ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2- 1139/10
03 вересня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Едера П.Т.
при секретарі Юрчишин О.В., Безанюк Т.С., Дмитраш І.І.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 про відшкодування шкоди та вартості невід'ємних поліпшень, та стягнення матеріальної шкоди та моральної шкоди ,-
ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6, у якому після уточнення у встановленому законом порядку позовних вимог просить стягнути з відповідачів на її користь вартість невід'ємних поліпшень на суму 528631,99 грн., матеріальну шкоду у розмірі 22239,92 грн. та 16204,50 грн. авансу з врахуванням штрафних санкцій, моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.
Свої вимоги Позивач мотивує тим, що ним за домовленістю з ОСОБА_7, правонаступниками якого є Відповідачі, та ОСОБА_3 впродовж 1997-2001 років за власні кошти та власними силами здійснено реконструкцію АДРЕСА_1 за адресою: АДРЕСА_1. Виконання робіт з проведення реконструкції та ремонту вказаних приміщень здійснювалося за рахунок коштів Позивача у зв'язку з тим, що ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 та ОСОБА_3 у 1997 році в усній формі досягнуто домовленості про укладення в майбутньому договору купівлі-продажу зазначеного майна; та погоджено всі істотні умови договору купівлі-продажу, а також Позивачем сплачено аванс в розмірі 500 дол. США, що підтверджується розпискою від 16.05.2005 року. Відповідачами вказану квартиру передано в користування Позивача та його сім'ї. Підписання ж тексту договору купівлі-продажу визначено настанням конкретної події - отриманням свідоцтва про право власності на житло. За цей час Позивачем здійснено невід'ємні поліпшення вказаної квартири на суму 66161,7 дол. США, що з врахуванням курсу долара 7,99 грн., дорівнює 528631,99 грн., оплачено комунальні послуги 4266,20 грн. та витрати на загальнообов'язкові внески МЖК на суму 5647,00 грн. Однак, після отримання вказаного свідоцтва Відповідачі відмовилися від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1 та від повернення Позивачу витрачених ним коштів. У зв'язку з цим, Позивач просить суд стягнути з Відповідачів вартість здійснених ним невід'ємних поліпшень спірної квартири, а також вартість сплачених ним комунальних послуг, витрат на загальнообов'язкові внески МЖК, сплачений аванс з врахуванням індексу інфляції та 3% річних. Заподіяння йому моральної шкоди Позивач мотивує тим, що внаслідок відмови Відповідачів від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири, він змушений у примусовому порядку звільняти квартиру, у якій проживає з двома малолітніми дітьми 2004 та 2006 років народження, та терміново вирішувати питання про винайм іншого житла, оскільки необхідного для проживання його сім'ї житла у Позивача не має. Також Позивач позбавлений можливості придбати інше житло та влаштувати належні житлові умови для малолітніх дітей, оскільки на даний час перебуває у безоплатній відпустці по догляду за дитиною до досягнення 4-х років, а всі наявні у нього кошти ним вкладено в ремонт та реконструкцію квартири Відповідачів.
Позовні вимоги, позивач ОСОБА_2та її представники ОСОБА_8та ОСОБА_14.в судовому засіданні підтримали, надали пояснення аналогічні викладеному в позовній заяві.
