15 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4323/22 пров. № А/857/2851/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (суддя - Дерех Н.В., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Тернопіль, дата складання повного тексту - 17.01.2023),
в адміністративній справі №500/4323/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області,
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - відповідач-3), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - відповідач-4), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач-5), в якому просила: 1) визнати протиправними та скасувати рішення №192450004624 Головного управління ПФУ в Полтавській області від 18.07.2022, Головного управління ПФУ в Київській області від 29.07.2022, Головного управління ПФУ в м. Києві від 18.08.2022 р., Головного управління ПФУ в Одеській області від 20.09.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком; 2) зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 10.01.1980 по 15.04.1985, з 16.04.1985 по 11.01.1991, з 24.02.1993 по 03.04.1997, період перебування в центрі зайнятості з 25.10.2004 по 18.10.2005; 3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05 серпня 2022 року.
Відповідач-1, відповідач-2, відповідач-3, відповідач-5 позовних вимог не визнали та кожен з них в суді першої інстанції подали свої відзиви на позовну заяву, в яких заперечив проти позовних вимог, просили відмовити у задоволенні позову.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення №192450004624 Головного управління ПФУ в Полтавській області від 18.07.2022, Головного управління ПФУ в Київській області від 29.07.2022, Головного управління ПФУ в м. Києві від 18.08.2022, Головного управління ПФУ в Одеській області від 20.09.2022 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 10.01.1980 по 15.04.1985 у Кременецькому міжгосподарському підприємству по виробництву яловичини, з 17.04.1985 по 11.01.1991 у колгоспі “Заповіт Ілліча”, з 24.02.1993 р. по 03.04.1997 в Кременецькій районній відгодівельній конторі, період перебування в центрі зайнятості з 25.10.2004 по 18.10.2005 та повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, прийнявши відповідне рішення. Стягнуто на користь позивача з кожного з відповідачів суму судового збору по 198,48 грн..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилася позивач та оскаржила його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржене рішення суду не повністю відновлює порушене право позивача на пенсійне забезпечення, а тому потребує зміни з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії 11 липня 2022 року, тобто ще до досягнення свого 60-ліття, яке настало 04.08.2022. Однак, суд першої, ухвалюючи рішення по даній справі, в резолютивній частині цього рішення, зобов'язуючи відповідача «...повторно розглянути питання про призначення пенсії...», не зазначив дати, з якої необхідно призначити пенсію, а саме 05.08.2022. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії від 05 серпня 2022 року. Лише в такому вигляді спосіб захисту порушеного права позивача матиме найбільший ефект для його відновлення.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить оскаржене рішення суду від 17.01.2023 змінити. Прийняти постанову, якою зобов'язати ГУ ПФУ в Тернопільській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії від 05 серпня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в с.Великі Млинівці Кременецького району Тернопільської області (а.с. 6 т.1), зверталася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
З урахуванням екстериторіального принципу призначення та перерахунку пенсій на заяву позивача від 11.07.2022 №1883 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №192450004624 від 18.07.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленого законодавством порядку. До страхового стажу згідно поданих документів не зараховано: період роботи позивача з 24.02.1993 по 10.02.1999, згідно записів трудової книжки від 14.08.1979 року НОМЕР_1 з 04.04.1997 по 10.02.1999, оскільки наявне виправлення в даті наказу на прийняття на роботу, не завірене належним чином. Зараховано період роботи з 04.04.1997 по 10.02.1999; не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 23.06.1984, оскільки в цей час заявниця працювала; свідоцтво про народження дитини від 15.07.1994 серії НОМЕР_2 , оскільки відсутній паспорт дитини та заявницею не зазначено в заяві щодо догляду за дитиною до трьох років. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 08 місяців 07 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком (а.с. 8, 84 т.1).
Листом №1900-0209-8/19763 від 21.07.2022 відповідач-1 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви (а.с. 7 т.1).
На звернення позивача від 21.07.2022 №1994 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №192450004624 від 29.07.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком з тих підстав, що страховий стаж позивача становить 24 роки 09 місяці 22 дні при необхідному страховому стажі - 29 років. Зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період з 17.04.1985 по 11.01.1991, оскільки при зарахуванні на роботу не зазначено назву підприємства; період перебування в центрі зайнятості з 25.10.2004 по 18.10.2005, оскільки виправлення в записі про початок отримання допомоги по безробіттю. Також зазначено, що для зарахування періоду з 17.04.1985 по 11.01.1991, необхідно надати уточнюючу довідку про періоди роботи, видану підприємством, на якому працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи; для зарахування періоду з 25.10.2004 по 18.10.2005, необхідно надати уточнюючу довідку про період отримання допомоги по безробіттю (а.с. 11, 73 т.1).
