копія
Справа № 2-233
2010 рік
29 липня 2010 року
Оратівський районний суд Вінницької області
у складі: головуючого - судді Романчук Р.В.
при секретарі Волинець О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Оратів Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права, визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії,-
У липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області про поновлення строку на звернення до суду за захистом порушеного права, визнання дій неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як особі, яка має статус дитини війни, зобов'язання відповідача в майбутньому щомісячно нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги мотивує тим, що він має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» йому має виплачуватися підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, таке підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі йому не виплачується. Просить поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду за захистом порушеного права, вказуючи, що про те, що його права порушено взнав із засобів масової інформації. До управління ПФУ в Оратівському районі про перерахунок пенсії звернувся в травні 2010 року, однак йому було відмовлено в проведенні перерахунку. У зв'язку з цим просить визнати дії відповідача управління ПФУ в Оратівському районі неправомірними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 01.06.2010 року в сумі 5816,50 грн., зобов'язати відповідача в майбутньому щомісячно нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області надав заяву про розгляд справи у його відсутність та письмові заперечення проти позову, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позивач звернувшись до суду з позовом, не враховує, що відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Позивачу виплачується підвищення до пенсії в розмірі відповідно до п.8 постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530. Фінансування ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» проводиться з Державного бюджету України, а не з бюджету ПФУ, не визначений законом механізм розрахунку підвищення, передбачений вищевказаною статтею, тому підстав для зобов'язання управління ПФУ в Оратівському районі провести перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни не має. Крім того, зобов'язання проводити такі нарахування в майбутньому не мають законних підстав, оскільки данні правовідносини ще не настали. Позовні вимоги не визнає, просить у позові відмовити з вищезазначених підстав та з підстави пропущення позивачем строку позовної давності.
Суд вважає можливим провести судовий розгляд за відсутності позивача, оскільки від нього надійшла відповідна заява.
Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши представлені суду докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з паспорта серії НОМЕР_1, виданого Оратівським РВ УМВС України у Вінницькій області 01.10.1998 року позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Скала Оратівського району Вінницької області, є громадянином України. На час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_2 виданим 30.10.2000 року на ім'я ОСОБА_1
19.05.2010 року позивач звернувся до управління ПФУ в Оратівському районі із заявою про перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни. Листом управління ПФУ в Оратівському районі від 02.06.2010 року № Н-39 йому було відмовлено у проведенні перерахунку та виплаті недонарахованого підвищення до пенсії.
З розпорядження управління ПФУ в Оратівському районі на перерахунок пенсії вбачається, що позивачу проводилася виплата підвищення до пенсії як дитині війни з 01.01.2008 року по липень 2010 року включно в розмірі 10% прожиткового мінімуму, за період 2008-2010 р.р. підвищення до пенсії як дитині війни виплачувалась не в повному в обсязі визначеному ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В 2006 році та 2007 році виплата підвищення до пенсії не проводилася.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, Конституція України гарантує особі соціальний захист, передбачений відповідним законом. Для осіб, які мають статус дітей війни таким спеціальним законом є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».
Згідно ст.8 Конституції України, яка, як Основний Закон має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, оцінюючи зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції, у всіх випадках необхідно застосувати Конституцію України, як акт прямої дії.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», встановлено, що судам під час розгляду справ необхідно піддавати оцінці нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу в т.ч. і акти Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, акти органів місцевого самоврядування на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягає застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.) складає 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у 2006-2007 роках встановлювалися Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік».
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 року № 3367-IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» пункт 17 статті 77 виключено і статтею 110 цього Закону установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Таким чином, стаття 6 Закону знову почала діяти з 02.04.2006 року.
Законодавець визначив, що підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком могло здійснитися лише за певних умов, а саме: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі і у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. У 2006 році Кабінет Міністрів України не приймав відповідних рішень на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Враховуючи, що встановлені законодавством умови для підвищення пенсії дітям війни у 2006 році не наступили, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року було зупинено на 2007 рік згідно із пунктом 12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». Однак Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст.111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік». Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року спірні відносини регулюються відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції закону, яка діяла до 1 січня 2007 року. А тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача розміру підвищення пенсії в вказаний період є обґрунтованими та підлягають задоволенню за період з 09 липня по грудень 2007 року включно.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якого дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «По статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Але рішенням Конституційного суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вищезазначені зміни було визнано неконституційними. Таким чином, норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають застосуванню, починаючи з 22 травня 2008 року та в цій частині позов підлягає задоволенню за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року включно.
