Провадження № 2/359/150/2023
Справа № 359/1538/21
29 березня 2023 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі
головую чого судді Муранової-Лесів І.В..
при секретарі Івковій Д.Л.,Воскобоєвій С.Ф., Шляхетко Ю.В.,
за участі позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представників відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника органу опіки - Павленко Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав, -
встановив:
23.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з позовом про відібрання у ОСОБА_2 на її користь малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 без позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.2-4).
Позов обґрунтовано тим, що з 03.10.2003 позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . До 21.02.2021 вони проживали разом однією сім'єю за пресою: АДРЕСА_2 . Останні час їх стосунки були напружені, але загалом жили нормальним подружжям, ростили сина. 21.02.2021 відповідач вчинив сварку з позивачем у присутності сина, при цьому погрожував фізичною розправою, голосно кричав, виражався нецензурною лайкою, принижував її, після чого почав викидати її речі у коридор. Зазначає, що наряд поліції не припинив насилля зі сторони відповідача, який вигнав її на вулицю, заборонивши з'являтись в приміщенні квартири. Вказує, що дитина стала свідком жорстокого поводження батька по відношенню до матері, що є неприпустимим, крім того відповідач, як батько вороже налаштовує дитину проти матері, принижує її авторитет в очах дитини, образливо висловлюється на її адресу, тим самим даючи дитині уявлення про відсутність сімейних цінностей, вчиняє акти психологічного та морального насилля над дитиною.
Посилаючись на вимоги ст.ст.164,170 СК України, зазначає, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, якщо вона, він жорстоко поводяться з дитиною. Вказує, що вчинення по відношенню до дитини психологічного та фізичного насильства є різновидом жорстокого поводження, тому на даний час так як дитина залишилась з батьком це може створювати небезпеку для життя, здоров'я та морального виховання. А саме, що дитина не може перебувати з тим із батьків, з яким існує загроза для самої дитини, а також умови проживання з цим з батьків є небезпечними для її життя, здоров'я і морального виховання.
30.06.2021 відповідачем ОСОБА_2 подано відзив (т.1 а.с. 35-47), за змістом якого він вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними та просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Заперечуючи проти позову, зазначив, що з народження сина дбав про забезпечення родини та виховання сина, оскільки позивач не приділяла цьому достатньої уваги. Зокрема, навів обставини їх спільного подружнього життя, стверджуючи , саме він знайшов для сина та водив його спочатку до приватного садочка в м.Борисполі, потім на футбол, шахи, великій теніс, плавання, легку атлетику, спортивну акробатику, в школу ментальної арифметики «Соробан», школу англійської мови «Вундеркінд», готував до школи, а в подальшому обрав для сина навчальний заклад Ліцей «Дизайн-Освіта», купив для шкоди все необхідне, включаючи одяг, взуття, костюм на перше вересня, смарт-годинник, влітку 2018 року та 2019 року возив сина на море на оздоровлення зі спортивним клубом «Бориспіль-Спорт». Він працював на декількох роботах, весь свій заробіток витрачав на потреби родини. Саме він слідкував за здоров'ям сина, робив йому необхідні щеплення, регулярно водив на огляд до лікарів: педіатра та кардіолога в клініку «Борис», ортопеда для контролю за розвитком хребта, двічі на рік до масажиста, до окуліста, слідкував за дотриманням дієти.
Стверджує, що дружина ніколи не читала казок та не грала з дитиною в те що він хотів, не приймала участі у влаштуванні днів народження дитини, створенні святкового настрою на ОСОБА_6 , Новий рік та Різдво, у купівлі подарунків на свята та дні народження, та, дивлячись на прихильність сина більше до нього, дратувалася та виказувала що він налаштовує дитину проти неї. Також зазначає, що, коли батько позивачки захворів у 2015 році, вона майже весь вільний від роботи час проводила у батьків, та до середини 2019 року майже не приймала участі у житті родини та вихованні сина, не несла ніяких витрат на родину та сина, та не переймалася здоров'ям, розвитком дитини та побутом.
Влітку 2019 року він винайняв кімнату у гуртожитку, зробив там ремонт та що згодом, через місяць, дружина привезла свої речі до них в гуртожиток, наполягаючи на тому що там живе її син і вона теж буде там жити. Зазначає, що позивач нічого не робила у побуті, іноді готувала їжу більше для себе, за сином не доглядала, майже кожного дня між ними відбувалися сварки. Також позивач негативно віднеслася до того, що син почав спілкуватися з дідусем та бабусею, заперечувала, коли влітку 2020 року вони разом з сином знов вирішили відвідати його батьків в Херсоні.
Зазначає, що дружина постійно перешкоджає дитині відвідувати футбольну школу, виконувати домашнє завдання з англійської мови та завдання школи ментальної арифметики, навіть домашні завдання загальноосвітньої школи вважає необов'язковими. Вказує, що влаштовуючи постійні скандали влітку 2020 року дружина намагалася припинити навчання сина в школі англійської мови, припинила навчання сина в школі ментальної арифметики, мотивуючи що це не для нього та взагалі це - знущання над дитиною. Стверджує, що син весь день проводив з телефоном та не просив їсти, мати могла взагалі його нічим цілий день не годувати та не проводити з ним час, готувала їжу, не дотримуючись дієти. Зазначає, що на його вимоги до дитини поїсти, зробити ранкову зарядку, прибрати свої речі до шафи, зробити домашнє завдання, відкласти телефон позивач викликала поліцію, наполягаючи на тому що з його сторони це все прояви насильства, наставляла сина, що він повинен чинити супротив батьку та не піддаватися його вимогам, а робити лише тільки те що сам бажає, а не те що від нього вимагає батько, адже так син зможе вирости вільною людиною.
При цьому стверджує, що дружина кожного дня робила сумісне перебування неможливим, в присутності сина кидала в нього книжки, тверді предмети, харкала йому в обличчя, постійно показувала непристойні жести, лаялася матом, заливала робочий комп'ютер водою, аби спровокувати його на агресію, постійно погрожувала посадити його до в'язниці, розповідала сину що його батько злочинець, і що його теж посадять як що він не виправиться, У спільних поїздках він не міг безпечно керувати автівкою, тому декілька разів залишав позивачку на стоянці, а вона відразу викликала поліцію. Вказує, що наприкінці 2019 року дружина звернулася до комісії у справах сім'ї, та не задовольнившись рішенням комісії, вирішила готуватися до розлучення, почала викликати поліцію, яка не знаходила якихось слідів насильства. Зазначає, що 21.02.2021 року в присутності поліції він обережно склав залишки нечисленних речей позивача у кімнаті у сумку та виніс їх до інших її речей, які з моменту її приїзду знаходилися у кімнаті відпочинку.
Також зазначив, що останні чотири роки їх спільний з позивачкою автомобіль використовувався ним лише для потреб дитини, він відвозив кожен день сина у школу, забирав зі школи, відвозив на заняття та на тренування і змагання. Та 5 березня 2021 року в 08 годин 18 хвилин він з сином прийшов до місця знаходження автомобіля для того щоб відправитись до школи, але побачили, що позивач евакуює машину у невідомому напрямку. При цьому син почав сильно плакати та був шокований такою поведінкою матері. Вказує, що своїми діями позивач вчинила психологічне та економічне насилля над їх дитиною та ним, він не знає, де знаходиться автомобіль.
Вказує, що позивач здійснює систематичний психологічний тиск та провокації, а також регулярний буллінг до нього та дитини, провокує його, постійно ходить знімає на камеру його життя, чим вчиняє на нього психологічне насильство. Вказує, що дитина живе з ним за власним бажанням та відмовляється від спілкування з матір'ю, яка вчиняє до нього психологічне та економічне насилля. Крім того, наводить обставини, як 22 березня 2021 року позивач забрала їх сина зі школи та без його згоди обманним шляхом відвезла у невідоме місто. Син встиг подзвонити батькові та плачучи сказав що мати його насильно відвезла кудись у м.Київ, та що він дуже цього не хоче, боїться та щоб він його негайно забрав. Після цього його зв'язок із сином та позивачем зник та з 22 березня 2021 року по 17 квітня 2021 року йому не було невідомо, де знаходиться його син та в яких умовах він перебуває. Телефони його та позивача були вимкнені, на зв'язок вони не виходили. Весь цей час син не відвідував навчання у школі, тренування, уроки англійської мови та інші секції де він займався. Стверджує, що 17 квітня 2021 року він отримав на свою електронну адресу лист від сина зі змістом: «папа я тебя люблю» та «я на саборава спаси». Він відразу зателефонував до поліції та сам відправився за адресою: АДРЕСА_3 . Поки він їхав за дитиною, працівники поліції неодноразово телефонували йому та казали, що дитина дуже кричить та кличе про допомогу, але двері їм не відчиняють. Коли він приїхав за вказаною адресою, то побачив там свого сина ОСОБА_5 , свою дружину ОСОБА_1 , її рідного брата ОСОБА_7 , її мати ОСОБА_8 та працівників поліції. Що син кинувся до нього зі слізьми та повідомив що його вкрали, насильно утримували та взагалі відчував себе наче заручник весь час поки ми не бачились, благав скоріше його забрати додому.
Як стверджує відповідач, весь час син проживає разом з ним. З матір'ю, проводити час категорично відмовляється, контакту з нею уникає. Для відновлення психологічного стану дитини, він регулярно водить сина до психолога інклюзивно-ресурсного центру.
В письмових поясненнях - відповіді на обґрунтування від 12.07.2021 (т.1 а.с.256-265) позивач не погоджується з тим, як відповідачем викладені обставини їх спільного життя та їх участі у вихованні сина, навівши обставини, за яких відповідач налаштовував сина проти неї та її батьків, а також додатковими заняттями, не залишав сину часу на спілкування з родиною, цілеспрямовано відчужував дитину від неї та її батьків і брата. У питанні виховання сина, не враховував її думку та бажання сина, усував її від участі в житті сина. В присутності сина вчиняв насильство по відношенню до неї: викидав її речі, ображав, висловлював погрози, застосовував фізичну силу.
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15.03.2021 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.16).
Ухвалою від 13.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду, в порядку ст.171 СК України вирішено заслухати у судовому засіданні думку малолітнього ОСОБА_5 (т.1 а.с. 271, т.2 а.с.1).
Протокольною ухвалою від 05.10.2021 (т.2 а.с.252-253) було задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про долучення додаткових доказів (т.2 а.с.12-18,22-240, 241-251).
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.10.2021 було частково задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зобов'язано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надавати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , можливість безперешкодного спілкування (побачення та спільного проведення часу) з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , приводити у погоджене сторонами, або визначене органом опіки та піклування, нейтральне місце, яке не має бути місцем проживання жодної зі сторін (заклад освіти, інший заклад або громадське місце тощо), кожної п'ятниці з 9-00год. до 11.00 год. або з 15.00 год. до 17.00 год. (в залежності від графіку навчання у школі, чи в інші години за погодженням сторін) та кожної суботи або (в залежності від наявності додаткових гуртків та курсів, чи за погодженням сторін) кожної неділі місяця з 10:00 год. до 13:00 год. (чи в інші години за погодженням сторін) - у присутності батька, або працівника органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області (т.2 а.с.12-18).
