Справа № 524/7703/22
Провадження №2/524/814/23
16.05.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участю секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення коштів (аліментів) на утримання малолітньої дитини, -
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення коштів (аліментів) на утримання малолітньої дитини.
Зазначає, що 28 серпня 2010 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають малолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сторони спільного господарства не ведуть, стосунків не підтримують, шлюб носить лише формальний характер.
Позивач вважає, що подальше спільне проживання з відповідачем та збереження шлюбу є неможливим, оскільки вони мають різні погляди на шлюб та сім'ю. Шлюбні відносини фактично припинені, відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Просить шлюб розірвати та стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітнього сина кошти (аліменти) у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання (а.с. 31).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 , котрі повідомлялися судом про час, дату та місце розгляду справи належним чином, не прибули.
Позивач та її представник просили позовні вимоги задовольнити, залишити прізвище дружини те ж саме, розглядати справу за їх відсутності та відсутності позивача, про що надали відповідні заяви.
Відповідач позов визнав, просив розглядати справи за його відсутності, про що надав відповідну заяву (а.с. 35-38, 66-67).
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо який у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтується. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом достовірно встановлено, що сторони у справі зареєстрували шлюб 28 серпня 2010 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 656, що постає зі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
Від шлюбу сторони у справі мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Сімейно-шлюбні відносини сторони припинили по причині різних характерів, поглядів на життя, на вирішення сімейно-побутових проблем, у зв'язку з чим в сім'ї виникали, суперечки, внаслідок чого були втрачені почуття любові та поваги один до одного. Сторони проживають окремо. Клопотань про надання строку їм на примирення не заявляли.
Вказані обставини постають з позовної заяви, відзиву на позов, та підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.
На підставі встановлених фактів, суд вважає, що шлюб необхідно розірвати, оскільки подальше спільне життя сторін по справі і збереження їх шлюбу суперечило б інтересам як позивача, відповідача, так і їх малолітніх дітей.
Статтею 113 Сімейного кодексу України передбачено, що особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивач ОСОБА_1 не виявила бажання змінити прізвище на дошлюбне, а відтак після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 необхідно залишити - « ОСОБА_5 ».
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У відповідності до вимог ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Відповідно до вимог ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. При цьому Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов'язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.
Згідно зі ст. 182 СК України визначено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. При цьому, цей розмір має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При визначенні розміру аліментів суд враховує, що місцем проживання дитини є місце проживання матері, відповідач є працездатною за віком людиною та як батько повинен забезпечувати належний рівень утримання сина, а відтак суд вважає за необхідно визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача на утримання сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але на менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позовна заява подана до суду 30 грудня 2022 року, тому аліменти присуджуються з цієї дати.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд звертає увагу на наступне.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У ч.1 ст. 142 ЦПК передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 992, 40 грн. за подання позовної заяви про розірвання шлюбу. Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, а саме у зв'язку з визнанням позову відповідачем ОСОБА_2 , на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50% сплаченого нею при поданні позову про розірвання шлюбу судового збору у розмірі 496,20 грн. (992,40 грн. х 50%), решту 496,20 грн. (992,40 грн. - 496,20 грн.) слід стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору при поданні позову до суду про стягнення аліментів, то суд, на підставі ст. 141 ЦПК України та з урахуванням ч. 1 ст. 142 ЦПК України, стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 496, 20 грн. (50% від 992,40)
Суд враховує заяву представника позивача та зазначає, що заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, орієнтовний розмір яких позивачем було зазначено у позовній заяві, може бути подана протягом 5-ти днів після ухвалення рішення з остаточним розрахунком понесених позивачем витрат на таку правничу допомогу.
Сторони у справі не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Керуючись ст. 104, 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 184, 196, 198-201 Сімейного Кодексу України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , 28 серпня 2010 року у Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №656 - розірвати.
Прізвище ОСОБА_1 залишити ОСОБА_5 .
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у повернення сплаченого судового збору за подання позовної заяви про розірвання шлюбу у розмірі 496,20 грн.
Зобов'язати фінансовий орган - одержувач - ГУК у м.Кременчук/Автозаводський/22030101 повернути з державного бюджету ОСОБА_1 кошти у розмірі 496, 20 грн, що є 50 відсотками від сплаченого судового збору при поданні позову про розірвання шлюбу відповідно до квитанції № 28-14693276 від 28.12.2022 р. на суму 992,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти (аліменти) на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 30 грудня 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за подання позовної заяви про стягнення аліментів у розмірі 496,20 грн.
Рішення в частині стягнення сум платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення виготовлено 16 травня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти діб з днявиготовлення (проголошення).
Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не скасовано.
Суддя: