Справа № 293/438/23
Провадження № 2/293/230/2023
15 травня 2023 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Мудрик В.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в смт Черняхів цивільну справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про стягнення аліментів
Процесуальні дії по справі.
28.03.2023 ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, відповідно до змісту якого просить:
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно із дня подання цієї заяви до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50% прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дати звернення до суду;
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає з дитиною у твердій грошовій сумі 2000,00 грн щомісячно до досягнення дитиною трьох років, починаючи з дня подачі даного позову.
Ухвалою від 30.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначив на 20.04.2023.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, від 20.04.2023 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 03.05.2023 у зв'язку з неявкою сторін по справі та наявним клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, від 03.05.2023 суд постановив відкласти розгляд справи по суті на 15.05.2023 у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду з метою подати відзив, строк подачі якого не закінчився.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов'язків, а саме тим, що відповідач добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини та ухиляється від добровільного утримання позивача з якою проживає дитина, яка не досягла трьох років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 08.12.2021 між позивачем та відповідачем укладений шлюб. Від шлюб у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась дитина - дочка ОСОБА_3 .
Спільне життя у сторін не склалось через відсутністиь взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, права та обов'язки подружжя, а тому вони припинили шлюбні стосунки та проживають окремо.
Малолітня дитина сторін проживає разом з позивачем, яка не має можливості працювати внаслідок догляду за дитиною, яка не досягнал трирічного віку. Доходів позивача не вистачає для належного забезпечення себе та дитини.
Відповідач добровільно коштів на її утримання та утримання дитини не надає.
Позивач зауважує, що відповідач знаходиться у працездатному віці, працює, інших утриманців немає, має рівні разом з нею обов'язки з утримання дитини, тому на переконання позивача відповідач має можливість утримувати її до досягнення дитиною трьох років та надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.
У поданій до суду заяві від 15.05.2023 позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити, розгляд справи просила здійснювати за її відсутності (а.с.37).
Відповідач у судове засідання не з'явився. У клопотанні, яке надійшло на електронну адресу суду відповідач просить відкласти розгляд справи у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні. На підтвердження вказаної обставини до заяви додав копію направлення від 12.05.2023 та довідку КНП «Житомирська багатопрофільна опорна лікарня» від 12.05.2023 (а.с. 34-36).
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Відповідач у порядку ст. 178 ЦПК України у визначений строк відзиву на позовну заяву не подав. При цьому суд зважає на ту обставину, що розгляд справи відкладався із значним інтервалом між судовоми засіданнями двічі за клопотанням відповідача з наданням можливості останньому скоритатись своїм процесуальним правом та подати відзив на позовну заяву.
Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов'язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, а також враховуючи, що відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд дійшов висновку про розгляд справиза за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 8 ст. 178 ЦПК України та відповіддно про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи по суті.
За приписами ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
08.12.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) зареєстрований шлюб, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 08.12.2021 (а.с.13).
Від шлюбу сторони мають малолітню дитину: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 09.03.2022 (а.с. 5).
Згідно з довідкою № 2903 від 24.12.2021 про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно з довідкою №35 від 20.03.2023, виданою Жадьківським старостинським округом Черняхівської селищної ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована та проживає разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Оскільки дитина сторін проживає разом з позивачем та відповідно перебуває на її утриманні, позивач здійснює догляд за дитиною до трьох років і не має змоги працювати, а відповідач ухиляється від добровільного утримання позивача та їхньої спільної дитини, позивач за захистом свого порушеного права, у тому числі в інтереесах малолітньої дитини, звернулась до суду.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У частині першій статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Спір у даній справі виник у зв'язку з ухиленням відповідача від добровільного утримання малолітньої дитини, яка проживає з матір'ю та у зв'язку з ухиленням відповідача від добровільного утримання дружини, з якою проживає дитина, яка не досягла трьох років.
Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки сторін, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України, статтею 180 СК України визначено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Відповідно до ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 1ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Сімейним кодексом України визначено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Як видно з матеріалів справи, сторони проживають окремо, перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає разом з матір'ю, перебуває на її утриманні та потребує матеріальної допомоги.
Відповідач відповідно до вимог закону зобов'язаний утримувати дитину, повинен відчувати відповідальність за неї, забезпечувати їй добрі умови для проживання та виховання, у тому числі забезпечувати матеріально, однак відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання в добровільному порядку. Доказів утриманні відповідачем своїєї малолітньої дитини у добровільному порядку матеріали справи не містять та відповідачем такі в ході розгляду справи не надані.
За приписами ч. 2 ст. 182 СК України визначено, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суми прожиткового мінімуму на 2023 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" .
За статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік" установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, дітей віком до 6 років - 2272 гривні.
Прожитковий мінімум - це вартісна величина достатня для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Враховуючи наведене, з урахуванням положень ст.182 СК України щодо мінімального та щодо рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, а також розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, матеріальне становище, стан її здоров'я, а також те, що відповідач є працездатною особою, працює, має задовільний стан здоров'я та те, що відповідно до ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина, а також зважаючи на унормовану чинним законодавством рівність обов'язку батьків щодо утримання дитини, конкретні обставин справи та подані докази, суд уважає за доцільне визначити розмір аліментів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та досягнення дитиною повноліття.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини, суд дійшов такого висновку.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч.2 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до статей 12,81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред'явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу. (Постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).
Суд встановив, що у сторін від шлюбу народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,яка проживає з матір'ю, сторони по справі проживають окремо. Позивач ОСОБА_1 перебуває у відпустці по догляду за дитиною ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку, тому одержати будь-які додаткові доходи позбавлена можливості, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, яка не досягла трьох років.
Подання ж суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
В свою чергу відповідачем не надано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач добровільно утримує дружину як таку, що здійснює догляд за дитиною, яка не досягла трьох років.
При цьому суд враховує, що стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Згідно до статті 48 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання дружини суд, враховує стан здоров'я дитини сторін, догляд за якою здійснює позивач та матеріальне становище позивача, стан здоров'я та матеріальне становище відповідача, відсутність в матеріалах справи доказів про наявність у відповідача інших утриманців, відсутність в матеріалах справи доказів про наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, відсутність в матеріалах справи доказів про витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та те, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на дружину (за обставин, що протилежного суду не надано), суд дійшов до висновку про необхідність визначити аліменти на утримання дружини, з якою проживає дитина, яка не досягла трьох років у твердій грошовій сумі у розмірі 2000,00 гривень щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною ОСОБА_3 трьох років.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно з п.1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.
Розподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) у дохід держави.
Керуючись ст. ст. 75,79,80,84,180-183 СК України та ст.ст. 12, 81, 89, 258-259, 264-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28.03.2023 та до досягнення дитиною повноліття.
3. Стягувати з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2000,00грн (дві тисячі гривень) щомісячно, починаючи з 28.03.2023 та до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
4. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць.
5. Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в дохід Держави Україна судовий збір у розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Суддя Людмила ЛОСЬ