Ухвалою від 19.11.2021 було зупинено провадження у цій справі до набрання рішенням законної сили в іншій цивільній справі №359/10024/2021 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, яка розглядається в порядку загального позовного провадження (т.3 а.с.45-46).
Ухвалою від 26.10.2022 за клопотанням позивача ОСОБА_1 було поновлено провадження у справі (т.3 а.с.54).
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 30.11.2022, було зобов'язано відповідача забезпечити участь малолітнього ОСОБА_5 в судовому засіданні в режимі відеоконференції (т.3 а.с.70-71).
Ухвалою суду від 06.01.2023 в задоволенні клопотань представника відповідача - адвоката Буша Андрія Володимировича про зупинення провадження у даній цивільній справі №359/1538/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав до набрання законної сили рішенням в іншій цивільній справі №359/10024/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради, про визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, а також про оголошення перерви та відкладення розгляду справи для повідомлення відповідача ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_5 про необхідність участі у справі в порядку, передбаченому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, за останньою відомою адресою: АДРЕСА_4 було відмовлено (т.2 а.с.139-142).
Ухвалою суду від 10.03.2023 було залишено без розгляду заяву відповідача ОСОБА_2 про зміну місця проживання в частині заявленого клопотання про вручення йому та ОСОБА_5 судової повістки в порядку, визначеному Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах - залишити без розгляду, а також відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про закриття провадження у даній цивільній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України (т.3 а.с.253, т.4 а.с.1-5).
Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюти О.Ю. від 16.03.2023 (т.4 а.с.15-17) у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Мурановій-Лесів І.В. було відмовлено.
Ухвалою суду від 29.03.2023 в задоволенні заяв ОСОБА_2 про повернення до стадії підготовчого провадження та залучення до участі у справі третіх осіб на стороні відповідача Міністерство закордонних справ України, Міністерство юстиції України, Національну соціальну сервісну службу України - відмовлено, заяву відповідача ОСОБА_2 про недопустимість зі сторони суду вчинення надмірного формалізму - про виклик ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в порядку виклику осіб, що проживають за межами України, заяву ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, а також заяви про недопустимість зі сторони суду вчинення насильства над дитиною та забезпечення малолітньому ОСОБА_5 право висловити свою думку та з'ясування думки малолітнього, - залишено без розгляду (т.4 а.с. 70).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, вважає, що відповідач цілеспрямовано усував її від спілкування із сином: працював на дому, щоб мати можливість особисто відводити сина в дитячий садок, спортивні секції та шкоду, заперечував проти того, що це робила вона, щоб вона також відвозила сина на машині, не залишаючи їй час на спілкування із сином, не залишаючи їх наодинці, контролюючи і маніпулюючи сином, налаштовуючи його проти неї, не виконуючи рішення органу опіки піклування щодо визначеного їй порядку спілкування із сином, а в подальшому не виконуючи ухвалу суду про забезпечення позову. Крім того, відповідач, використавши висновок органу опіки та піклування який надавався за її позовом, що було залишено без розгляду, без її відома та згоди змінив місце проживання сина в квітні 2022 року, а в кінці серпня виїхав з сином до Німеччини та приховує їх місце перебування, оскільки вона була за вказаною ним адресою: АДРЕСА_4 , - проте там їх не знайшла. Вважає, що відповідач вчинив жорстоке поводження із сином, повністю позбавивши сина на тривалий час спілкування із матір'ю, а також неодноразово вчиняючи в присутності сина щодо до неї домашнє насильство.
Представник відповідача адвокат Павленко Л.В. проти задоволення позов заперечував, посилаючись на те, що позивач не довела наявність підстав для відібрання сина у відповідача, зокрема тих, що могли бути підставою для позбавлення батьківських прав та вважає, що в даному випадку між сторонами існує спір про визначення місця проживання сина, який вирішується в межах іншої цивільної справи.
Відповідач ОСОБА_2 був обізнаний щодо дати, часу та місця розгляду цивільної справи. Крім того, відповідачем було подано відзив на позовну заяву від 30.06.2021 (т.1 а.с.35-47). За його участі було проведено підготовче засідання 13.07.2021 та призначено справу до судового розгляд, у якому суд постановив ухвалу, занесену до протоколу підготовчого засідання, щодо необхідності заслуховування думки малолітнього ОСОБА_5 та забезпечення відповідачем явки малолітнього сина до суду (т.1 а.с.271). За участі ОСОБА_2 було проведено судове засідання, призначене на 05.10.2021 (т.2 а.с.252-253). ОСОБА_2 подавалися вищезазначені заяви та клопотання з процесуальних питань.
Разом із з цим, у призначені судові засідання 28.12.2022 на 10.00 год., 06.01.2023 на 10.00 год., 20.01.2023 на 13.45 год., 09.02.2023 на 15.00 год., 21.02.2023 на 15.30 год., 10.03.2023 на 11.00год, а також 29.03.2023 на 11.30 год. відповідачем участь малолітнього ОСОБА_5 , у тому числі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, а також при посередництві працівників консульської установи України в країні місця перебування (Німеччині) забезпечено не було, причину своєї неявки, а також незабезпечення участі малолітнього у судовому засіданні відповідач жодного разу не повідомив, доказів поважності неявки та незабезпечення участі малолітнього сина у судовому засіданні не надав.
Представник третьої особи Служби у справах дітей Бориспільської міської ради Павленко Л.Г. підтримала наданий суду висновок органу опіки та піклування, яким рекомендовано відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 та повернути матері ОСОБА_1 . Представник органу опіки підтвердила, що думку малолітнього ОСОБА_5 було заслухано на засіданні опікунської ради, куди його 19 травня 2022 року привів відповідач. Також пояснила, що орган опіки та піклування не підтримує раніше поданий висновок від 19 липня 2021 року,оскільки з моменту його затвердження відповідач ухилився від виконання рішення органу опіки та піклування про визначення позивачці порядку участі у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_9 та від виконання ухвали суду щодо забезпечення позову шляхом побачень сина з матір'ю, а також без відома та згоди матері змінив місце його проживання, виїхавши із сином за кордон.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, показання свідка ОСОБА_10 , дослідивши письмові матеріали цивільної справи, долучені до справи електронні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В силу вимог ч.1, ч.2 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У судовому засіданні встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого в них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Як визнано сторонами, та підтверджується даними, наведеними у Висновку органу опіки та піклування, затвердженому рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області від 15.12.2022 №648 (т.3 а.с.80-81) спільне життя між батьками малолітнього ОСОБА_5 не склалося та 17 вересня 2021 року шлюб між ними був розірваний рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області.
Також встановлено, що до 21 лютого 2021 року подружжя ОСОБА_11 з сином проживали у найманій кімнаті у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 (т.1 а.с.68-70, 67), - де, як зазначено у Висновку органу опіки та піклування щодо розв'язання спору між батьками про відібрання і повернення дитини без позбавлення батьківських прав (т.1 а.с.80-81), створені мінімальні умови для життя, розвитку та відпочинку малолітнього ОСОБА_12 , відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов від 19.07.2022 №157 (т. а.с.).
Починаючи з 2019 року позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Служби у справах дітей та сім'ї Бориспільської міської ради Київської області, щодо сприяння у вирішенні складної сімейної ситуації, проявів зневаги та застосування насильства по відношенню до неї в присутності їх малолітньої сина, а також з 2020 року неодноразово зверталась до органів поліції та суду щодо притягнення відповідача до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства (т.1 а.с.182-208, т.2 а.с.23-46, 50-53,60-61, 100-107, 111-169, 197-202,204-239), у тому числі оскаржувала їх бездіяльність до Київської обласної державної адміністрації, Представнику Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, у зверненнях до народного депутата України Лібунець Д., до Головного управління поліції в Київській області, до слідчого судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області (т.2 а.с.53-59,10-181, 182-196, 203, т.5 а.с.78-81).
Так, згідно з Витягом з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Бориспільської міської ради від 20.12.2019 №36 (т.1 а.с.176-177) слухали: розгляд заяви ОСОБА_1 щодо ситуації в родині. Комісією вирішено: рекомендувати обом батькам звернутися о сімейного психолога щодо з'ясування причин кризової ситуації у родині та шляхи її подолання; попередити громадянина ОСОБА_2 щодо відповідальності за психологічний тиск на дитину та агресивні дії щодо жінки.
Крім того, встановлено, що постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 09.09.2020 (справа №359/6889/20) було встановлено факт вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито (т.1 а.с.128). За змістом вказаної постанови 25.08.2020 близько 11 год. 10 хв. у АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_2 вчинив домашнє насильство відносно своєї дружини ОСОБА_1 , тобто умисно вчинив дії психологічного характеру, а саме: виражався брутальною лайкою і її бік, погрожував повикидати речі, внаслідок чого могло бути завдано шкоди психологічному здоров'ю потерпілої.
Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.03.2021 (справа №359/1770/21), залишеною в силі щодо відповідача ОСОБА_2 , постановою судді Київського апеляційного суду від 26.04.2021 (т.1 а.с.121-127,141-143, 144-150) відповідача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності, складено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, при цьому встановлено, що 28.02.2021 близько 08 год. 50 хв. за місцем проживання у кімнаті гуртожитку АДРЕСА_5 ОСОБА_2 вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме: умисні дії фізичного характеру, які полягали в штовханні та ляпасах, чим завдав їй фізичного болю, внаслідок чого могло бути завдано шкоди її фізичному здоров'ю.
Крім того, встановлено, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11.03.2021 у справі №359/1932/21 (т.1 а.с.138-139) в задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису було відмовлено.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12.03.2021 у справі №359/1952/21 (т.1 а.с.136-137) заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_5 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису було задоволено частково. Видано обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на шість місяців та вжито щодо нього заходи тимчасового обмеження його прав у виді: заборони спілкування зі ОСОБА_1 , заборони вести листування , телефонні переговори, а також контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Вказаним рішенням суду, зокрема встановлено, що зі змісту постанови судді Бориспільського міськрайонного суду від 9 вересня 2020 року вбачається, що 25 серпня 2020 року приблизно об 11 годині 10 хвилин в квартирі АДРЕСА_5 ОСОБА_2 виражався брутальною лайкою в сторону ОСОБА_1 та погрожував викинути її речі з приміщення квартири. У такий спосіб він вчинив відносно ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру. На підставі ч.6 ст.82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню. Зі змісту висновків дільничних офіцерів поліції Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області від 18 листопада 2020 року та 2 лютого 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 продовжив вчиняти по відношенню до ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, забрав її телефон та зламав його. Крім того, в матеріалах цивільної справи містяться DVD-диски з маркуванням «№1 ОСОБА_1 », «№2 ОСОБА_1 » та «№3 ОСОБА_1 », на яких містяться численні відеозаписи того, як ОСОБА_2 постійно принижує та ображає заявницю, застосовує до неї нецензурну лексику та, навіть, погрожує спричиненням насильства.