Листом №1900-0209-8/20558 від 01.08.2022 відповідач-1 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви (а.с. 10 т.1).
На звернення позивача від 11.08.2022 №2202 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №192450004624 від 18.08.2022 “Про пенсійне забезпечення гр. ОСОБА_2 ” відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Вказано, що відповідно до поданих документів про стаж загальний страховий стаж складає 24 роки 9 місяців 15 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. Не враховано до страхового стажу період роботи з 10.01.1980 р. по 15.04.1985 р., оскільки в трудовій книжці не зазначено назву підприємства куди прийнята на роботу; період роботи з 16.04.1985 р. по 11.01.1991 р., бо в трудовій зазначено, що була переведена в колгосп “Заповіт Ілліча”, а в довідці про реорганізацію, яка видана СТОВ “Ранок”, послідовність організацій не прослідковується. Згідно акту перевірки №1900-1163-1/3295 від 28.07.2022 також неможливо встановити, де саме працювала заявниця (а.с. 12, 64 т.1).
Листом №1900-0209-8/23307 від 23.08.2022 відповідач-1 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно наданої заяви (а.с. 226 т.1).
На звернення позивача від 12.09.2022 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №192450004624 від 20.09.2022 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 з тих підстав, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1981 по 23.061984, оскільки потребує уточнення в зв'язку з тим, що переплітається з роботою, 23.02.1993 по 04.04.1997, оскільки виправлення в даті наказу на прийняття на роботу, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до 3-х річного віку, оскільки не підтверджено факт виховання до 3-х річного віку. Для зарахування періоду навчання з 01.09.1981 по 23.06.1984 , необхідно надати уточнюючу довідку про навчання за денною формою навчання, для зарахування періоду 23.02.1993 по 04.04.1997 уточнюючу довідку з підприємства, на якому позивач працювала на підставі первинних документів за час виконання роботи, для зарахування періоду догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до 3-х річного віку, документи, що підтверджують факт виховання дитини до 3-х річного віку. Додатковий коментар період з 01.01.1981 по 31.12.1985 відповідно до довідки про заробітну плату №78 від 27.11.2019, оскільки відповідно інформації вказаній в трудовій книжці вказаний період робота в колгоспі “Заповіт Ілліча”, в зв'язку з цим необхідно надати уточнюючу довідку про членство в колгоспі та відомості про встановлений та вироблений мінімум трудової участі та довідку про зміну назви підприємства (а.с. 13, 48 т.1).
Не погоджуючись з рішеннями пенсійного органу про відмову у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася з даним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані в даній справі рішення прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд враховував, що до компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, а здійснюється лише контроль легальності рішень, дій або бездіяльності відповідача щодо вказаних питань. Відтак суд вважав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача-1 зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 10.01.1980 по 15.04.1985 у Кременецькому міжгосподарському підприємству по виробництву яловичини, з 17.04.1985 по 11.01.1991 у колгоспі “Заповіт Ілліча”, з 24.02.1993 по 03.04.1997 в Кременецькій районній відгодівельній конторі, період перебування в центрі зайнятості з 25.10.2004 по 18.10.2005 та повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, прийнявши відповідне рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач є громадянкою України, на час звернення за призначенням пенсії її вік склав 60 років. Проживає позивач на території Тернопільської області.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вбачається з оскаржуваних рішень відповідачів, підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком стало те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 10.01.1980 по 15.04.1985, оскільки в трудовій книжці не зазначено назву підприємства куди прийнята на роботу; з 16.04.1985 по 11.01.1991 бо в трудовій зазначено, що була переведена в колгосп “Заповіт Ілліча”, а в довідці про реорганізацію, яка видана СТОВ “Ранок”, послідовність організацій не прослідковується; з 24.02.1993 по 03.04.1997, оскільки виправлення в даті наказу на прийняття на роботу, період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до 3-х річного віку, оскільки не підтверджено факт виховання до 3-х річного віку; період перебування в центрі зайнятості з 25.10.2004 по 18.10.2005, оскільки виправлення в записі про початок отримання допомоги по безробіттю.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Також, згідно зі ст.62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, наявність трудового стажу підтверджується у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
На момент внесення у трудову книжку позивача записів була чинна Інструкція "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях", затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Підпунктом 1.1. Інструкції №162 встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.
