Справа № 2-5872/08
16 вересня 2008 р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі: головуючого судді Дрішлюка А.І., при секретарі судового засідання Шер-Алієвой В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник ОСОБА_5) про виселення, зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання володіння правомірним, про визнання права власності за набувальною давністю, визнання недійсним рішення виконкому № 978 від 22.07.2007 року, з позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) про визнання договору найму недійсним, зобов'язання внести зміни до договору найму,
В Малинвський районний суду м. Одеси 14.01.2008 р. звернулась Одеська міська рада з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. В обгрунтування заявлених вимог посилалась на те, що згідно рішення виконавчого комітету Іллічівської районної ради № 386 від 18.04.1980 р. гр. ОСОБА_7, було дозволено використовувати вивільнену квартиру АДРЕСА_2 під підсобне приміщення. Одночасно даним рішенням було визначено, що при зносі АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_7, зобов'язується звільнити квартиру в найкоротший термін, не претендуючи на нове житло. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер. Внаслідок того, що спірне нежитлове приміщення перебувало у померлого лише у користуванні, на нього не розповсюджуються норми права щодо спадкування. Відповідачі незаконно займають зазначене спірне нежитлове приміщення, чим перешкоджають власникові - Одеській міській раді, розпоряджатися ним. Посилаючись на ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування України", ст. ст. 321, 391 ЦК України, просили позов задовольнити. (т.І, а.с. 2-3). Справа перебувала в провадженні судді Граніна В.Л.
10 квітня 2008 року Малиновським районним судом м. Одеси по справі було ухвалено рішення, яким позов Одеської міської ради був задоволений. Зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. (том І, а.с. 87-88)
07 травня 2008 року на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 була подана апеляційна скарга, (том І, а.с. 93-104)
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2008 року апеляційна скарга ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 була задоволена частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10.04.2008 року скасовано, справа направлена на новий розгляд, (том І, а.с. 209-211).
Матеріали справи були передані для розгляду судді Дрішлюку А.І. Ухвалою судді від 11 липня 2008 року, провадження у цивільній справі № 2-5872/08 було продовжено (т.1, а.с. 213).
29.07.2008 року приватним підприємцем ОСОБА_6 була подана заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, (том І, а.с. 214)
12.08.2008 року Малиновським районним судом м. Одеси було вирішено питання про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6 та Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, (том І, а.с. 231-232)
В процесі слухання справи Одеська міська рада уточнила позов поданий до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, третя особа - Малиновська районна адміністрація Одеської міської ради. Просила зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до квартири АДРЕСА_3. В правове обгрунтування уточненої позовної заяви посилалась на ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, (том І, а.с. 249-250)
05 вересня 2008 року Малиновською районною адміністрація Одеської міської ради подала заяву в якій позов Одеської міської ради підтримала, просила його задовольнити, (том II, а.с. 7-9)
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 05.09.2008 року цивільна справа № 2-5872/08 була призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні (том II, а.с. 213)
