15 травня 2023 року
м. Київ
справа №420/27192/21
адміністративне провадження №К/990/14775/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу адвоката Джулая Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним наказу про звільнення, зобов'язання поновити на рівнозначній посаді, про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної фіскальної служби України, Державної податкової служби України, Головного управління ДФС в Миколаївській області, в якому просив:
- визнати протиправним наказ Державної фіскальної служби України № 1488-0 від 23.11.2021 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади та скасувати його;
- поновити ОСОБА_1 в органах Державної податкової служби України на посаді рівнозначній посаді начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області, як наслідок скасування наказу про звільнення;
- зобов'язати Державну податкову службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.11.2021 року по день ухвалення рішення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено.
Визнано незаконним, протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України №1488-0 від 23.11.2021 року про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.
Поновлено ОСОБА_1 в органах Державної податкової служби України на посаді, рівнозначній посаді начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області, як наслідок скасування наказу про звільнення.
Зобов'язано Державну податкову службу України, як правонаступника Державної фіскальної служби України, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 26.11.2021 року по день ухвалення рішення.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2022 року у справі №420/27192/21- скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним наказ Державної фіскальної служби України № 1488-о від 23 листопада 2021 року в частині підстав звільнення ОСОБА_1 (п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).
Змінено підставу звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління ДФС у Миколаївській області з підстав передбачених п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» на «за п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Комісію з реорганізації Державної фіскальної служби України внести зміни до наказу № 1488-о від 23 листопада 2021 року в частині зазначення підстави звільнення ОСОБА_1 - «п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, представником позивача подано касаційну скаргу до Верховного Суду.
У тексті касаційної скарги міститься клопотання представника позивача про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивоване тим, що повний текст оскаржуваної постанови від 14 березня 2023 року оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 27 березня 2023 року, та отримано скаржником 27 березня 2023 року. Касаційну скаргу подано 21 квітня 2023 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана касаційна скарга протягом 30 днів з дня отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У тексті касаційної скарги скаржник посилається на пункти 1, 3 частини 4 статті 328 КАС України, та зазначає, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
В обгрунтування скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено невірне застосування норми права, а саме: частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII. Так, відповідно до змісту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працевлаштування державних службовців, які попереджаються про наступне звільнення відповідно до п.п. 1 та 1- 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII є правом, а не обов'язком роботодавця (держави) в особі суб'єкта призначення або керівника державної служби.
Вказаний висновок прямо суперечить усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 23.02.2023 року у справі № 140/9066/21, п.п. 50, 51 якої передбачено «суб'єкт призначення або керівник державної служби зобов'язаний не лише попередити державного службовця про наступне звільнення, а й одночасно з цим запропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16 та інших, повторював, що обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на роботодавця з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору та охоплює вакантні посади, які з'явилися в установі протягом всього цього періоду і які існували на день звільнення».
Крім того, касаційна скарга містить посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якої відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, вірно пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Зазначене дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі формально зазначено про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування норм права, а доводи скарги наведені безвідносно до предмета спору та висновків судів.
Враховуючи викладене, Суд вважає недоведеним наявність підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.
Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Поновити адвокату Джулаю Дмитру Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на касаційне оскарження постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Джулая Дмитра Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2023 року.
Витребувати із Одеського окружного адміністративного суду справу №420/27192/21.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н А. Данилевич
Н. В. Шевцова