Відповідачі проти позовних вимог заперечили, вважають позов безпідставним просили відмовити у задоволенні позову про, що подали суду письмові заперечення. Свої доводи як і в письмових запереченнях так і поясненнях в судовому засіданні Відповідачі обґрунтовують тим, що ОСОБА_7 у зв'язку з необхідністю проведення реконструкції дозволив Позивачу проживати в спірній квартирі та проводити в ній ремонтні роботи, однак Позивач не виконував належним чином взяті на себе зобов'язання. При цьому, рішенням Апеляційного суду Львівської області вирішено виселити Позивача та його чоловіка із спірної квартири та зобов'язано їх не чинити перешкод Відповідачам у користуванні цією квартирою. Відповідачі також зазначають, що підхід Позивача до розрахунку розміру здійснених ним невід'ємних поліпшень шляхом порівняння вартості цін на нерухомість у 1998 році та 2009 році є неправильним, оскільки ціни на житло в Україні впродовж цього періоду зростали, жодних заслуг Позивача в цьому немає. Що ж стосується оплати Позивачем витрат на загальнообов'язкові внески МЖК, то Відповідачі вважають, що ці факти не є встановлені рішенням суду, а тому підлягають доказуванню. З приводу позовних вимог щодо стягнення на користь Позивача інфляційних втрат та 3% річних, Відповідачі посилаються на те, що Позивачем жодна вимога про повернення коштів до Відповідачів не пред'являлась, а тому обов'язок повернення таких коштів може виникнути у Відповідачів лише у разі задоволення судом цього позову.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін спору та їх представників, дослідивши матеріали справи, додатково подані сторонами докази, заслухавши покази свідка, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджено поясненнями сторін і показаннями свідка, між ОСОБА_3, ОСОБА_7, з однієї сторони, та ОСОБА_6, ОСОБА_2, з другої, у 1997 році досягнуто усної домовленості щодо продажу АДРЕСА_1
З матеріалів справи вбачається, що вказана квартира була розподілена ОСОБА_7, як працівнику Української академії друкарства, на підставі спільного рішення адміністрації і профкому від 10.06.1997 року, відповідно до листа Міністерства освіти України від 12.03.1997 року № 1/11-380 про згоду на переобладнання одного гуртожитку Української академії друкарства у м. Львові по вул. Підголоско, 21 під житло для працівників академії, для переобладнання у житлову квартиру. 31.05.2001 року наказом департаменту житлового господарства Львівської міської ради № 131-Д студентському гуртожитку по вул. Під Голоско, 21, після виконання робіт по переобладнанню приміщень в студентському гуртожитку, надано статус гуртожитку для проживання сімей.
Згідно досягнутої між сторонами домовленості ОСОБА_7 та ОСОБА_3 передали у користування Позивачу і його сім'ї АДРЕСА_1 та зобов'язалися після приватизації квартири нотаріально оформити договір купівлі-продажу цього нерухомого майна. Позивач в свою чергу за цю квартиру зобов'язався сплатити Відповідачам 2000 дол. США та провести за власні кошти роботи щодо реконструкції названих приміщень та приведення їх у придатний для проживання стан, які піддягали включенню у загальну вартість квартири. На виконання умов домовленості Позивачем сплачено грошову суму в розмірі 500 дол. США, що підтверджується розпискою від 16.05.2005 року, яка знаходиться в матеріалах справи. Решта суми мала бути сплачена Позивачем після нотаріального посвідчення договору купівля-продажу квартири.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та її чоловіком ОСОБА_7 надано згоду на проведення Позивачем та її чоловіком ОСОБА_6 робіт по реконструкції АДРЕСА_1 та згоду на вселення у вказану квартиру після завершення реконструкції. У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_10 Вячеславивич, повідомив суду, що він познайомився із ОСОБА_3 та її чоловіком при отриманні квартири в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1. Після виділення квартир в цьому гуртожитку, він входив в організаційну групу, яка займалась питаннями щодо про проведення реконструкції. В період проведення мешканцями квартир цього гуртожитку ремонтних робіт наданих їм приміщень, ОСОБА_3 та ОСОБА_7 кошти на ремонт АДРЕСА_1 не витрачали, оскільки ОСОБА_7 в цей час хворів та не мав достатньо коштів для цього. В ході здійснення мешканцями гуртожитку його реконструкції була створена комісія, яка періодично здійснювала перевірку щодо своєчасності виконання фізичними особами ремонтних робіт. У зв'язку з тим, що ОСОБА_7 жодних робіт не проводили, у комісії постало питання щодо відібрання у них виділеного їм приміщення. Після цього, з'явилися ОСОБА_6, які й почали проводити у вказаному приміщенні ремонтні роботи за власні кошти та добросовісно брали участь в загальних роботах. ОСОБА_2 постійно проживала у квартирі як до, так і після приватизації квартири. Власники інших квартир сприймали її з сім'єю як сусідів та були впевнені в тому, що ОСОБА_2 обов'язково стане власником АДРЕСА_1. ОСОБА_7 в квартирі не проживали, а лише «технічно» були в ній прописані.
