Справа № 2-870/10
Іменем України
31 серпня 2010 року смт. Леніне
Ленінський районний суд АРК у складі:
головуючої судді Кондрак Н.Й.
при секретарі Казацькому В.В.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі його Керченської філії до ОСОБА_1, третя особа: КП «Ленком» про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, третя особа: КП «Ленком» про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що через неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків у нього виникла заборгованість за отриману послугу з теплопостачання в сумі 1258,72 грн., яку відповідач добровільно не сплатив.
У судовому засіданні представник позивача на позові наполягає з наведених в ньому підстав, просить стягнути заборгованість за послугу з теплопостачання та витрати на ІТЗ судового процесу.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі. Наслідки визнання позову йому роз'яснені та зрозумілі.
Представник третьої особи КП «Ленком» у судове засідання не з'явився, був повідомлений, причини неявки суду не повідомив.
Ст. 174 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо визнання позову відповідачем викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. До ухвалення судового рішення у зв'язку з визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Як вбачається з пояснень відповідача наслідки визнання позову відповідачу роз'яснені та зрозумілі. Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Згідно довідки КП «Ленком» (а.с. 3) відповідач дійсно проживає у АДРЕСА_1, станом на травень 2010 року у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 1258,72 грн. (а.с. 4).
Згідно пункту 1 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, до яких також відноситься і постачання теплової енергії, є обов'язком споживача. Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, а виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу. Відповідно до пункту 2 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, централізоване опалення - це послуга, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Згідно з пунктом 8 цих Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором.
Діючим законодавством не передбачено укладення прямих договорів на теплопостачання між виробником теплової енергії та споживачами, що мешкають у багатоквартирних будинках. Згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, договір на теплопостачання повинен бути укладений між споживачами та виконавцем даної послуги.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема також із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 1 ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, не глядячи на відсутність прямих договірних відносин між позивачем і відповідачем, у останнього, як споживача послуги, виникли зобов'язання по її оплаті перед позивачем - виробником теплової енергії.
Згідно ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Як вбачається зі статті 24 вищевказаного закону, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є обов'язком споживача. Стаття 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлює, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії є законними та не суперечать законодавству України.
На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати на ІТЗ розгляду цивільної справи та судовий збір.
Керуючись ст. 64 ЖК, ст. ст. 509, 516, 541, 543 ЦК України, ст. ст. 1, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 19, 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», ст. ст. 3, 11, 15, 208, 212-215, 217-218 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» в особі його Керченської філії в рахунок відшкодування заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії 1258 (одна тисяча двісті п'ятдесят вісім) грн. 72 коп. та збір на інформаційно-технічне забезпечення цивільного процесу у сумі 30 (тридцять) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір у сумі 51 (п'ятдесят одна) грн.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Кондрак Н.Й.