08 вересня 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - ОСОБА_6, була подана зустрічна позовна заява про визнання Одеської міської ради - виконавчого та розпорядчого органу членів міської громади, недобросовісним; про скасування рішення виконкому Одеської міської ради № 978 від 22.07.2008 p., як необгрунтоване, таке, що суперечить діючому законодавству України та порушує громадянські, конституційні, матеріалі та моральні права, обов'язки та свободи, у відповідності до ст. 57 Закону „Про власність"; про визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, малолітньою дитиною ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 правомірність володіння нерухомим майном комунальною власністю міської громади міста Одеси у якості наймачів та членів міської громади, у відповідності до ст. 49 Закону України „Про власність"; про визнання набуття ними права за набувальною давністю законності володіння нерухомим о майном комунальної власності міської громади міста Одеси, яким вони добросовісно, відкрито та безперервно володіють на праві повного господарського ведення, оперативного управління та проживання в складової частини договору найма житлового приміщення - житловому підсобному приміщенні б/кв. № 34, загальною корисною площею 38, 9 кв. м., більше 28 років, з 19 квітня 1980 року по теперішній час, розташованим у фасадному приміщенні одноповерхової будівлі в АДРЕСА_1, відповідно до ст. 344 Закону України „Про власність"; про набуття ними права давності володіння земельною ділянкою, що знаходиться в безперервному користуванні на протязі 28 років, з 19.04.1980 р по теперішній час, на якій розташоване житло - загальною корисною площею 38, 9 кв. м., відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України; цивільну справу провадженням закрити; застосувати закон „Про боротьбу з корупцією" ст. 1 та ст. 5, у відповідності з законом до „Про державних службовців" ч. 1. відповідно до ст. 211 ЦПК України та на підставі наявних матеріалів цивільної справи взагалі, а також по суті зустрічної позовної заяви від 06.09.2008 року, включаючи технічні записи, (том II, а.с. 20-43)
09 вересня 2008 року третя особа - ОСОБА_6 заявив самостійні вимоги на предмет спору, пред'явивши позовну заяву до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору найму нежитлового приміщення недійсним, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, колишня квартира № 34 та про зобов'язання Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради змінити договір найму житлового приміщення шляхом виключення з договору найму кв. З будинку № 8 по вул. Б.Хмельницького підсобного приміщення (колишня квартира № 34) по АДРЕСА_1. (том II, а.с. 88-90)
В процесі слухання Одеська міська рада знову уточнила позовні вимоги, просила зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, який виступає в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 до квартири АДРЕСА_3, (том II, а.с. 92-93)
У судовому засіданні представник Одеської міської ради уточнену позовну заяву підтримав, просив її задовольнити. Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та позов ОСОБА_6 не визнав, з мотивів, які зафіксовані технічними засобами фіксації процесу, просив в їх задоволенні відмовити.
ОСОБА_1, ОСОБА_5, якій діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_3 подану зустрічну позовну заяву підтримали, просили її задовольнити. Позов Одеської міської ради та позов ОСОБА_6 не визнали, з мотивів зафіксованим технічними засобами фіксації процесу просили в їх задоволенні відмовити.
ОСОБА_2 до суду не з'явилась, про час та місце проведення судового засідання повідомлялась належним чином. її неяка не перешкоджає розгляду питання по суті.
Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет, позов ОСОБА_6 та позов Одеської міської ради підтримав, просив їх задовольнити, зустрічний позов не визнав, з мотивів які зафіксовані технічними засобами фіксації процесу просив в його задоволенні відмовити.
Представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради позов Одеської міської ради підтримав, просив його задовольнити. Зустрічний позов не визнав, з мотивів зафіксованими технічними засобами фіксації процесу просив в їх задоволенні відмовити. Вирішення позову третьої особи ОСОБА_6 залишив на розсуд суду.
Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов Одеської міської ради підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що предметом спору є приміщення б/квартири АДРЕСА_5, яке складається з двох кімнат, площею 30, 29 кв. м. та списане з балансу житлового фонду. Розцінюючи розбіжності в різних документах в зазначенні номера спірного приміщення - б/квартири в АДРЕСА_1, суд виходить з пояснень самих учасників процесу, а також наявних письмових доказів, зокрема копії заяви ОСОБА_7 (том І а.с. 34), довідці КП ЖКС „Хмельницький" № 17 від 28.02.2008 р. (том І, а.с. 43) та викопіювання з поповерхового плану АДРЕСА_1 (том І, а.с. 47).
