15 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/39801/22 пров. № А/857/1350/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року, ухвалене суддею Комшелюк Т.О. у м. Рівне за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 460/39801/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області про виплату грошової допомоги у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування,
Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд:
1) визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації Рівненської області у нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 06 березня 2022 року;
2) зобов'язати Управління соціального захисту населення Сарненської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року починаючи з 06 березня 2022 року.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки відповідач відмовив позивачу у взятті його на відповідний облік. Питання про виплату допомоги, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не розглядав.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає те, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 дію статті 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) поновлено у попередній редакції, а, отже, з цього часу відповідач мав самостійно відновити право позивача на отримання цієї допомоги, а не вимагати від позивача повторного подання заяви про взяття на облік.
Суд першої інстанції цим обставинам належної уваги не надав, внаслідок чого прийняв незаконне рішення.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач проживає в с. Одринки, Сарненського району Рівненської області, яке, відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
07.04.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив поставити його на облік, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства, передбачену статтею 37 Закону № 796-ХІІ.
14 квітня 2022 року відповідач листом № 01/32-07-2673, відмовив позивачу у постановці на облік зазначивши те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна грошова допомога у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства не передбачена. Постановити на облік, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства буде можливо після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно з правовими висновками, викладеними в рішенні Верховного Суду від 21 січня 2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року по справі № 240/4946/18, громадянин, який проживає на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, після 17 липня 2018 року має право на нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796 (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року).
Так, статтею 37 Закону № 796-ХІІ (в редакції, чинній з 09 липня 2007 року) встановлено, що громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 % від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 % від мінімальної заробітної плати.
Відповідач не заперечує право позивача на вказану у статті 37 Закону № 796-ХІІ допомогу, проте звертає увагу на ту обставину, що це право реалізується, шляхом постановлення особи на облік для отримання цієї допомоги.
Механізм використання, обліку, звітності і контролю за використанням коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, головним розпорядником яких є Мінсоцполітики, визначений Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 ( далі - Порядок № 936).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 936, призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики. Це правило застосовується при призначенні допомоги вперше, у разі зміни категорії постраждалої особи, її групи інвалідності або посвідчення або у разі зміни зареєстрованого місця проживання (перебування) або місця роботи.
Форма заяви затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики № 441 від 21 квітня 2015 року.
Однак, у формі цієї заяви відсутній такий вид соціальної допомоги, як щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлена статтею 37 Закону № 796-ХІІ.
Це пов'язано із тим, що Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року № 76-VIII (далі - Закон № 76), статтю 37 Закону № 796-ХІІ було виключено.
Разом з тим, як згадувалось вище 17 липня 2018 року рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Отже, вказаним рішенням Конституційного Суду України відновлено дію статті 37 Закону № 796-ХІІ, яка із 17 липня 2018 року є чинною.
В той же час, після прийняття наведеного вище рішення Конституційного Суду України, впродовж 2018-2020 років, Уряд України в особі Мінсоцполітики будь-яких змін до переліку видів соціальної допомоги у заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року, щодо щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, не вносив.
Через це, особи, які мають статус потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживають на територіях зон радіоактивного забруднення, фактично позбавлені правової можливості подати заяву про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, оскільки форма, яка затверджена наказом Мінсоцполітики № 441 від 21 квітня 2015 року, не передбачає такого виду соціальної допомоги.
Зважаючи на ці обставини, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що за відсутності встановленої законом форми заяви про призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ, особа, яка має право на таку допомогу, вправі подати відповідну заяву в довільній формі.
Апеляційний суд, на підставі матеріалів справи, встановив те, що позивач 07.04.2022 року подав відповідачу заяву довільної форми про постановку його на облік для отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону № 796-ХІІ.
14 квітня 2022 року відповідач, листом № 01/32-07-2673, відмовив позивачу у постановці на облік зазначивши те, що постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна грошова допомога у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства не передбачена. Постановити на облік, нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства буде можливо після внесення Кабінетом Міністрів України відповідних змін.
Водночас, позивач подав позов про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити щомісячну грошову допомогу у зв'язку із обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого селянського господарства та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Апеляційний суд погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає характеру порушеного права. Відповідач не приймав рішень щодо відмови позивачу у нарахуванні та виплаті вказаної допомоги, а тому немає підстав визнавати його дії протиправними та зобов'язувати нарахувати та виплатити цю допомогу.
Отже, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року в справі № 460/39801/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 15.05.2023 року