Згідно з довідкою, виданою психологом, психотерапевтом ОСОБА_13 (т.1 а.с.97) позивач тричі зверталася за психологічною допомогою: вперше у 2017 році з темою поведінки сина у дитячому закладі, яка переросла у тему налагодження сімейних стосунків так, що це позитивно впливало на дитину; вдруге у 2019 році та була засмучена, виглядала дуже втомленою, виснаженою, і темою звернення була не актуальна на той час смертельна хвороба батька, яка забирала багато ресурсів, а сімейні стосунки із чоловіком, потребувала підтримки та зіштовхнулася зі стіною не розуміння, обезцінюванням, економічним, психологічним та фізичним насиллям; втретє у 2020 році з темою фізичного насилля чоловіка над дитиною і нею.
При цьому суд звертає увагу, що факт того, що протягом 2015-2019 року хворів та у травні 2019 року помер батько позивача ОСОБА_14 і позивач брала активну участь у його лікування та догляді підтверджується долученими до матеріалів справи медичною документацію на ім'я хворого, зверненнями позивача за допомогою через соцмережу Фейсбук, його Свідоцтвом про смерть (т.1 а.с.181, 228-255).
Як встановлено в судовому засіданні, що за змістом поданого відзиву відповідачем не заперечується, що 21.02.2021 ОСОБА_2 в присутності малолітнього сина ОСОБА_5 самовільно зібрав та виніс речі позивачки з кімнати гуртожитку та виселив ОСОБА_1 з приміщення кімнати АДРЕСА_5 , де вони проживали втрьох разом із сином. Ця обставина, зокрема, зафіксована на долучених аудіозаписах та фотознімках, що містяться носіях електронної інформації, флешнакопичувачах (т.1 а.с.267, т.2 а.с.22).
Встановлено, що починаючи з лютого 2021 року відповідачем чинилися перешкоди у спілкуванні малолітнього сина ОСОБА_12 з матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується долученими до матеріалів справи зверненнями позивачки до Служби у справах дітей та сім'ї (т.1 а.с.227-228), рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради від 19.07.2021 №547 (т.2 а.с.14), яким було визначено громадянці ОСОБА_1 наступний порядок спілкування з її малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : перший, третій тиждень місяця з п'ятниці (час узгоджується між батьками, враховуючи графік занять дитини до неділі 21.00 години на території матері або нейтральній території, або в інші дні за домовленістю сторін, а також постановами Бориспільського міськраойнного суду Київської області від 27.08.2021 (справа 359/7435/21), від 29.06.2021 (справа №359/13001/21), від 12.09.2022 (справа №359/4469/22), від 26.09.2022 (справа №359/5190/22), якими відповідача ОСОБА_2 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.184 КУпАП за невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а також за ч.1 ст.184 КУпАП за перешкоджання у відвідуванні малолітнім сином психолога (т.5 а.с.64-65,66, 67-69, 70-72).
За фактом систематичного вчинення психологічного та фізичного насильства щодо ОСОБА_1 та їх сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що призводить до фізичних та психологічних страждань, розладів здоров'я, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілих осіб ОСОБА_2 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111100000950 від 11.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КУпАП (т.5 а.с.62,63).
Крім того, за фактом умисного невиконання ухвали суду №359/1538/21 про побачення малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з мамою ОСОБА_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022111100000715 від 2906..2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (т.5 а.с.22,23)
Наведене також підтверджується долученими до матеріалів справи скріншотами листування у мобільному додатку Viber, історією телефонних викликів позивача ОСОБА_1 на мобільний телефон сина ОСОБА_12 (т.1 а.с.209-225, т.2 а.с.62-99, т.5 а.с.26-50), довідкою Служби у справах дітей та сім'є Бориспільської міської ради від 01.08.2022 №01-26-418 (т 5 а.с.21).
Згідно з інформацією Бориспільського НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» ім.П.Чубинського спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів» №66 від 26.04.2022 (т.5 а.с.17) учень 4-А класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виходить на дистанційне навчання, зв'язок з батьком дитини відсутній, місце перебування невідоме.
Як визнано сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Сертифікатів для пред'явлення під час проходження перевірки - тимчасовими посвідченнями особи на ім'я відповідача ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_5 , датованими ІНФОРМАЦІЯ_6 (т.3 а.с.128-131, т.5 а.с.5,6, 55), відповідач виїхав з малолітнім сином до Німеччини, де вони були зареєстровані як біженці з України та їм дозволено перебування за умов, у тому числі проживання за адресою: АДРЕСА_4 .
Разом із цим, як стверджує відповідач, за вказаною адресою відповідача та сина вона не виявила, проживала з 13 вересня по 21 вересня 2022 року в комунальному приміщенні за адресою АДРЕСА_4 , що підтверджується письмовою інформацією адміністрації ОСОБА_15 (т.5 а.с.56, 59), а також копіями електронник квитків (т.5 а.с.60,61).
Згідно з аудіозаписами, долученими до матеріалів справи (т.1 а.с.267, т.2 а.с.22) встановлено, що під час спільного проживання ОСОБА_2 в присутності малолітнього сина принижував його матір ОСОБА_1 , застосовуючи ненормативну лексику (нецензурну лайку), ображав її, допускав таки вислови, як: «дура», «тупая», «идиотка» «…существо», «больная», «гнида», «чеши отсюда на …», «исчезни из моей жизни, уродина», «такой тварью, как ты», «тебя в милиции считают за больную», «забирай своего ребенка и иди отсюда», «я тебя говорю, рот закрой».
А також, встановлено, що в присутності сина відповідач застосовував фізичне насильство та висловлював погрози фізичною розправою по відношенню до позивачки, матері малолітнього: «убью, закопаю», «я сделаю так, что ты завтра к Пятову пойдеш с синяком», «завтра собралась и увалила,…могу просто убить на…», «ребенок пойдет в детский дом, меня посадят, а этой дуры не будет», «я тебя, сука, грохну».