ОСОБА_7 проживав та був зареєстрованим в однокімнатній квартирі АДРЕСА_6, площею 17, 0 кв. м. Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані та проживали інші учасники процесу. У зв'язку з тим, що на підставі висновку ВКК ОСОБА_7 потребував окремої від сім'ї кімнати в ізольованій квартирі, на підставі поданої ним заяви, рішенням виконкому Іллічівської районної ради народних депутатів за № 386 від 18 квітня 1980 року, йому було дозволено використовувати вивільнену квартиру АДРЕСА_5, яка складається з двох кімнат, площею 30, 29 кв. м., у якості підсобного приміщення. В зазначеному рішенні було обумовлено, що у разі зносу АДРЕСА_1, ОСОБА_7 зобов'язується звільнити квартиру № 34 у найкоротший термін, не претендуючи на надання йому нового, (том І, а.с. 9-10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 помер, про що в книзі реєстрації актів про смерть 02 травня 1989 року була зроблена відповідна актова запис за № 3263, та відділом ЗАГСУ Жовтневого району м. Одеси було видано свідоцтво про смерть (том І, а.с. 11)
20 серпня 1993 року рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів за № 984 наймачем однокімнатної квартири житловою площею 17, 0 кв. м. було визнано ОСОБА_9 зі складом сім'ї чотири особи, (том II, а.с. 64-85) З аналізу зазначеного рішення вбачається, що спірне підсобне приміщення до складу квартири не ввійшло, тобто договір найму був змінений та укладений лише на квартиру АДРЕСА_6, площею 17, 0 кв. м. без врахування спірного підсобного приміщення.
Стаття 106 ЖК УРСР дозволяє змінити договір найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї. Про зміну договору найму ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які на той час проживали та були зареєстровані в АДРЕСА_3 було відомо, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. 4 ЖК УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України, утворюють житловий фонд. Державний житловий фонд утворюють жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі. Згідно ст. 5 ЖК УРСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад. Відповідно до ст. 7 ЖК УРСР періодично проводиться обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду. Непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів. Управління житловим фондом згідно ст. 18 ЖК УРСР здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. Згідно з п. п. 5 п.6 ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить ведення обліку відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням. Користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, що передбачено ст. 61 ЖК УРСР. Предметом договору найму жилого приміщення у будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок - ст. 63 ЖК УРСР.
Таким чином, державний житловий фонд включає в себе жилі будинки та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян. Відносини, пов'язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, не регулюються нормами житлового законодавства, незалежно від їх тривалості
На час розгляду справи статус спірного приміщення - колишньої квартири АДРЕСА_5 не змінився і залишається списаним з балансу житлового фонду, тобто є непридатним для постійного проживання в ньому. Маючи статус нежитлового приміщення к/квартира АДРЕСА_5 не може виступати об'єктом житлових правовідносин, і відповідно, не може бути предметом окремого договору найму в сенсі ст. ст. 61, 63 ЖК УРСР.
Пунктом п. 5 Постанови Пленуму Верховний Суд України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" № 2 від 12.04.1985 було роз'яснено, що при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, суд застосовує норми цивільного законодавства. На підставі норм, що регулюють договір майнового найму, а не житлового законодавства, вирішуються вимоги про виселення з приміщень, що не входять до складу житлового фонду (виробничих і інших нежилих приміщень, вагончиків, збірно-розбірних, пересувних, контейнерних та інших підсобних споруд).
Будь-яких цивільно-правових угод на користування спірним нежитловим приміщенням між сторонами укладено не було. Таким чином, правових підстав використання відповідачами по первісному позову спірного нежитлового приміщення у якості житла немає.
Визначаючи норми матеріального права, що підлягають застосуванню та надаючи правову кваліфікацію фактично існуючим між сторонами по справі правовідносинам суд виходить з наступних положень. Відповідно до ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" в якій передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Згідно зі ст. ст. 317, 319 ЦК України власнику належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права.
Проживання відповідачів у приміщення к/квартири АДРЕСА_5 є перешкодою у реалізації позивачем права власності на майно, у зв'язку з чим ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) підлягають виселенню з спірного приміщення.
Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, малолітньою дитиною ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) правомірність володіння нерухомим майном комунальною власністю міської громади міста Одеси у якості наймачів та членів міської громади, у відповідності до ст. 49 Закону України „Про власність" (том II, а.с. 43) суд виходить з того, що володіння може вважатись правомірним лише в тому випадку коли воно здійснюється на підставі закону. Жодного доказу про правомірність користування спірним нежитловим приміщенням суду надано не було, посилання на „... єдиний законний документ - добровільно укладений договір житлового найму від 1980 року, а також добровільно, зі згоди заінтересованих осіб, без зміни переукладений двічі в 1989 році та в 1993 р." (том II, а.с. 28) спростовується письмовим доказом на яких посилаються позивачі, а саме рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів за № 984 від 20.08.1993 року, відповідно до якого договір найму квартири АДРЕСА_6 був змінений, без включення до нього спірного нежитлового приміщення. Будь-яких інших документів, які б підтверджували законність проживання позивачів по зустрічному позові у спірному нежитловому приміщенні права суду надано не було. Враховуючи наведене, а також те, що на момент розгляду справи в суді право користування спірним приміщення позивачами за зустрічним позовом не оформлено, у останніх не було підстав для захисту такого права в судовому порядку.
Плата за користування спірним нежитловим приміщенням не може свідчити про факт укладення договору найму житла. В силу того, що за відповідно до ст. 61 ЖК УРСР предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48 ЖК), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо). Правовідносини щодо користування нежитловим приміщенням не регулюються нормами житлового законодавства. Враховуючи, що будь-якого цивільно-правого договору щодо користування спірним приміщенням між сторонами укладено не було, суд вважає необхідним роз'яснити відповідачам їх право на стягнення безпідставно сплачених платежів за весь час користування спірним приміщенням
Наведені висновки суду підтвердив в своїх поясненнях представник Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, що зафіксовано технічними засобами фіксації процесу.
Щодо відмови в задоволенні вимог про визнання набуття позивачами за зустрічним позовом права по набувальній давності законності володіння нерухомого майна, комунальної власності міської громади міста Одеси, яким добросовісно, відкрито та безперервно володіють на праві повного господарського ведення, оперативного управління та проживання в складової частини договору найма житлового приміщення - житловому підсобному приміщенні б/кв. № 34, загальною корисною площею 38, 9 кв. м., більше 28 років, з 19 квітня 1980 року по теперішній час, розташованим у фасадному приміщенні одноповерхової будівлі в АДРЕСА_1, відповідно до ст. 344 Закону України „Про власність", (том ІІ, а.с. 43) суд, аналізуючи зміст зустрічної позовної заяви, вбачає, що позивачами була допущенна технічна помилка щодо зазначення джерела права на підставі якого вони просили задовольнити заявлену позовну вимогу, і замість зазначення ЦК України, помилково послались на норму Закону України „Про власність", а саме ст. 344 щодо визнання права власності на підставі набувальної давності. Разом з тим, ст. 344 ЦК України, на підставі якої, позивачі просить задовольнити їх позовну вимогу, не може бути застосована до спірних правовідносин, у зв'язку з тим, що крім відсутності обов'язкової умови визнання права власності на підставі набувальної давності, а саме добросовісності заволодіння чужим майном, п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що правила цієї статті поширюються також на випадки, коли володіння майном почалось за три роки до набрання чинності цим кодексом. Таким чином, враховуючи положення ст. 58 Конституції України, щодо відсутності зворотної дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, правила статті 344 ЦК України підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли з 1 січня 2001 року і пізніше, і не розповсюджуються на правовідносини які виникли та тривали до зазначеної дати, зокрема з 1980 року, на яку посилаються позивачі.
Відповідно, не підлягають задоволенню вимоги заявлені про набуття позивачами права давності володіння земельною ділянкою, що знаходиться в безперервному користуванні на протязі 28 років, з 19.04.1980 р по теперішній час, на якій розташоване житло - загальною корисною площею 38, 9 кв. м., відповідно до ст. 119 Земельного кодексу України, (том II, а.с. 43)
Провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Одеської міської ради № 978 від 22.07.2007 року підлягає закриттю на підставі ст. 205 ЦПК України, у зв'язку з тим, що заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки вбачають спір із суб'єктом владних повноважень. Одночасно суд роз'яснює право позивачів на їх звернення з зазначеною вимогою до суду в порядку КАС України.
Заявлені позовні вимоги щодо визнання Одеської міської ради - виконавчого та розпорядчого органу членів громади, недобросовісним, (том II, а.с. 43) не відповідають вимогам матеріального права. Положення ст. 55 Конституції України гарантує кожному право звернення до суду за захистом своїх прав, в тому числі і органу місцевого самоврядування. Крім того, положеннями статті 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", останні, відповідно до закону, здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, виступаючи від імені та в інтересах територіальних громад. Щодо вимог про застосування судом наслідків законів „Про боротьбу з корупцією", „Про державних службовців", суд роз'яснює позивачам, що питання щодо застосування вищевказаних норм закону вирішується в адміністративному порядку, і, виходячи з положень ст. 15 ЦПК України, не відновиться до компетенції суду, у зв'язку з чим не може бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства. Одночасно суд звертає увагу позивачів за зустрічним позовом, що вони не позбавленні права звернення з відповідними заявами до компетентних органів в порядку ст. 97 КПК України.
Відносно посилання позивачів по зустрічному позову на „истязательний марафон судебных заседаний" (том II, а.с. 27), суд роз'яснює, що частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, яким вирішити спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до статті 157 ЦПК України, строки розгляду цивільних справ стосовно стягнення аліментів або поновлення на роботі не повинні перевищувати одного місяця, усі інші категорії - два.
Таким чином посилання позивачів на швидкий розгляд справ, не відповідає загальним засадам здійснення судочинства впродовж розумного строку, а аналіз самого змісту зустрічної позовної заяви свідчить про намагання останніх ввести суд в оману щодо сутті спірних правовідносин та обставин їхнього виникнення.
Відмовляючи в задоволенні позову третьої особи - ОСОБА_6 суд виходить з того, що укладення договору найму нежитлового приміщення так само як і визнання його недійсним житловим законодавством не передбачено. ЖК УРСР передбачає випадки лише визнання ордера недійсним, а застосування норм ЦК України щодо визнання договору недійсним неможливо в силу його фактичної відсутності. Відповідно не підлягають задоволенню і похідні вимоги про зобов'язання Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради змінити договір найму житлового приміщення шляхом виключення з договору найму квартири АДРЕСА_7 підсобного приміщення (колишньої квартири № 34) в силу того, що розпорядженням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів за № 984 від 20.08.1993 року. При цьому суд виходе з того, що оскільки власно основний договір найму не змінювався, про що свідчить рішенням виконавчого комітету Іллічівської районної ради народних депутатів за № 984 від 20.08.1993 року, витребуване за клопотанням відповідачів, і яке було відсутнє в матеріалах справи на момент розгляду справи в перший раз, то неможна визнати недійсним те, чого не було вчинено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, прийнятої Радою Європи 4 листопада 1950 року, ст. ст. 55, 58 Конституції України, ст. ст. 317, 319, 344, 391 ЦК України, ст. 4-6, 61, 63, 106 ЖК УРСР, ст. ст. 30, 60 Закону України „Про місцеве самоврядування України", ст. ст. 10, 11, 15, 60, 157, 205, 215, 218 ЦПК України, -
Позов Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник -ОСОБА_5) про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) усунути перешкоди в користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеси, вул. Б. Хмельницького, 12, (колишня квартира 34) до квартири АДРЕСА_8.
Провадження в частині зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання недійсним рішення виконкому Одеської міської ради № 978 від 22.07.2007 року - закрити.
В задоволенні інших зустрічних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання володіння правомірним, про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.
В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_6 до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (законний представник - ОСОБА_5) про визнання договору недійсним, зобов'язання внести зміни до договору найму відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.