16 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5569/22 пров. № А/857/3858/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Сеника Р.П.,
розглянувши в письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Маєцька Н.Д.), ухвалене у порядку письмового провадження в м.Ужгород 31 січня 2023 року у справі №260/5569/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії,
23.12.2022 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - Управління), просив: 1) визнати протиправними дії Управління щодо зменшення основного розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії з 77% до 70% сум грошового забезпечення починаючи з 01 січня 2018 року; 2) зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії в основному розмірі 77% сум грошового забезпечення, починаючи з 01 січня 2018 року відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції виходив з того, що порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами Постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Суд першої інстанції прийшов висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії, тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що довідка, яка видана Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки сама по собі не породжує право позивача на перерахунок, підставою перерахунку є нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, а за цих підстав позивачу вже було проведено належний перерахунок пенсії. Скаржник вказує, що позивачеві проведено перерахунок пенсії за вислугу років в розмірі 70% грошового забезпечення, визначеного відповідно до вимог Постанови №103 і чинної на час перерахунку редакції статті 13 Закону №2262-ХІІ, при цьому зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - до її збільшення. Скаржник вважає, що перерахунок пенсії позивача здійснено з дотриманням норм чинного законодавства.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсія призначена у розмірі 77 % сум грошового забезпечення.
На звернення ОСОБА_1 до Управління щодо зниження розміру призначеної пенсії при здійсненні перерахунку такої, Управління листом від 14.03.2022 повідомило, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/5454/21 від 23.11.2021 здійснено перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2019 на підставі наданої довідки Закарпатським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки ХР 13486 з урахуванням раніше виплачених сум. При виконанні судового рішення у справі №260/5454/21 застосовані чинні на час проведення перерахунку пенсії норми закону, а тому розмір суми складових грошового забезпечення обчислений у максимальному розмірі, визначеному статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначено, що вказане рішення суду не містить зобов'язання для Управління здійснити перерахунок пенсії з розрахунку 77% відповідних сум грошового забезпечення на підставі оновленої довідки, а тому підстави для обрахування пенсії у вказаному розмірі відсутні.
Вважаючи, що при нарахуванні пенсії з 01.01.2018 в розмірі 70% від сум грошового забезпечення управління неправомірно знизило розмір пенсії, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зі змісту частини 3 статті 23 Загальної Декларації прав людини та пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін щодо зменшення відсотку відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії позивача, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2262-XII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону № 2262-XII максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Положення щодо максимального розміру пенсії, обчисленого відповідно до норм Закону №2262-XII, у статтю 13 Закону № 2262-ХІІ внесені після виходу позивача на пенсію, тоді як станом на час призначення пенсії позивачу пенсії за вислугу років особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше призначалися в розмірі: за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен був перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
Відповідно до долученої до матеріалів справи копії Розрахунку на пенсію за вислугу років ХР-N13486 пенсія ОСОБА_1 призначена з 03.02.2000 у розмірі 77%.
Зменшення відсотку грошового забезпечення з якого розраховується розмір пенсії відбувалось поступово. Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»» від 04.07.2002 № 51-IV у частині 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ цифри « 85», « 95» і « 90» замінено відповідно цифрами « 90», « 100» і « 95», а слова і цифри «до категорій 2 і 3» замінено словами і цифрою «до категорії 2»; на підставі Закону №3668-VI цифри « 90» замінено цифрами « 80» та на підставі Закону №1166-VII цифри « 80» замінено цифрами « 70».
Отже, станом на момент здійснення останнього перерахунку пенсії позивача, максимальний відсоток грошового забезпечення, з якого розраховується розмір пенсії, яка обчислюється відповідно до статті 13 Закону №2262-XII, становив « 70» відсотків відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому, зміни до статті 63 Закону №2262-ХІІ Законом №1166-VII у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносилися.
Верховний Суд у рішенні від 04.02.2019 у зразковій справі № 240/5401/18 зазначив, що внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Зазначене рішення залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 за аналогічного мотивування.
Системний аналіз наведених норм права дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що внесені Законом №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №1166-VII не зазнала.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що гарантією належного пенсійного забезпечення осіб, які отримують пенсію відповідно до Закону №2262-ХІІ, є право на безумовний перерахунок розміру пенсії у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Таке право за своєю суттю направлене на збільшення розміру виплачуваної пенсії, а гарантія дотримання конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо недопущення зменшення такого розміру у випадку перерахунку пенсії, забезпечена виплатою пенсії в раніше встановленому розмірі.
Отже, зміна розміру пенсії до 70 % сум грошового забезпечення, що відбулася відповідно до положень частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ після призначення пенсії позивачу, не може бути підставою для зменшення розміру вже призначеної пенсії під час проведення відповідачем її перерахунку, змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при призначенні такої відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 квітня 2018 року (справа №175/1665/17), від 24 квітня 2018 року (справа 686/12623/17), від 19 червня 2018 року (справа №583/2264/17), а також у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, у постанові від 23.06.2021 у справі № 140/392/19.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року, якою повернуто справу № 380/24477/21 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії, зазначено, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не навів ґрунтовних підстав необхідності відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 вересня 2021 року у справі № 620/5437/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 580/5962/20, які ухвалені за інших фактичних обставин, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 240/5401/18.
За таких обставин у відповідача відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, тоді як рішення Верховного Суду на які покликається скаржник, ухвалені за інших фактичних обставин, а тому не можуть застосовуватись судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що призначена та виплачувана позивачу пенсія за вислугу років у розмірі 77% грошового забезпечення не підлягає зменшенню під час проведенню її перерахунку у випадку зміни видів чи розмірів грошових виплат відповідної категорії військовослужбовців, які відбулись після призначення пенсії. Ті обставини, що відбулись зміни у законодавстві, жодним чином не впливають на характер спірних правовідносин.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
Так, у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні викладено мотиви протиправності здійснення відповідачем виплати позивачу перерахованої пенсії зі зменшенням відсотку сум грошового забезпечення, на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року у справі №260/5569/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
Р. П. Сеник