Згідно висновку № 12/05-10 експертно-будівельного дослідження від 18.05.2010 року, складеного спеціалістом ОСОБА_11, яка має вищу освіту, спеціальність - інженер-будівник, кваліфікацію судового експерта з правом проведення судових експертиз за спеціальностями: 10.6 - «Дослідження об'єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.7 - «Розподіл земель і визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10 - «Визначення оціночної вартості будівельних об'єктів та споруд», стаж експертної роботи з 1997 року (свідоцтво судового експерта № 103 від 06.06.1997 року, кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМУ № 01-18 від 10.03.2001 року, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 2251 від 10.03.2008 року, свідоцтво про сплату єдиного податку № 325163 від 10.12.2009 року), вбачається, що станом на 1997-1998 роки приміщення за вказаною адресою являло собою просто кімнати гуртожитку з туалетом і душовою, тобто, не було забезпечене індивідуальним входом, приміщенням кухні, приміщення душової і туалету знаходились у спільному користуванні мешканців гуртожитку. Таким чином, приміщення загальною площею 65,60 кв.м., які знаходились в будівлі гуртожитку Української академії друкарства по вул. Під Голоско, 21 у м. Львові, не відповідали за своєю характеристикою призначенню квартири для проживання однієї сім'ї, тобто такому поняттю і статусу як «квартира».
Згідно висновку № 17 від 21.11.2006 року, складеного експертом ТзОВ «Гал-Світ» ОСОБА_12, який виконувався на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова, з 4-х кімнат гуртожитку і коридору з туалетом і душовою обладнано повноцінну трьохкімнатну квартиру шляхом проведення реконструкції та перепланування, а саме здійснено розбирання цегляних перегородок в коридорі, розбирання старої підлоги в туалеті, душовій, коридорі, демонтаж дверей, заміну одного вікна, пробивання дверного прорізу в перегородці, мурування нових цегляних перегородок, мурування двох дверних прорізів, встановлення двох глухих дверей, облицювання стін ванної, туалету і кухні, улаштування підлог з керамічної плитки в приміщенні кухні, туалету, ванної, улаштування нової паркетної підлоги в приміщенні коридору, штукатурку нових перегородок, нове пофарбування стін і стелі усіх приміщень, фарбування вікон і дверей, встановлення лічильників, бойлеру, ремонт паркетних підлог, встановлення ванни, унітазу, мийки, умивальника, проведення газопостачання і встановлення газової плити та лічильника, заміна електропроводки, встановлення вимикачів, розеток, розподільчих коробочок. Крім того, з моменту передачі Позивачу квартири у користування у 2000 році, Позивачем оплачувалися внески на загальнообов'язкові витрати МЖК.
У результаті проведення вищезазначених робіт станом на сьогодні АДРЕСА_1 складається з коридору, вбиральні, ванної, кухні, трьох житлових кімнат та обладнана балконом. Загальна площа квартири становить 65,60 кв.м. Квартира забезпечена холодним і гарячим водопостачанням, каналізацією, газопостачанням електропостачанням, радіо, телебаченням, опалення - централізоване.
06.11.2002 року наказом департаменту житлового господарства Львівської міської ради № 314-Д від вказаному будинку № 21 на вул. Підголоско у м. Львові надано статус житлового.
