15 травня 2023 року
м. Київ
справа №140/5481/22
провадження №К/990/14867/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України про визнання дії та бездіяльності протиправними,
25 квітня 2023 року зазначену касаційну скаргу подано до суду касаційної інстанції за допомогою підсистеми «Електронний суд».
З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі рішень убачається таке.
Позивач звернулася до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, в якому просила:
визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Волинській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, тобто 2102,00 гривень;
стягнути недонараховану та невиплачену суддівську винагороду та допомогу на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року у розмірі 92030,40 гривень (з утриманням із цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті) шляхом безспірного списання коштів з бюджетної програми КПКВК 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів».
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року позов задоволено повністю.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, автор скарги зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21 щодо правильного застосування положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімум для працездатних осіб.
Крім того заявник, посилаючись на приписи підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, яка стосується правильного застосування положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХ, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII, з врахуванням правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 листопада 2021 року №400/2031/21.
Разом з цим Верховний Суд не приймає до уваги аргументи заявника касаційної скарги щодо помилковості віднесення судом першої інстанції справи до категорії справ незначної складності, оскільки відповідно до частини четвертої статті 12 КАС України ця справа не відноситься до переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального провадження та не підпадає під дію частини четвертої статті 257 КАС України, яка встановлює перелік справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, у цій справі суд першої інстанції не відносив її до категорії малозначних справ, та урахувавши вимоги статті 257 КАС України, розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
Проаналізувавши підстави, на яких подана касаційна скарга у цій справі, Верховний Суд погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328 - 332, 334, 335, 338. 340 КАС України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі № 140/5481/22 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області, Державної судової адміністрації України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державна казначейська служба України про визнання дії та бездіяльності протиправними.
2. Витребувати з Волинського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи № 140/5481/22.
3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
4. Установити строк у п'ятнадцять днів із дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова