Справа № 2-32/2009
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2009 року
Малиновський районний суд М. Одеси у складі:
головуючого - судді Граніна В.Л.,
при секретарі судового засідання - Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
В Малиновський районний суд м. Одеси з позовною заявою про розірвання шлюбу звернулась ОСОБА_2. Обгрунтовуючи заявлений позов посилалась на те, що сімейне життя між сторонами не склалося, шлюбні стосунки сторони припинили, подальше збереження шлюбу вона вважає неможливим. В зв'язку з наведеним позивачка просила суд постановити рішення, яким розірвати зареєстрований з відповідачем - ОСОБА_3 шлюб.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином, однак причини неявки до суду не повідомив.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивачки, ухвалює заочне рішення по справі, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 02 серпня 1983 року між позивачкю і відповідачем був зареєстрований шлюб, про що Виконкомом Депсиської сільської ради Арцизького району Одеської області зроблено актовий запис за № 17.
Від шлюбу є повнолітній син, ІНФОРМАЦІЯ_1.
З листопада 2006р. сторони спільного господарства не ведуть, проживають окремо, шлюбні стосунки не підтримують.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини. Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Тому суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки ( ст. 1 СК України).
Керуючись ст. ст. 3, 15, 24, 112 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 169, 209, 212, 213-215, 224 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 02 серпня 1983 року, Виконкомом Депсиської сільської ради Арцизького району Одеської області, актовий запис за № 17., між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвати.
При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути з ОСОБА_3 державне мито у розмірі 17 гривень.
Від сплати держмита при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_2 звільнити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.