Статтею 71 Закону «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», при визначенні розміру підвищення застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначається відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із законом «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підлягають застосуванню, починаючи з січня 2009 року по грудень 2009 року включно та в цій частині позов підлягає задоволенню за період з січня 2009 року по грудень 2009 року включно.
На день звернення позивача до суду розмір соціальної допомоги дітям війни, передбаченої Законом від 18.11.2004 року, залишався незмінним. Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік» набрав чинності 30.04.2010 року. Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки положення статті 6 даного Закону не були обмежені у дії.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Кечко проти України» зазначив: « … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії та механізму реалізації положень ст.6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» не може бути причиною невиконання відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України в Оратівському районі зобов'язань щодо перерахунку та виплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Судом встановлено, що позивач має право на пільги, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому відповідач управління ПФУ в Оратівському районі повинен здійснити перерахунок пенсії позивачу виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування». Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.) позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст.ст.256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Судом встановлено, що позивач пропустив строк для звернення до суду за захистом порушеного права з поважних причин - необізнаності про дійсне нарахування та виплату йому як особі, яка має статус «дитини війни», підвищення до пенсії, передбаченого ЗУ «Про статус і соціальний захист дітей війни», про те, що його права порушено взнав із засобів масової інформації. Суд, врахувавши вік позивача, його необізнаність у діючому законодавстві, яке стрімко змінюється, відсутність належної про інформованості з боку відповідача про фактично нараховані і виплачені йому розміри підвищення до пенсії як «дитині війни», а також те, що пенсія є єдиним джерелом його існування, вважає за можливе визнати поважною причину пропущення такого строку та поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
Оскільки, позивачу як «дитині війни», передбачено підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії, відповідачем таке підвищення у 2007 році позивачу не виплачувалось, з 01.01.2008 року по травень 2010 року виплачувалось в неповному обсязі, тому суд з метою захисту прав позивача, вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії за періоди з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.05.2010 р. з урахуванням проведених виплат.
Що стосується вимог про виплату позивачу недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в сумі 5816,50 грн., то вони задоволенню не підлягають, так як розрахунок позову наданий позивачем не є належно допустимим доказом відповідно до вимог статей 10, 57-59, 60, 64 ЦПК України, оскільки в розрахунку, який надано позивачем не враховано суми підвищення, які було йому виплачено за період з 01.01.2006 року по 01.06.2010 року. Крім того, за змістом ч.2 ст.5, ст.58 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» обов'язки щодо нарахування, перерахунку і виплати сум пенсій та підвищення до неї покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.
З приводу позовних вимог щодо зобов'язання відповідача управління ПФУ в Оратівському району в подальшому здійснювати відповідні виплати, суд вважає, що дані вимоги не відповідають вимогам законодавства, оскільки відповідно до ст.3 ЦПК України, захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси, а не можливість їх порушення в майбутньому. Таким чином, суд не може задовольнити позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати нарахування у майбутньому, оскільки на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
Управління ПФУ в Оратівському районі Вінницької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити відповідні перерахування. Однак, відповідач у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводив, а тому суд визнає дії відповідача щодо ненарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При цьому суд враховує, що відповідач - управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі звільнений від сплати судового збору, однак з відповідача підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду пропорційно до розміру задоволених вимог.
Оцінивши за правилами, встановленими ст.212 ЦПК України наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін, надані під час розгляду справи, з урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин справи та вищезазначених положень чинного законодавства України суд вважає, що заявлений позов є частково обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, -
Позов задовольнити частково.
Поновити строк на звернення до суду за захистом порушеного права.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області щодо ненарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Оратівському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 сплачені ним витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 гривень 00 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя підпис
З оригіналом згідно.
Суддя Р.В. Романчук