Відповідно до п.1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС "Про трудові книжки робітників і службовців" від 06.09.1973 №656, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача записів, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно з п.п.2.11 Інструкції №162, першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.
Відповідно до п.п.2.3 Інструкції №162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
Відповідно до п.1.1 Інструкції №58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до пункту 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пункті 2.6 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств. Відтак, неналежне ведення трудової книжки не може позбавити особу права на включення періодів роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Крім того, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» також враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.
Отже, аналіз наведених норм та релевантної судової практики правозастосування свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
В даному контексті слід зазначити, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи і визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 року у справі №220/989/17.
Дослідивши ретельно копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 14.08.1979, довідки СТОВ “Ранок” та інші матеріали, суд першої інстанції дійшов висновку, що у сукупності встановлених у справі обставин оскаржувані в даній справі рішення з врахуванням частини другої ст.2 КАС України, прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому підлягають до скасування.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішенням суду першої інстанції від 17.01.2023 року позовні вимоги задоволено частково.
Це рішення суду оскаржене в апеляційному порядку позивачем лише в частині обраного судом способу захисту порушеного права позивача, зобов'язавши відповідача-1 повторно розглянути питання про призначення пенсії, не зазначивши дати, з якої необхідно призначити пенсію, а саме 05.08.2022.
Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції в частині вирішення та задоволення позовних вимог до відповідачів норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в частині обраного судом способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів апеляційного суду вважає рішення суду першої інстанції в оскарженій частині вірним, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Згідно з пунктом 1 частини першою статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У відповідності до пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року №13-1 та чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Порядок) заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Вирішуючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що згідно із статтею 58 Закону №1058-IV, Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тим самим, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд зазначає, що згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 (далі - Положення №28-2), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління є територіальними органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до частини першої статті 58 Закону №1058, Пенсійний фонд України є органом який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсію та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання пов'язані з веденням обліку пенсійних активів осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законами України і статутом Пенсійного фонду України.
Інструкцією користувача реалізації механізму розподілу та опрацювань звернень за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів від 21 грудня 2020 року внесені зміни в програмне забезпечення підсистеми призначення та виплати пенсії на базі електронної пенсійної справи в частині централізації призначення пенсії. Пенсійним фондом України впроваджено новий механізм розподілу та опрацювання звернень щодо призначення/перерахунку пенсій за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року №25-1 “Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України” (далі - Постанова №25-1), зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 за № 339/35961, передбачено опрацювання заяв про призначення/перерахунки пенсії бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від місця подачі заяви та місця проживання пенсіонера.
Відповідно пункту 4.2 розділу IV Постанови №25-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась відповідачами 2-5, які прийняли спірні рішення про відмову в призначенні пенсії.
При цьому, після надання відповіді електронна пенсійна справа, після прийняття рішення передається засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи. Тому, пенсійна справа позивача після розгляду заяви перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, ефективним способом захисту порушеного права позивача на пенсійне забезпечення буде визнання протиправним та скасування спірних рішень відповідачів щодо відмови в призначенні пенсії та зобов'язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Як визначено положеннями статті 45 Закону №1058-IV, пенсія за віком може бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач 04 серпня 2022 року досягла шістдесятиліття та зверталася до пенсійного органу із заявами від 11.07.2022, 21.07.2022, 11.08.2022 та 12.09.2022 про призначення пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Встановивши порушення права позивача на призначення спірної пенсії, суд першої інстанції, обираючи спосіб захисту порушеного права, правильно врахував, що на суд покладено контроль за законністю прийнятих відповідачем як суб'єктом владних повноважень рішень, дій або бездіяльності щодо вказаних питань.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди роботи та повторно розглянути питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, прийнявши відповідне рішення.
Водночас, необхідно звернути увагу, що при повторному розгляді питання про призначення позивачу спірної пенсії на відповідача-1 судом покладено обов'язок розглянути звернення ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.
Тобто, відповідачем-1 має бути здійснений повторний розгляд попередньо поданої заяви позивача про призначення пенсії за віком у відповідності до вимог чинного законодавства, в тому числі з урахуванням положень статті 45 Закону №1058-IV, яка встановлює строки призначення та виплати пенсії.
Доводи апеляційної скарги наведених вище висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до непогодження із ними.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його зміни чи скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 січня 2023 року в адміністративній справі №500/4323/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Л. Б. Маслюх