Крім того, ОСОБА_2 і по відношенню до дитини використовує ненормативну лексику, іншим чином демонструє зневажливе ставлення: «смотрит свои дебильные бравл старс», «сделаешь один урок по Соробану, станешь умнее».
Також встановлено, як безпосередньо, звертаючись до сина, відповідач налаштовував його проти матері: « ОСОБА_16 , запомни, свяжешся с дурой, вся жизнь пойдет на перекосяк», «если мама дура, значит и дочь дура». Тут же, на питання сина: « а, если убить человека, то на сколько садят, пап?», - відповідає: «восемь лет и ты свободен».
На цих адудіо та відеозаписах зафіксовано, як внаслідок такої поведінки батька ОСОБА_2 змінюється ставлення і поведінка дитини ОСОБА_5 по відношенню до його матері ОСОБА_1 . Так, на її заспокійливі слова, ОСОБА_12 реагує лайкою: «заткнись ты», «не трогай, падло». Під час відвідування позивачкою сина на спортивній секції, на стадіоні, на її звернення, незважаючи на доброзичливий тон, малолітній дуже нервує, кричить, щоб вона уходила, проганяє її. Жодних пояснень такої поведінки він не наводить.
Так, на аудіозаписі зафіксовано, як під час спільної поїздки на родинному автомобілі до міста Києва, ОСОБА_11 без будь-якої причини та пояснень в присутності сина ініціював сварку, вимагаючи в образливій формі, щоб позивач залишила машину: «ты никуда не едешь», «пошла вон». При цьому, звертаючись до сина, втягнув його у конфліктну ситуацію: « ОСОБА_16 , ты на тренировку не едешь». На крики та благання сина: «папа, я хочу на тренировку», - ОСОБА_2 заявляє синові : «я не хочу с ней ехать». Це призводить до того, що вже малолітній ОСОБА_17 зі слізьми каже матері: « ОСОБА_18 , выйди!.. Ну, мама, выйди!». Відповідач, зупиняючи автомобіль повторює свою вимогу: «Выходи», - примушуючи ОСОБА_1 зробити це заради сина.
Суд звертає увагу, що зафіксований на аудіозаписі факт, як ОСОБА_2 визнає, що без відома та згоди здав кільце ОСОБА_1 в ломбард, щоб придбати подарунок синові на день народження, підтверджує сумні суду, що заявленого відповідачем рівня його доходів. Крім того, сам по собі такий факт, на думку суду, негативно характеризує ОСОБА_2 та його моральні якості, що не відповідає та прямо суперечить позитивний характеристиці , наданій відповідачу за місцем роботи.
Крім того, долучені відеозаписи свідчать і про застосування ОСОБА_2 до сина фізичної сили, а також у присутності сина до позивача ОСОБА_1 .
Оцінюючи надані записи, суд враховує, що тривала конфліктна ситуація в родині ОСОБА_11 , яка не була вирішена і після звернення до органу опіки та піклування та правоохоронних органів, призвела до того, що позивач була вимушена, застосовуючи фото- та відеозйомку, фіксувати, як відбувається їх із відповідачем спілкування, а також ті методи виховання, які застосував відповідач по відношенню до сина.
Такий негативний, на переконання суду, вкрай шкідливий вплив відповідача, проявився і в ситуації, коли позивач в березні 2021 року забрала сина зі школи з метою поїздки до родичів у м.Луцьк та , повернувшись залишила сина проживати з собою та своєю матір'ю у м.Києві.
Так, з листування, що відбувалось 17 квітня 2021 року між ОСОБА_2 з його поштової адреси та сином, відповідач надає інструкції сину, щоб він телефонував на номер «102» в поліцію та говорив, що його викрали, а, як будуть стукати у двері, кликати на допомогу та казати, що він хоче до тата (т.1 а.с.173-174).
Суд враховує, що допитана в судовому засіданні в якості свідка практичний психолог за освітою ОСОБА_10 (т.3 а.с.205), повністю підтвердила свій психологічний висновок, наданий за результатами проведеної нею діагностичної роботи з малолітнім ОСОБА_9 (т.3 а.с.201-203).
Так, згідно з показаннями свідка, на запрошення позивача вона з'явилася на засідання Комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Бориспільської міської ради від 19.05.2022, але була залучена Комісією для проведення діагностичної роботи з малолітнім. Підтверджує, що зі сторони ОСОБА_12 спостерігалась агресивна поведінка у бік матері: він підвищував на неї голос, при будь-якій спробі обійняти сина, сісти біля нього, кричав: «отойди от меня, я хочу быть с папой». Стан його був знервований (він постійно сутулився і подьоргував плечем), виглядав блідим і зовсім не йшов на контакт. При цьому батько у процес не вмішувався і не проявляв жодної активності, щоб допомогти налагодити контакт між мамою та сином, якого ОСОБА_1 давно не бачила.
Також у психологічному висновку зазначено, і свідком повністю підтверджено, що вона не встигла задати жодного питання, а ОСОБА_12 вже почав говорити: «я не хочу с мамой жить, мне хорошо с папой. У нас всё хорошо» і так повторював декілька разів. Свідок, як практикуючий психолог вважає, що це свідчить про те, що дитина була готова (налаштована) на те, що її будуть запитувати про те, з ким він хоче проживати. Також свідок зазначила, що після спілкування на відсторонені теми, зокрема про футбол, він розслабився, поза його змінилась (сів зручно на стілець, руки поклав на стіл) та, коли вони почали знову говорити про маму і в розмові промайнуло: «ну, ладно, пусть по выходным приезжает».
