Справа №2-1610
2010р.
«08» червня 2010 року Шевченківський районний суд м. Львова
в складі : головуючого - судді Кавацюка В.І.
при секретарі Шутяк З.С.
з участю перекладача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,
У березні 2010 року ОСОБА_2 пред'явив в суд позов до ОСОБА_3, в якому просить постановити рішення про визнання відповідача такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_2 свої вимоги в позовній заяві обгрунтував тим, що згідно заповіту діда, позивач отримав у власність спірну квартиру у АДРЕСА_1, де мешкає по сьогоднішній день. На даний час квартира є його приватною власністю. Він перебував у шлюбі із відповідачкою ОСОБА_3 з 1998 року. Від спільного подружнього життя 15 жовтня 1999 року у них народився син ОСОБА_4. З 2004 по 2009 роки він, позивач, перебував на заробітках в Італії. В цей час відповідачка в спірній квартирі не проживала, її мати ОСОБА_5 здавала квартиру в оренду, за що отримувала винагороду. Відповідачка не займалась вихованням дитини, вела аморальний спосіб життя. Дитину змушена була забрати на виховання мати позивача - ОСОБА_6 у м. Луцьк. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2010 року шлюб між позивачем та відповідачкою розірваний. Позивач є інвалідом з дитинства-глухонімий. Просить позов задовольнити.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позов підтримав, зіславшись на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, однак в матеріалах справи є її заява в якій вона позов визнає та не заперечує проти того, щоб її позбавили права користування АДРЕСА_1, оскільки вона в спірній квартирі не проживала тривалий час.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засідання встановлено, що ОСОБА_2, відповідно до реєстраційного посвідчення виданого Львівським МБТІ 02.11.1995 року, є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Відповідач ОСОБА_3 також зареєстрована в даній квартирі, однак вона не проживає в ній, що стверджується актами ЛКП «Збоїща-408» від 03.03.2010 року 02.04.2010р., заявою відповідачки ОСОБА_3 від 07.06.2010р.
Вищевказані обставини стверджуються поясненнями позивача, долученими до справи довідкою ЛКП “Збоїща-408” №533 від 31.03.2010 року, актами про непроживання відповідача та іншими доказами по справі.
Відповідач ОСОБА_3 направила на адресу суду заяву в якій вона позов визнає повністю та не заперечує проти його задоволення.
Суд вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 74, 209, 210, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 71,72, 156, 163 ЖК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м. Львова шляхом подання в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.І. Кавацюк