Судом встановлено, що проведення описаних робіт з реконструкції та ремонту АДРЕСА_1 було здійснене саме Позивачем за його власні кошти, що підтверджується висновком № 17 від 21.11.2006 року, висновком № 14/01-09 експертного будівельно-технічного дослідження від 13.04.2010 року, а також квитанціями про оплату внесків на загальнообов'язкові внески МЖК та купівлю будівельних матеріалів, оригінали яких були подані Позивачем та оглянуті в судовому засіданні. Посилання ж Відповідачів на ту обставину, що ці квитанції Позивач отримала незаконним шляхом, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ними не подано належних та допустимих доказів вчинення Позивачем такого протиправного діяння.
Таким чином, суд приходить до висновку, що приведення приміщень гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 у м. Львові, які були виділені ОСОБА_7 та його дружині як працівнику Української академії друкарства спільним рішенням адміністрації і профкому від 10.06.1997 року відповідно до листа Міністерства освіти України від 12.03.1997 року № 1/11-380, у статус житлової квартири, стало наслідком проведених ОСОБА_2 за власні кошти робіт щодо реконструкції та ремонту вказаного нерухомого майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.
З врахуванням наведеної правової норми та того факту, що у квартирі № 5 на АДРЕСА_1 Позивач разом із сім'єю проживав за згодою Відповідачів, реконструкція та ремонт цієї квартири також здійснювалися згідно домовленості між сторонами, суд приходить до висновку, що Позивач має право на відшкодування вартості понесених ним витрат на реконструкцію вказаної квартири.
Разом з тим, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідачів вартості невід'ємних поліпшень у сумі 528631,99 грн. не може бути задоволена судом в повному обсязі з огляду на таке.
Розмір вартості невід'ємних поліпшень на суму 528631,99 грн. Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до висновку № 09/11-09 експертного будівельно-технічного дослідження від 13.11.2009 року станом на липень-грудень 1998 року вартість нерухомого майна за вказаною адресою могла становити 22830,00 грн., а у валюті дол. США - 8320,00 дол. США. З врахуванням того, що Позивачем здійснено невід'ємні поліпшення вказаної квартири на 99 % її вартості, Позивач просить стягнути з Відповідачів грошову суму у розмірі 99 % вартості квартири, обчисленої станом на сьогодні, що згідно поданих розрахунків становить 528631,99 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд погоджується з доводами Відповідачів щодо того, що вартість нерухомого майна в Україні постійно зростала, починаючи з 1998 року, з незалежних від сторін причин, а тому заслуги Позивача у цьому немає. У зв'язку з цим, суд вважає, що відшкодуванню підлягає вартість невід'ємних поліпшень здійснених Позивачем по реконструкції та ремонту АДРЕСА_1, які призвели до зміни цільового призначення даного приміщення із нежитлового в квартиру.
Згідно висновку № 12/05-10 додаткового експертного будівельно-технічного дослідження від 18.05.2010 року вартість невід'ємних поліпшень нежитлових приміщень загальною площею 65,60 кв.м., що знаходились в будівлі гуртожитку Української академії друкарства на АДРЕСА_1, які призвели до зміни їх цільового призначення внаслідок проведених ОСОБА_2 робіт по їх переплануванню і влаштуванню ізольованої АДРЕСА_1, у склад якої входять приміщення: коридору, кухні, 3-х житлових кімнат, туалету і ванної, і станом на час проведення дослідження відповідають такому поняттю як «квартира», може становити 249710,00 грн.
Таким чином, суд вважає вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідачів вартості невід'ємних поліпшень обґрунтованими частково, на суму 249710,00 грн.
З приводу стягнення з Відповідачів на користь Позивача 22239,92 грн. матеріальної шкоди, в тому числі 11393,20 грн. основного боргу, 1495,24 грн. 3% річних, 9351,48 грн. інфляційної різниці та 16204,50 грн. авансу, в тому числі 4000 грн. основного боргу, 1303,50 грн. 3% річних, 10901,00 грн. інфляційної різниці, суд приходить до наступного.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що до складу матеріальної шкоди, яку просить стягнути на його користь Позивач, включено витрати на загальнообов'язкові роботи МЖК, а саме витрати на виконання робіт пов'язаних з переведенням гуртожитку в житловий фонд. Витрати на квартплату та комунальні послуги на суму 4266,20 грн., 3% річних та інфляційні втрати з цих сум за період з січня 2006 року до грудня 2009 року; а також аванс в розмірі 500 дол. США, обчислений в гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу долара відносно української гривні станом на момент подання позову до суду, та 3% річних й інфляційні втрати за період з січня 1999 року до грудня 2009 року з цієї суми.
