ф
16 травня 2023 року
м. Київ
справа № 206/3406/22
адміністративне провадження № К/990/15706/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Наталії Леонідівни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №206/3406/22 за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому просив:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення від 29 жовтня 2022 року, винесену завідувачем сектору Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Виноградовою К.Ю., стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 КУпАП,
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення;
- визнати протиправним та скасувати рішення № 9 від 29 жовтня 2022 року, винесене та затверджене в.о. начальника Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Виноградовою К.Ю., про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1
16 листопада 2022 року рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська позов задоволено.
Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення, серія ПН МДН №004301 від 29 жовтня 2022 року, винесену посадовою особою Державної міграційної служби України, завідувачем сектору Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України Виноградовою Катериною Юріївною, стосовно ОСОБА_1 , за адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 203 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 9 від 29 жовтня 2022 року, винесене та затверджене в.о. начальника Самарського відділу у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, Виноградовою К.Ю. про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина російської федерації ОСОБА_1
27 квітня 2023 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 листопада 2022 року у справі №206/3406/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення відмовлено.
На зазначену постанову апеляційного суду представником позивача подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 02 травня 2023 року.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, з касаційної скарги представника позивача вбачається, що вона подана на підставі пункту 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми матеріально права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №640/103/19, від 18 червня 2020 року у справі №758/13408/18.
Проте, в касаційній скарзі представником позивача не наведено, які саме норми права (пункт, частина, стаття) застосовано судом без врахування висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, а також не наведено обґрунтувань з приводу того, що правовідносини у цій справі та у справах №640/103/19, №758/13408/18.є подібними.
Суд визнає, що посилання скаржника виключно на рішення Верховного Суду із зазначенням того, що викладені ним висновки не враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови, самі по собі не доводять не врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, подібність яких також не доведена у касаційній скарзі.
Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Також в касаційній скарзі представником позивача зазначено, що вона подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права, відносно застосування яких відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме: абзацу 3 пункту 2,3 Постанови Кабінету Міністрів «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» від 01 листопада 2022 року №1232, з урахуванням положень частини другої статті 8 КАСУ, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори» , частини першої статті 4 , статті 42 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року.
Суд зазначає, що подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги вказавши, яку саме норму права суд апеляційної інстанції неправильно застосував, щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, однак не обґрунтував у чому саме полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, та, як на думку заявника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Подана касаційна скарга представника позивача містить цитування нормативно-правових актів, виклад обставини справи, незгоду з рішенням суду апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктами 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи приписи пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України та не викладення з належним обґрунтуванням представником позивача у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, визначених пунктом 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України, Суд
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Клименко Наталії Леонідівни на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року у справі №206/3406/22 за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та визнання протиправним і скасування рішення - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова