№ 2-557-2010
10 вересня 2010 року Любашівський районний суд Одеської області
в складі: головуючого - судді Вужиловського О.В.
при секретарі Гітальчук Т.А.
за участю позивачки ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя,
Позивачка вказує, що в 1953 році вона зареєструвлаа шлюб з відповідачем. В січні 2010 року вони розірвали шлюб. За час спільного проживання за спільні кошти вони збудували житловий будинок в смт. Любашівка Одеської області по АДРЕСА_1. Вона вважає, що вказаний будинок є їхньою спільною сумісною власністю і вона має право на ? частину вказаного майна. В даний час відповідач вигнав її з будинку і не допускає до нього. Вона вимушена проживати на квартирі. Просила розділити вказаний будиинок, який є їх спільною сумісною власністю, виділивши їй в натурі ? частину будинку.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що дійсно з позивачкою він перебував в шлюбі з 1953 року до 2010 року. За цей час вони збудували будинок, однак він зареєстрований на його ім'я і є його власністю. Він визнає, що позивачка має право на половину будинку, однак не бажає, щоб вона проживала в будинку і на його розподіл не згодний. Коштів, щоб відшкодувати половину вартості будинку в нього також не має. Просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши сторонни. Дослідивши матерали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно актового запису № 52 від 12 листопада 1953 року між сторонами було дійсно укладено шлюб у відділі РАЦСу Любашівського району Одеської області (а.с. 4).
З рішення Любашівського районного суду Одеської області від 20 січня 2010 року видно, що шлюб між сторонами розірвано (а.с. 6).
З довідки Любашівського РБТІ від 07 липня 2010 року № 623 видно, що домоволодіння в АДРЕСА_1 зареєстровано по праву власності за ОСОБА_2 (а.с. 5).
Із свідоцтва про право власності від 23 січня 1974 року на домоволодіння АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 видно, що будинок був побудований та зареєстрований в 1974 році (а.с. 34).
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні безспірно встановлено, що спірний будинок було збудовано сторонами в період спільного проживання, коли вони знаходились в шлюбі. Тому, вказаний будинок є об'єктом спільної сумісної власності сторін.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Сторони ніяких договорів з приводу розподілу майна не укладали.
Тому, частки сторін у вказаному будинку є рівними.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 42-10 від 10 серпня 2010 року загальна вартість будинку АДРЕСА_1 становить 27799 грн. Провести розподіл вказаного будинку в натурі, виділивши сторонам рівні частки - неможливо (а.с. 12-28).
Жодна із сторін не бажає сплатити іншій стороні компенсацію частки у майні.
Відповідно до п.25 постанови пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» в ирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Тому, суд вважає, що необхідно постановити рішення про визнання права власності на будинок АДРЕСА_1 за сторонами, визнавчивши їх долі рівними без виділу в натурі.
Керуючись ст.ст. 57, 60, 62 СК України, постановою пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» № 7 від 04 жовтня 1991 року з подальшими змінами та доповненнями, ст.ст. 10, 62, 212-215 ЦЦК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл спільного майна подружжя - житлового будинку - відмовити повністю.
Строк оскарження рішення 10 днів в апеляційний суд Одеської області через Любашівький районний суд Одеської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження.
Суддя : підпис
Копія вірна. Оригінал рішення знаходиться в аріхіві Любашівського районного суду Одеської області в цивільній справі.
Суддя: