про відмову у відкритті апеляційного провадження
16 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/3417/21 пров. № А/857/6408/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В.
Носа С. П.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі.
Зобов'язано Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області надати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати (працюючого державного службовця, інспектора податкової служби ІІ рангу) станом на травень 2021 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка вислугу років).
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало апеляційну скаргу та заявило клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2023 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21, наведені Головним управлінням ДПС у Закарпатській області. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 - залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліку поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.
Копію зазначеної ухвали скаржник отримав 03 травня 2023 року до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд", що підтвержується довідкою Восьмого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.
08.05.2023 через систему "Електронний суд", на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом направлено до суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування вимог вказаної заяви зазначено, що на адресу апелянта оскаржуване додаткове судове рішення ні засобами поштового зв'язку, ні за електронною адресою, ні за адресою в ЄСІТС не надходило. Про існування оскаржуваного рішення суду першої інстанції скаржник дізнався з ЄДРСР 03 квітня 2023 року. Також зазначає, що реєстраційна електронна справа №260/3417/21, яка сформована судом першої інстанції, містить неправильний ідентифікаційний код особи, яка є відповідачем у справі (ЄДРПОУ 43143065), а тому в електронний кабінет ГУ ДПС у Закарпатській області додтакове рішення не надходило.
Перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване додаткове рішення ухвалено 11.10.2022, тоді як апеляційна скарга подана 04.04.2023 (відповідно до штемпеля на конверті), тобто, поза межами тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Скаржник повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
При цьому, порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово повинна слід тлумачити як припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Варто наголосити, що право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі, гарантує і стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 4 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції, пункт 36).
Водночас ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 18 лютого 1999 року у справі Уейт і Кеннеді проти Німеччини, пункт 59).
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання верховенства права, а точніше, одного з його елементів правової визначеності.
У рішенні від 28 червня 2018 року у справі Осовська та інші проти України ЄСПЛ, посилаючись на попередню практику у справах Пономарьов проти України (рішення від 3 квітня 2008 року, пункт 41), Устименко проти України (рішення від 29 жовтня 2015 року, пункт 47), підкреслив: Хоча, перш за все, саме до повноважень національних судів належить вирішувати питання про будь-яке поновлення строку на апеляційне оскарження, такі повноваження не є необмеженими. Національні суди зобов'язані навести підстави. У кожній справі суди мають перевірити, чи можуть підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження виправдати втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує свободу розсуду судів щодо часу або підстав для поновлення строків.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І, навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Вказана позиція підтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 17.12.2020 по справі № 560/2120/20.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження Головне управління ДПС у Закарпатській області у заяві повторно зазначає, що копія оскаржуваного додаткового рішення на адресу Головного управління ДПС у Закарпатській області (як учасника справи) не надходила.
В свою чергу, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що порушення прав, свобод чи інтересів особи це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, це встановлений доказами день, коли особа дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово повинна слід тлумачити як припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 вже було оскаржено в апеляційному порядку іншим учасником справи, а саме - позивачем ОСОБА_1 .
Так, ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 та призначено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Згідно довідки про доставку електронного листа апеляційна скарга позивача на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 доставлена до електронного кабінету ГУ ДПС у Закарпатській області 10.11.2022 о 10:45 год (а.с.178 зв.).
Згідно довідок про доставку електронного листа ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення справи в порядку письмового провадження доставлені до електронного кабінету ГУ ДПС у Закарпатській області 30.01.2023 о 16:35 год (а.с.178).
Отже, щонайменше ще при поданні апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , ГУ ДПС у Закарпатській області була обізнана про наявність оскаржуваного судового рішення від 11.10.2022 по справі № 260/3417/21 та його оскарження в апеляційній інстанції позивачем.
З огляду на викладене, колегія суддів повторно звертає увагу на те, що той факт, що ГУ ДПС у Закарпатській області не отримувало повний текст додаткового рішення суду від 11.10.2022, в даному випадку, не свідчить про наявність об'єктивних причин, непереборних, істотних перешкод, труднощів для того, щоб ознайомитися з повним текстом оскаржуваного рішення, оскільки принаймні ще при поданні первісної апеляційної скарги позивачем у листопаді 2022 було обізнане про його існування та оскарження в апеляційній інстанції.
Посилання Головного управління ДПС у Закарпатській області у заяві на те, що реєстраційна електронна справа №260/3417/21, яка сформована судом першої інстанції, містить неправильний ідентифікаційний код особи, яка є відповідачем у справі (ЄДРПОУ 43143065), а тому в електронний кабінет ГУ ДПС у Закарпатській області додтакове рішення не надходило, колегія суддів вважає неспроможними та такими, що поза розумним сумнівом не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення, оскільки, в даному випадку, встановлюється факт обізнаності скаржника про існування оскаржуваного рішення, яке, як вже було зазначено, принаймні ще при поданні первісної апеляційної скарги ГУ ДПС у Полтавській області у листопаді 2022 було обізнане про його існування та оскарження в апеляційній інстанції.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, судом апеляційної інстанції надсилались апеляційна скарга, ухвали про відкриття провадження та призначення справи до апеляційного розгляду в електронний кабінет ГУ ДПС у Закарпатській області за ідентифікаційним кодом ЄДРПОУ 4410106694, тобто належного відповідача у справі.
У своєму рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 Європейський суд з прав людини зауважив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поряд з цим, слід зауважити, що скаржник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від дій, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії1).
Жодних доказів вжиття скаржником заходів задля того, щоб дізнатись про стан розгляду справи до січня 2023 року (як то заява до суду першої інстанції про видачу копії рішення тощо) матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і скаржником.
На переконання колегії суддів, при належному добросовісному відношенні скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись з додатковим рішенням суду першої інстанції після його оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 14 жовтня 2022 року.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи скаржника щодо поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними, оскільки ним не обґрунтовано причин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, коли скаржник повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Вказана позиція підтверджена висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 17.12.2020 по справі № 560/2120/20.
Відтак, зазначені скаржником обставини про поновлення строку на подання апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з ч. 3 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21, в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовлено, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Закарпатській області від 08 травня 2023 року.
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Головного управління ДПС у Закарпатській області від 08 травня 2023 року.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2022 року у справі № 260/3417/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Головного управління ДФС в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос