Справа № 286/1029/23
16.05.2023 м. Овруч
Суддя Овруцького районного суду Житомирської області Білоусенко І.В. , розглянувши заяву ТОВ «Житомиргаз Збут» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, -
Представник ТОВ «Житомиргаз Збут» - Василькова М. В. звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу, в якій просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Житомиргаз Збут» заборгованості за спожитий природний газ в сумі 8742,89 грн., інфляційні втрати в сумі 125,58 грн., 3% річних в сумі 22,23грн. та сплачений нею при подачі заяви судовий збір в сумі 268,40 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Всупереч зазначеним вимогам представником ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» до заяви не додано копію договору, укладеного між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Долучена Заява-приєднання до умов Типового договору постачання газу побутовим споживачам не підписана боржником, тому відсутні підстави стверджувати про наявність договору між ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» та ОСОБА_1 , укладеного в письмовій чи електронній формі. Відповідно відсутні і порядок визначення об'єму (обсягу) газу та планові величини середньомісячного споживання (якщо по них здійснювалися розрахунки), спосіб оплати за постачання газу, які мали бути визначені споживачем в заяві-приєднанні.
Відповідно до Узагальнення Верховного Суду України «Практики розгляду судами цивільних справ у наказному провадженні» поняття та характеристика письмової форми правочину регламентується нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Суди по-різному розуміють зміст поняття «правочин, вчинений у письмовій формі». Деякі суди помилково вважають достатнім доказом наявності правочину будь-які письмові дані про наявність боргу. Правильною вбачається практика тих судів, що, передусім, вимагають надання заявником власне договору, підписаного сторонами. Трапляються випадки, коли власник (наймач) квартири або будинку фактично проживає у квартирі або будинку, споживає послуги з тепло-, водопостачання, водовідведення тощо, але письмового договору з ним постачальники цих послуг не укладали. Фактично заборгованість утворюється, але її не можна вважати такою, що ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі. Її розміри та підстави виникнення повинні встановлюватися судом у позовному провадженні. Тому суди в таких випадках правильно відмовляють у видачі судового наказу.
Таким чином, оскільки до заяви про видачу судового наказу не долучено договору, укладеного у письмовій формі між заявником та боржником, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості, то у видачі судового наказу необхідно відмовити на підставі п. 3 ч. 3 ст. 163 та п. 1 ч. 1 ст.165 ЦПК України.
Аналогічні висновки висловлені у постановах Житомирського апеляційного суду по справах № 285/2581/22, 287/2214/21, 293/884/21, 295/7725/22, 285/5414/22 за результатами апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 164 ЦПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Окрім того, суд звертає увагу, що вимоги до оформлювання документів викладено в Державній уніфікованій системі документації ДСТУ 4163:2020, що затверджено наказом Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01 липня 2020 року № 144 з 2021-09-01.
Так, відповідно п.п. 7.2, 7.3 ст.7 вимог ДСТУ для друкування текстів документів потрібно використовувати гарнітуру Times New Roman та шрифт розміром 12-14 друкарських пунктів. Допустимо використовувати шрифт розміром 8-12 друкарських пунктів для друкування реквізитів «Довідкові дані про юридичну особу», «Код юридичної особи», «Відомості про виконавця документа», виносок, пояснювальних написів до окремих елементів тексту документа тощо.
Текст документів на аркушах паперу формату А4 рекомендовано друкувати через 1-1,5 міжрядкових інтервали, а формату А5 - через 1 міжрядковий інтервал. Під час оформлення документів, за потреби, можна застосовувати інші міжрядкові інтервали.
Разом з тим, представником заявника подано заяву про видачу судового наказу та ряд додатків в дуже низькій якості (шрифт не відповідає вищевказаним вимогам та є нечитабельним в ряді випадків), що є порушенням ст. 163 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 163, 165, 167, 260, 261, 354 ЦПК України, суддя
Відмовити ТОВ «Житомиргаз Збут» у видачі судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий природний газ, інфляційних втрат, 3% річних.
Роз'яснити заявнику право звернутись з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручене у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя І. В. Білоусенко