16 травня 2023 року
м. Київ
справа №240/13045/22
адміністративне провадження № К/990/15905/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №240/13045/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У 2022 році ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати відповідача провести з 26.03.2022 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 апеляційну скаргу позивача задоволено частково:
- рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.12.2022 скасовано;
- ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії позивачеві, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка була чинна до 01.01.2015;
- зобов'язано відповідача здійснити із 26.03.2022 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачеві, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка була чинна до 01.01.2015, що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року;
- у задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 02.05.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №240/13045/22.
02.05.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №240/13045/22.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов такого висновку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічною за змістом є стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, чітко визначених законом.
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Згідно з частиною п'ятою статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку виключно з таких підстав:
1) суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи;
2) справа, в якій судом першої та (або) апеляційної інстанції ухвалено рішення з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, не відповідає ознакам типової справи.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, що ця справа не є типовою відносно зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18).
З огляду на такі доводи Верховний Суд зазначає, що оскаржувані судові рішення у цій справі ухвалені з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020, прийнятій за результатами розгляду зразкової справи №240/4937/18 (Пз/9901/55/18), а справа відповідає ознакам типової, наведеним у вказаному судовому рішенні, оскільки позивачем у ній є пенсіонер, який має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідачем у ній є аналогічний суб'єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебуває позивачка, спір виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з невиплатою територіальним органом Пенсійного фонду України підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»), та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги, по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру.
Враховуючи зазначене вище, Верховний Суд приходить до висновку, що цю касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 13, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2023 у справі №240/13045/22.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
СуддіЛ.Л. Мороз А.І. Рибачук А.Ю. Бучик