ф
16 травня 2023 року
м. Київ
справа №580/1954/20
адміністративне провадження № К/990/15637/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Загороднюка А. Г., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі №580/1954/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_2 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Черкаській області від 15 травня 2020 року № 1236 про притягнення начальника Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновити його на посаді начальника Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області з 15 травня 2020 року; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 15 травня 2020 року по день ухвалення рішення у справі.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУНП в Черкаській області від 15 травня 2020 року № 1236 про притягнення начальника Золотоніського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 22 липня 2021 року, апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області було задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2020 року - скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Постановою Верховного Суду від 21 липня 2022 року ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №580/1954/20 скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд в частині вирішення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі №580/1954/20.
Не погодившись з оскаржуваним судовим рішенням, представник позивача звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Аналіз наведених положень статті 361 КАС України свідчить про те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Таким чином, для можливості перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами визначальним фактором є новизна та невідомість юридичного факту на момент розгляду справи та реальний вплив таких обставин на наслідки вирішення спору.
При цьому перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення; у такому випадку судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло призвести до ухвалення іншого за змістом судового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вказує, що обставини незаконного затримання та незаконного притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності посадовими особами УПП в Черкаській області ДПП не були встановлені судом і не були і не могли бути відомі заявникові, оскільки з'явилися після прийняття постанови та її оскарження в касаційному порядку ОСОБА_2 , який не був обізнаний про існування судового провадження щодо нього в апеляційному адміністративному суді. При цьому, на переконання позивача вказані обставини є істотними для правильного вирішення справи, оскільки входять до предмета доказування у справі та спростовують факти, покладені в основу судового рішення, зокрема висновки суду встановлені за матеріалами проведеного відповідачем службового розслідування про порушення публічної безпеки і порядку ОСОБА_3 та наявність у зв'язку із цим ознак дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_2 , яке виявилося у невжитті ним жодних превентивних заходів та заходів примусу для припинення порушень, а також підтверджують, що ОСОБА_3 жодного адміністративного правопорушення не вчиняв.
Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що обставини встановлені в межах справи на яку посилається заявник не впливають на результат вирішення справи №580/1954/20, позаяк, в межах розглядуваної справи предметом позову є наказ про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Суд зауважив про те, що службовим розслідуванням встановлено факт порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 частини першої статті 2, статті 3, частини першої статті б, частини п'ятої статті 7, частини першої статті 8, частини першої статті 12, пунктів 1,2 частини першої, частини третьої статті 18, пунктів 1-3, 10 частини першої статті 23, частин 2, 3 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію», статті 38 та статті 39 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1-3, б, 7, 11, частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацами 1, 2, 6-8, 10 частини одинадцятої та абзацом 2 частини другої розділу II абзаців 1, 2 частини другої та частин 3,4 розділу IV, абзацу 2 частини четвертої розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 № 1179, Присяги поліцейського та скоєння ним дисциплінарного проступку, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні ним службової дисципліни, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності, компроментують звання поліцейського. Вказані порушення підтверджені висновками службового розслідування, наявними у матеріалах справи поясненнями поліцейських, відповідними рапортами, відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та відеокамер Черкаського відділу поліції, які свідчать, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції.
Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що в межах справи №707/374/21 на яку посилається заявник розглядалось питання відшкодування шкоди, завданої незаконним затриманням та незаконним притягненням іншої особи до адміністративної відповідальності, що жодним чином не стосується встановленого факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що обставини, на які посилається позивач, не є нововиявленими у розумінні КАС України та не надають достатніх правових підстав для перегляду рішення суду у даній справі, яке набрало законної сили.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2023 року у справі №580/1954/20 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. М. Соколов
Судді А. Г. Загороднюк
Л. О. Єресько