Дослідивши матеріали справи суд встановив, що Позивачем здійснено оплату витрат на загальнообов'язкові роботи МЖК на суму 7127 грн., що підтверджується платіжними документами (прибутковими ордерами, квитанціями), які знаходяться в Позивача. Копії платіжних документів знаходяться в матеріалах справи, їх оригінали оглянуті в судовому засіданні. Суд не приймає до уваги посилання Відповідачів на те, що квитанції, які виписані на ім'я ОСОБА_7, підтверджують сплату платежів саме ОСОБА_7, оскільки в процесі судового розгляду справи Відповідачами не надано суду чітких пояснень про понесення ними витрат, пов'язаних з реконструкцією АДРЕСА_1, не вказано їх складу та розміру.
Також судом встановлено, що на виконання умов домовленості між сторонами спору щодо письмового оформлення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, Позивачем передано Відповідачам 500 дол. США.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З врахуванням того, що між Позивачем та Відповідачами досягнуто домовленості про оформлення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири, Позивачем свої зобов'язання виконано належним чином, відмова Відповідачів від остаточного оформлення права власності Позивача на цю квартиру свідчить про те, що ці кошти отримані ними безпідставно з самого початку, у зв'язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення з Відповідачів суми авансу та коштів, сплачених в якості внесків на загальнообов'язкові роботи МЖК з врахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних від цих сум, підлягають до задоволення в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає, що у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з Відповідачів 4266,20 грн. сплаченої Позивачем квартплати, а також інфляційних втрат та 3 % річних з цієї суми, слід відмовити, оскільки ці кошти були витрачені Позивачем на оплату спожитих ним послуг.
Що ж стосується відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000,00 грн., то суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що позивачем не доведено, якими саме діями відповідачів їй спричинено моральну шкоду і в чому саме вона виражена та чим підтверджена. Не виконання чи не належне виконання договірних зобов'язань не може бути фактором моральної шкоди. Тому в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 100000,00 грн моральної шкоди слід відмовити.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Позивачем подано достатньо доказів, які підтверджують здійснення ним невід'ємних поліпшень АДРЕСА_1 на загальну суму 249710,00 грн., передачу ним Відповідачам коштів у розмірі 500 дол. США та сплату витрат на загальнообов'язкові витрати МЖК, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення частково.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 22, 23, 625, 778 ЦК України, ст. ст. 1, 3, 15, 60, 107, 109, 208, 209, 212, 215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 про відшкодування вартості невід'ємних поліпшень, стягнення з відповідачів матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 249710,00 грн.(двісті сорок девять тисяч сімсот десять гривень 00 копійок) відшкодування вартості невід'ємних поліпшень АДРЕСА_1; авансу в розмірі 3948,90 грн. (три тисячі дев'ятсот сорок вісім гривень 90 копійок); 13481,34 грн.(тринадцять тисяч чотириста вісімдесят одну гривню 34 копійок) витрат на загальнообов'язкові роботи на МЖК, в тому числі 7127, 00 грн.(сім тисяч сто двадцять сім гривень 00 копійок) основного боргу, 855,24 грн.(вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 24 копійки) трьох процентів річних, а також 5499,10 грн. ( п'ять тисяч чотириста дев'яносто девять гривень 00 копійок) інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1920 грн. ( одну тисячу дев'ятсот двадцять гривень) витрат повязаних зі сплатою державного митата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення апеляційної скарги
Суддя Едер П.Т.