Також свідок у своїх показання і у психологічному висновку звернула увагу, що на її пропозицію намалювати малюнок «Моя сім'я», який в діагностичній роботі є дуже інформативним, так як проявляється підсвідоме ставлення до членів сім'ї і в такому малолітньому віці, як у ОСОБА_12 , дитина ще не може маніпулювати образами на малюнку, малює так, як відчуває насправді. На малюнку хлопчик зобразив спочатку себе, потім з правої сторони від себе маму (прав сторона ознака дружньої позиції), а з лівої - батька, який удвічі більший за маму та домінує і є авторитарною. ОСОБА_19 на малюнку повернути у бік матері, отже підсвідомо прагне спілкуватись з нею. Мама намальована по розмірам менше за сина, що є ознакою віддаленості і поступової втрати значущості (т.3 а.с.201-203,204 ).
У вищевказаному висновку ОСОБА_10 зазначила, та в судовому засіданні підтвердила, що у малолітнього ОСОБА_12 спостерігаються стійкі ознаки відчуження від матері, а це є одним із видів психологічного насилля, коли маму навмисне фізіологічно і психологічно віддаляють від дитини, а для дитини створюється негативний образ матері.
У хлопця спостерігається великий внутрішній конфлікт між тим, що він говорить і тим, що підсвідомо відчуває. ОСОБА_20 при розмові проговорює, що не хоче жити з мамою і при цьому проявляє ознаки знервованості, а на малюнку малює зовсім протилежне ставлення і бажання. За статистикою діти, у яких є відчуження до одного з батьків, більше схильні до дезадаптивної поведінки, погіршення навчання, психічних розладів таких, як тривожність та депресія, в гірших випадках зловживання та спроба самогубства (т.3 а.с.201-203).
Суд критично оцінює зібрані відповідачем на долучені до відзиву довідки та характеристики на підтвердження його участі у вихованні та утриманні сина ОСОБА_5 .
Так, долучені довідки про доходи за 2019, 2020 роки , видані ТОВ «ПОПЕЛЬ», свідчать про те, що отриманий відповідачем дохід за основним місцем роботи у 2020 році не перевищував мінімального розміру заробітної плати, а довідка від 22.10.2021 ТОВ «Орлан-Транс-Груп» про працевлаштування ОСОБА_2 за сумісництвом з 11.12.2020 взагалі не містить відомостей про його дохід, як і не надано жодного належного допустимого доказу щодо реального отримання відповідачем доходів в сумі 606476,95 грн. як фізичною особою -підприємцем, про що зазначено у Податковій декларації платника єдиного податку- фізичної особи підприємця за 2020 рік (т.1 а.с.49-51, 54-56).
Суд дійшов висновку, що характеристика на головного бухгалтера ТОВ «ПОПЕЛЬ» ОСОБА_2 від 21.01.2021, яка містить відомості про те, що він справляє враження люблячого та відповідального батька, нічим не обґрунтована, а відомості про те, що ОСОБА_2 працює віддалено, оскільки виховує неповнолітнього сина та що він неодноразово брав відпустку для можливості забезпечити оздоровлення дитині біля моря, а також, в період коли син хворів, брав на себе піклування дитини, зазначені виключно зі слів самого відповідача, та жодними належними і допустимими доказом не підтверджені.
Очевидно необ'єктивними, наданими на звернення відповідача та з однобічно викладеної інформацією без конкретизації щодо участі позивача у вихованні дитини, є долучені довідки з Дошкільного навчального закладу комбінованого типу «ВЕСЕЛКА» від 24.09.2019 №08-01/220 (т.1 а.с.59), з Бориспільського НВК «Ліцей «Дизайн-освіта» ім.П.Чубинського спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів» №38 від 23.06.2020 (т.1 а.с.61), заява вчительки початкових класів ліцею «Дізайн-освіта» від 28.12.2020 (т.1 а.с.60), довідка від 16.04.2021 ФОП ОСОБА_21 (т.1 а.с.64), довідка про участь батьків учня школи Соробан м.Бориспіль у шкільному житті дитини від 01.08.2020 №01-02/20, видана ФОП ОСОБА_22 (т.1 а.с.65,117).
Зазначені висновки суду, зокрема, підтверджуються Заявою про уточнення Довідки №01-02/20 від 01.08.2020 про участь батьків учня школи Соробан м.Бориспіль у шкільному житті дитини від 10.06.2021 №01-06/21, видана ФОП ОСОБА_22 (т.1 а.с.116), за змістом якої уточнено раніше видану довідку в частині участі мами у відвідуванні ОСОБА_23 дитиною та причин припинення навчання дитини у школі, а саме, що мати вперше контактувала з тренером школи по телефону навесні 2020 року, у період карантину, з приводу того, що навчання викликає психологічні труднощі, дитина втомлюється і перенавантажена на інших спортивних гуртках, при виконанні домашніх завдань ОСОБА_12 плаче, так як батько, зі слів мами, примушує ОСОБА_12 до виконання в жорстокий спосіб. А також, що ще в період дії карантину батьки вирішували припинити навчання ОСОБА_12 .
А також довідкою Дитячого навчального закладу комбінованого типу «ВЕСЕЛКА» від 17.03.2021 №08-01/83 (т.1 а.с.114), за змістом якої відповідно до службової записки вихователя ОСОБА_24 за час відвідування навчального закладу (протягом 2017-2018 навчального року) мама приходила до дитячого садка на дитячі свята, такі як: «8 Березня», драматизацію казки «Гидке каченя» та «Випуск до школи».
Крім того, підтвердженням того, що відповідачем отримувалися і подавалися довідки з необ'єктивною по відношенню до позивача ОСОБА_1 інформацією щодо її участі у піклуванні щодо сина, є долучені до матеріалів справи довідки-спростування від 21.05.2021 сімейного лікаря ОСОБА_25 раніше виданої ОСОБА_2 та поданої ним до суду довідки від 16.04.2021 що за здоров'я сина піклувався виключно батько (т.1 а.с.110,112, 111, 113,), у зв'язку з недостовірністю поданої інформації.
Також, про необ'єктивність зібраних відповідачем довідок свідчить інформація, викладена у довідці Бориспільського НВК «Ліцей «Дізайн-освіта» від 24.09.2021 (т.2 а.с.52) , виданої ОСОБА_1 , відповідно до якої вона дійсно протягом 2020-2021 навчального року регулярно відвідувала навчальний заклад, телефонувала класному керівнику та цікавилася навчанням, поведінкою та успіхами дитини.
Згідно із записами в трудовій книжці (т.1 а.с.106-107), починаючи з січня 2008 року була працевлаштована спочатку в ТОВ «Медичний центр «ВЕСТА», в подальшому в ТОВ «Оптова аптека «АЛТЕЯ» та з 17.08.2018 року працевлаштована на посаду лікаря стоматолога-ортодонта в ТОВ «МАМС ДЕНТ», та за цей час мала невелику перерву у роботі з 19.04.2018 по 17.08.2018 року.
За місцем роботи в ТОВ «МАМС ДЕНТ», а також за попереднім місцем роботи в ТОВ «Оптова аптека «АЛТЕЯ» ОСОБА_2 характеризується виключно позитивно та має позитивні відгуки від батьків маленьких пацієнтів (т.1 а.с.108,109).
Позитивно характеризується ОСОБА_1 і за місцем її проживання у гуртожитку по АДРЕСА_6 , сусіди характеризують її як привітну, врівноважену, неконфліктну, виховану людину (т.1 а.с.102).
На момент звернення до суду, позивач проживала в найманій двокімнатній квартирі по АДРЕСА_7 , де, згідно з Актом обстеження житлово-побутових умов від 04.06.2021 №115, для малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є місце для сну та приготування уроків, матір'ю творені умі належні умови для життя, розвитку та відпочинку дитини.
Наданий час позивач проживає у належній їй на праві спільної часткової власності квартирі АДРЕСА_8 (т.1 а.с.79).
З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, суд вважає, що є усі підстави для відібрання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у його батька ОСОБА_2 та передачі сина його матері ОСОБА_1 , без позбавлення батьківських прав та у зв'язку зі встановленими судом фактами жорстого поводження з дитиною, яке полягало у тому числі, у відчуження дитини від матері.
Відповідно до ч.1, абзаців 1 та 2 ч.2 ст.10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.
Держава здійснює захист дитини від усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють.
Згідно зі ст.11 Закону сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з вимогами ст.12 Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Статтею 14 Закону передбачено, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Під час вчинення дій, пов'язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Дитина має право на отримання інформації про відсутніх батьків, якщо це не завдає шкоди її психічному і фізичному здоров'ю.
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини також визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, за змістом якої батьки зобов'язані виховувати дитину у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які
В силу вимог ст.153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він жорстоко поводяться з дитиною.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
При цьому суд звертає увагу, що в відповідно до ч.3 цієї статті, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бориспільської міської ради Київської області, затвердженого рішенням від 15.12.2022 року №648 (т.3 а.с.80-81) встановлено, що беручи до уваги ставлення батька, матері до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини та інші обставини, що мають істотне значення, орган опіки та піклування рекомендує відібрати малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у батька, громадянина ОСОБА_2 та повернути матері, громадянці ОСОБА_1 .
Також суд враховує, що виключно з вини відповідача ОСОБА_2 суд був позбавлений можливості заслухати думку малолітнього ОСОБА_5 , який не забезпечив його участь у судовому засіданні, про що було детально зазначено вище.
Крім того, суд враховує, що відповідно до вимог ст.171 Сімейного кодексу України думка малолітнього була заслухана органом опіки та піклування Виконавчого комітету Бориспільської міської ради, який підгодовував висновок з рекомендацією відібрати його у батька, відповідача у справі та передати матері - ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу та враховує, що згідно з показаннями допитаної в судовому засіданні свідка психолога за освітою ОСОБА_10 , у малолітнього ОСОБА_5 спостерігаються ознаки відчуження від матері, навмисного фізіологічного та психологічного віддалення мами від дитини, створення негативного образу матері, а також враховує безпосередньо встановлені в судовому засіданні факти психологічного та фізичного насильства, вчиненого ОСОБА_2 по відношенню до дитини та в його присутності до матері дитини, тривалу ізоляцію малолітнього від матері.
При цьому, суд переконаний, що задоволення позову сприятиме захисту якнайкращих інтересів малолітнього ОСОБА_5 на виховання його у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, його здоровому фізичному, духовному та моральному розвитку, захисту від проявів будь-якого насилля, який йому здатна забезпечити його матір ОСОБА_1 , яка роками протистояла домашньому насильству зі сторони відповідача та захищала їх з сином права та законні інтереси.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 грн. (т.1 а.с.1) підлягають стягнення з відповідача на користь позивача у зв'язку з повним задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4,12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Відібрати у ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової катки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Суворівським РВУ МВС України в Херсонській області, 06.11.2000, закордонний паспорт НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м.Києві, 09.12.2003, зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_9 ) малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (закордонний паспорт НОМЕР_6 ), без позбавлення батьківських прав.
Стягнути зі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , (реєстраційний номер облікової катки платника податків - НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Суворівським РВУ МВС України в Херсонській області, 06.11.2000, закордонний паспорт НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_9 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м.Києві, 09.12.2003, зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_9 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 гривень (дев'ятсот вісім гривень).
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду, або через Бориспільський міськрайонний суд Київської області, протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлений 16.05.2023.
Суддя: І. В. Муранова-Лесів