15 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 500/4234/22 пров. № А/857/3100/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року ухвалене суддею Чепенюк О.В. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі № 500/4234/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про призначення пенсії на пільгових умовах
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому, з уточненням позовних вимог просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр) від 26.09.2022 року № 192550006104, про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області Управління обслуговування громадян відділу обслуговування громадян № 4 (сервісний центр), зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550006104 від 26.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1983 року по 31.07.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального забезпечення (в подальшому Гусятинський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів із малозабезпечених та одиноких непрацездатних громадян), а також періоду з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року, протягом якого ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в Гусятинському районному центрі зайнятості (крім періодів, що зараховані до страхового стажу органами Пенсійного фонду).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1983 року по 31.07.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального забезпечення (в подальшому Гусятинський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів із малозабезпечених та одиноких непрацездатних громадян), а також період з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року, протягом якого ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в Гусятинському районному центрі зайнятості (з урахуванням періодів, що вже зараховані до її стажу органами Пенсійного фонду).
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 496,20 грн.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що певні помилки чи недоліки у заповненні трудової книжки позивачки не впливають на її право зарахування зазначених у ній періодів роботи до страхового стажу. Суд задовольнив позов частково, оскільки відповідач зарахував позивачці певний період її роботи, що зазначений у трудовій книжці до страхового стажу, проте не конкретизував який.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що ім'я зазначене на трудових книжках не відповідає паспортним даним позивачки і свідчить про те, що трудові книжки належить іншій особі, тому вказаний у них трудовий стаж неможливо зарахувати до трудового стажу позивачки.
Зважаючи на це, відповідач вважає, що діяв правильно, відмовивши позивачці у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивачка після досягнення віку 60 років, 20.09.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550006104 від 26.09.2022 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У рішенні вказано, що страховий стаж позивачки становить 10 років 4 місяці 21 день.
До страхового стажу позивачки не зараховані періоди роботи, які зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , оскільки ім'я власниці трудової книжки не відповідає паспортним даним.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктами 1, 2 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Суд першої інстанції встановив те, що у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 є такі відомості про роботу:
01.07.1983 року прийнята на роботу в селянську спілку «Мрія» різноробочою;
31.12.1991 року звільнена з роботи власним бажанням.
У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 є такі відомості про роботу:
01.08.1991 року прийнята на роботу соціальним працівником відділення соціальної допомоги Гусятинського районного відділу соціального забезпечення;
01.12.1993 року переведена у територіальний центр;
09.07.2001 року звільнена з посади за власним бажанням за ст.38 КЗпП України;
10.11.2005 року розпочато виплату допомоги по безробіттю Гусятинським районним центром зайнятості;
04.11.2006 року припинено виплату допомоги по безробіттю.
Як слідує із рішення відповідача, до страхового стажу позивачки не зараховані вказані періоди роботи, оскільки ім'я вказане на трудових книжках не відповідає паспортним даним позивачки.
Згідно із пунктами 2.11-2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 року, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
У трудовій книжці серії НОМЕР_2 на титульному аркуші вказано ОСОБА_2 , а у трудовій книжці серії НОМЕР_1 ім'я ОСОБА_3 виправлено на Олеся. Цей запис засвідчений підписом посадової особи та скріплений печаткою підприємства.
Дата народження позивачки у обидвох трудових книжках однакові та збігаються із паспортними даними про дату народження позивачки.
У матеріалах справи є документи, які підтверджують роботу позивачки у колгоспі «Маяк» та працівником відділення соціальної допомоги Гусятинського районного відділу соціального забезпечення. Інформація зазначена у цих документах збігається із інформацією, яка є у трудових книжках.
Зважаючи на вказані обставини, апеляційний суд вважає, що певні недоліки щодо зазначення імені позивачки у трудових книжках не впливають на правильність записів про періоди роботи позивачки.
На думку апеляційного суду, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивачки її конституційного права на соціальний захист.
Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, виявлені відповідачем недоліки у заповненні трудових книжок позивачки, при дотриманні усіх вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу (прийняття на роботу, переведення, звільнення з роботи тощо), не є підставою для не зарахування спірних періодів до стажу її роботи.
З огляду на це суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550006104 від 26.09.2022 року про відмову в зарахуванні до страхового стажу позивачки спірних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, суд першої інстанції помилково зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу позивачки спірні періоди роботи, оскільки за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
З цього слідує, що органом, який вирішував питання про зарахування стажу роботи є Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Тому зобов'язати зарахувати до страхового стажу позивачки періоди роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості необхідно Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Підводячи підсумок наведеного вище, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно відмовило у зарахуванні до трудового стажу позивачки спірних періодів роботи, внаслідок чого рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.09.2022 року № 192550006104 про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості необхідно скасувати та зобов'язати вчинити відповідні дії.
Такий висновок є підставою для часткового задоволення позову, оскільки позивачка просила зобов'язати зарахувати до її страхового стажу спірні періоди роботи не Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, а Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Згідно із частиною 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та безпідставно зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, замість Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати спірний стаж роботи позивачки до страхового.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати спірні періоди роботи позивачки до страхового стажу скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення цієї позовної вимоги, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати спірні періоди роботи позивачки до її страхового стажу.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 192550006104 від 26.09.2022 року про відмову ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.07.1983 року по 31.07.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального забезпечення (в подальшому Гусятинський територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів із малозабезпечених та одиноких непрацездатних громадян), а також періоду з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року, протягом якого ОСОБА_1 отримувала допомогу по безробіттю в Гусятинському районному центрі зайнятості (крім періодів, що зараховані до страхового стажу органами Пенсійного фонду).
Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно залишити без змін.
Вказане є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року в справі № 500/4234/22 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості скасувати та прийняти постанову, якою цю позовну вимогу задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1983 року по 31.12.1991 року в селянській спілці «Мрія», з 01.08.1991 року по 09.07.2001 року в Гусятинському районному відділі соціального обслуговування малозабезпечених пенсіонерів та з 10.11.2005 року по 04.11.2006 року в Гусятинському районному центрі зайнятості.
У іншій частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року в справі № 500/4234/22 необхідно залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Постанова складена 15.05.2023 року