Справа № 359/7185/21
Провадження № 1-кп/359/171/2023
про обрання запобіжного заходу
02 травня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 ,
під час судового засідання в кримінальному провадженні за № 42021111340000004, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.04.2021 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Славутич Київської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,
В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться дане судове провадження починаючи з 05.08.2021.
Згідно ухвали суду від 09.02.2023 провадження в даному кримінальному провадженні зупинено у зв'язку з розшуком обвинуваченого ОСОБА_5 .
02.05.2023 до суду доставлений обвинувачений ОСОБА_5
02.05.2023 в судовому засіданні прокурором було подано клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки починаючи з січня 2022 року обвинувачений не з'являється в судові засідання, про причини своїх неявок не повідомляє, відсутній за місцем проживання, у зв'язку з чим оголошувався в розшук. Також обвинувачений може впливати на свідків та перешкоджати даному кримінальному провадженню іншим чином. Інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити його процесуальну поведінку.
Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.
Заслухавши думку сторін, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15 грудня 2016 року у справі "Ігнатов проти України" вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (пункт 36). При цьому, висновки слідчого судді щодо будь-яких обставин, які стосувалися суті підозри, обвинувачення та були взяті до уваги при обґрунтуванні запобіжного заходу, обраного під час досудового розслідування, для суду на стадії судового провадження не є преюдиційними.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований, окрім як: 5) до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч.4 ст.407 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, а тому виходячи із кваліфікації кримінального правопорушення застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законодавчо передбаченим.
Разом з тим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження (ч. 1 ст. 183 КПК України).
Вимоги статті 194 КПК України зобов'язують суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. За таких умов суду належить дослідити кожен із зазначених вище критеріїв окремо.
Згідно із ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Оскільки чинне законодавство не розкриває поняття обґрунтованої підозри, тому враховуючи ст. 8, 9 КПК України слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини. Тривала практики ЄСПЛ сформувала позицію, що обґрунтованість підозри - це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28.10.1994, п. 55).
Суд звертає увагу на те, що оцінка обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення судом здійснюватиметься після закінчення судового розгляду під час ухвалення вироку. Зі змісту обвинувального акту, який надійшов до суду, вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України. В обвинувальному акті викладене формулювання обвинувачення та фактичні обставини правопорушень, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміноване кримінальне правопорушення.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення аналогічного злочину, з січня 2022 року обвинувачений не з'являється в судові засідання, про причини своїх неявок суд не повідомляв. Примусові приводи останнього залишались без виконання, оскільки обвинувачений був відсутній за місцем проживання, у зв'язку з чим його було оголошено в розшук.
Під час судового засідання також встановлено, що під страхом отримання реального покарання обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та перешкодити даному кримінальному провадженню іншим шляхом.
Отже, суд вважає, що існує ризик, передбачений п.1, п.3, п.4 ч.1 ст.177 КПК України, а тому на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою дієвості відповідного кримінального провадження.
Досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов'язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні судового провадження, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
На думку суду, застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть із застосуванням електронних засобів контролю та при забороні обвинуваченому цілодобово залишати житло, не зможе унеможливити спробам переховуватись від органів досудового розслідування, суду.
Про обрання відносно обвинуваченого особистої поруки не надходило жодної заяви від осіб, які заслуговують на довіру.
Застосування до обвинуваченого особистого зобов'язання не забезпечить належної поведінки обвинуваченого і не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації.
Отже, суд погоджується із доводами прокурора про недостатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на вказане слід обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Згідно ст.183 ч.4 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначає розмір застави у вказаному кримінальному провадженні, оскільки злочин, передбачений ч.3 ст.305 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 ) є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Суд при постановленні даної ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи норми абз. 8 ч.4 ст.183 КПК України не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 12 год. 10 хв. 30 червня 2023 року.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали проголошено 05 травня 2023 року о 08 год. 30 хв.
Суддя ОСОБА_1