Справа № 2-1433/2009
16 квітня 2009 року Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого - судді Свистунової О.В.
при секретарі Жабко Ю.А.
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в місті Кривому Розі
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
Вікторовича про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Позивач, звернувшись до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу із зазначеним позовом, посилається на ті обставини, що Постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.10.2008 року, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у злочині, передбаченому ст.. 286 ч.2 Кримінального кодексу України, на підставі ст.. 1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року провадженням була закрита, а ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності.
Однак, у вищевказаній постанові було зазначено, що ОСОБА_2, 24 вересня 2006 року, керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 609D» д.н. НОМЕР_1, вчинив дії, які кваліфіковані судом по ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. В результаті зазначеного ДТП потерпіла ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні пошкодження, від яких померла.
Крім того, судом було зазначено, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року передбачено, що амністія не звільняє від обов»язків відшкодування нанесеної злочином шкоди, які покладено на вину особу вироком чи рішенням суду.
Позивач, з вини відповідача, у зв»язку з наслідками ДТП, ніс значні матеріальні витрати, а також моральні страждання.
У зв»язку з чим, позивач просить задовольнити його позовні вимоги шляхом стягнення з ОСОБА_2 на його користь: матеріальний збиток у сумі 5 375,00 грн., моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а також витрати за надання юридичних послуг у розмірі 200 грн.
У попередньому судовому засіданні 16 квітня 2009 року позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 не заперечував проти задоволення судом заявлених вимог позивача у повному обсязі. Та зазначив, що повністю визнає свою провину у скоєному ДТП. Підтвердив, що докладе значних зусиль щодо погашення зазначеної у позові суми.
Відповідно до вимог ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні відповідачем позову, ухвалюється рішення в порядку встановленому до вимог ст. 174 ЦПК України - тобто у разі визнання позову відповідачем суд, за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вислухавши показання позивача та відповідача по справі, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги піддягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Згідно ст.1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно ч.2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ по позовах про відшкодування збитку» майнова відповідальність за збиток, заподіяна діями джерела підвищеної небезпеки покладається на її власника. Під власником джерела підвищеної небезпеки мається на увазі юридична особа або громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського ведення, оперативного керування або по інших підставах (договорові оренди, доручення й іншим).
У судовому засіданні відповідачем не заперечувались обставини за яких у позивача виникло право звернення із зазначеним позовом. Відповідач у справі повністю визнав себе винним у вищевказаному злочині та не заперечував проти відшкодування позивачу зазначеної суми позовних вимог.
Як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів зазначеної справи, постановою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29.10.2008 року, кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_2 у злочині, передбаченому ст.286 ч.2 Кримінального кодексу України, на підставі ст.1 п. «б» Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року провадженням була закрита, а ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності (а.с.2-3).
Закриття кримінальної справи на даній стадії кримінального процесу з названих підстав передбачена Кримінально-процесуальним кодексом України і застосування акту амністії відносно особи можливо також при винесенні вироку зі звільненням від відбування покарання.
Відповідно до вказаної постанови судді та обвинувального висновку по кримінальній справі відносно відповідача, останній обвинувачувався в тому, що 24 вересня 2006 року керуючи автомобілем «Мерседес Бенц 609D» д.н. НОМЕР_1, вчинив дії, які кваліфіковані судом по ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
В результаті зазначеного ДТП потерпіла ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні пошкодження, від яких померла.
Згідно до висновку судово-медичної експертизи № 2364-е від 12.02.2007 року, смерть потерпілої настала від поєднання отриманих травм голови та тулуба, що супроводжувались переломами ребер з пошкодженням внутрішніх органів та була утруднена шоком.
У діях водія ОСОБА_2 по управлінню автомобілем «Мерседес Бенц 609 D» убачається невідповідність вимогам п.п.1.1, 1.5, 10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в причинному зв»язку з подіями що наступили у вищевказаній ДТП.
Відповідно до письмового клопотання захисника ОСОБА_2 при розгляді вказаної кримінальної справи та самого підсудного, останній повністю визнав провину у
скоєнні злочину за ст.286 ч.2 КК України, а також визнав порушення ним пунктів п.п.1.1, 1.5,10.1, 12.3 Правил дорожнього руху України.
Вищезазначена постанова судді про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_2 сторонами не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, провина ОСОБА_2 у скоєнні ДТП, внаслідок якої потерпіла ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, що спричинили смерть останньої доведена зазначеним рішенням суду по кримінальній справі, яке набрало законної сили.
В ході судового розгляду справи позивачем було доказано його право на звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки, зазначену особу було визнано потерпілим на досудовому слідстві по кримінальній справі у відношенні ОСОБА_2, крім того, згідно наданого в якості доказу Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 14.09.1957 року виданого Центральним рай ЗАГС м. Кривого Рогу (а.с.7) підтверджено, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_6, яка після реєстрації шлюбу прийняла прізвище чоловіка - «Саприкіна» (актовий запис № 1202 від 01.09.1957 року. Також відміткою в паспорті позивача в графі сімейний стан (а.с.8).
Відповідно до матеріалів справи, а саме наданих платіжних документів (а.с.4-6), суд вважає доведеними вимоги останнього щодо спричиненої йому матеріальної шкоди в розмірі 5 375,00 грн. внаслідок вказаної ДТП.
З цих же підстав суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача і суми моральної шкоди, оскільки вважає, що позивач, від вказаної ДТП безумовно переніс моральні страждання. Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України і роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 ( з наступними змінами і доповненнями) "Про судову практику по справах про відшкодування морального ( немайнового) збитку".
Згідно п.З вищезгаданої постанови під моральною шкодою варто розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.
Разом з тим, у п.4 постанови вказується, що позивач зобов'язаний довести не тільки факт заподіяння моральних страждань, але і пояснити з яких розумінь він виходив, визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Однак, у зв»язку з там, що відповідачем не було заперечено розмір позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольняє позов і у цій частині в повному обсязі.
Крім того, на підставі ст.79 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 200 грн. (а.с.12).
На підставі ст.ст.86,88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь держави підлягають стягненню судові витрати: судовий збір в сумі 53,75 грн.
та 08,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. 00 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1667, 1188 ЦК України, ст.ст.10,11, 29, 30, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого ФОП ОСОБА_7, мешкаю чого за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 5 375,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 200 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати: судовий збір в сумі 53,75 грн. та 08,50 грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 30 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено в Дніпропетровський апеляційний суд, через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду на протязі десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається на протязі двадцяти днів після подачи заяви про апеляційне оскарження.