вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
04.05.2023 Справа № 917/856/22
Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засіданні Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №917/856/22
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранінвест-Компані", вул.Роллана Ромен, 12, кімн.10, м.Харків, 61058; код ЄДРПОУ 44336052
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3", вул.Комарова, 10-А, м.Полтава, Полтавська область, 36008; код ЄДРПОУ 38667449
про стягнення 1 138 093,65грн,
За участю представників сторін:
від позивача - Маркевич С.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3903 від 06.07.2021, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1097993 від 29.07.2022
від відповідача - Нестерова М.Б., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 3114 від 22.10.2019, ордер на надання правничої (правової) допомоги ВІ № 1123860 від 23.01.2023
В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранінвест-Компані" (далі - ТОВ "Гранінвест-Компані", позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №940/22 від 04.08.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (далі - ТОВ "Полтавахліб-3", відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки №20/08-БП від 20.08.2021 в сумі 1 138 093,65грн, у тому числі 857 707,09грн - основний борг, 122 227,82грн - пеня, 21 750,50грн - 5% річних, 136 408,24грн - інфляційні втрати.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.08.2022 позовну заяву ТОВ "Гранінвест-Компані" прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі № 917/856/22, справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №6319 від 09.09.2022), відповідно до якого відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві.
19.09.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 6619 ), в якій позивач спростовує аргументи відповідача, викладені у відзиві на позов, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Разом з цим, у відповіді на відзив позивач заявив клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив. З огляду на наведені позивачем обставини у клопотанні та відповідно до вимог ст. 119 ГПК, судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив (див. ухвала суду від 01.12.2022).
У встановлений судом строк від відповідача надійшло Заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6901 від 26.09.2022).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.10.2022 було здійснено перехід у справі №917/856/22 від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 01.12.2022.
19.09.2022 позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 6620), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №20/08-БП від 20.08.2021 у розмірі 1 128 828,29грн, з яких:
- 954 890,45грн - заборгованість за товар відповідно до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП, отриманий згідно видаткових накладних №9 від 12.01.2022, №4 від 06.01.2022 та № 3 від 05.01.2022, а також №1 від 01.01.2022 та № 6 від 11.01.2022;
- 173 937,56 - 3% річних та інфляційні витрати за порушення термінів проведення розрахунків за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП.
01.12.2022 та 02.12.2022 від відповідача надійшли клопотання (вх. № 9355 від 01.12.2022 та № 9434 від 02.12.2022 ) про поновлення строку на подачу відповіді на заяву про уточнення позовних вимог. Також відповідач із супровідним листом (вх. № 9418 від 01.12.2022) надав документальні докази направлення на адресу позивача клопотання про поновлення пропущеного строку на подання документів та відзиву на заяву про уточнення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2022 заяву ТОВ "Гранінвест-Компані" про уточнення позовних вимог (вх. № 6620 від 19.09.2022) з доданими до неї документами повернуто без розгляду; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.01.2023. Також приймаючи до уваги те, що заява позивача про уточнення позовних вимог повернута позивачу без розгляду вищевказані клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відповіді на заяву про уточнення позовних вимог судом залишено без розгляду.
01.12.2022 від відповідача надійшло клопотання (вх. № 9417) про витребування у Державної податкової служби України доказів. Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2022 заперечував щодо клопотання відповідача про витребування доказів, зазначав, що вищевказані докази не стосуються предмету спору щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий ним від позивача товар. За результатами розгляду клопотання відповідача судом постановлено протокольну ухвалу про відхилення вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.01.2023 закрито підготовче провадження у справі № 917/856/22, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.02.2023.
В судовому засіданні 23.02.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 30.03.2023.
В судовому засіданні 30.03.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 04.05.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем договірних зобов"язань в частині оплати вартості товару, поставлено позивачем на виконання умов Договору поставки №20/08-БП від 20.08.2021 згідно видаткових накладних від 05.01.2022 № 3 , від 06.01.2022 №4 від 12.01.2022 та №9 .
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 6319 від 09.09.2022) проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві. Зокрема, відповідач зазначає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 857 707,09 грн є необґрунтованими, так як позивачем не враховано часткове погашення заборгованості відповідачем шляхом часткового перерахування грошових коштів, а також часткове припинення грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, товар, поставлений згідно з видатковою накладною від 05.01.2022 №3 на суму 291 193,09 грн., оплачений відповідачем на підставі рахунку від 05.01.2022 №3 згідно з платіжним дорученням від 10.01.2022 р. № 130 на суму 291 550,10 грн. (копія платіжного дорученням з листом від 06.09.2022р. №02/267 про склад суми згідно з призначенням платежу додається), проведеним банком 11.01.2022 згідно з банківською випискою, яка визнається позивачем. Грошове зобов'язання з оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними від 06.01.2022 №4 на суму 285 714,00 грн, від 12.01.2022 №9 на суму 280 800,00 грн., частково припинено на суму 383 396,40 грн на підставі заяви відповідача від 06.09.2022 № 02/267 про зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому, на думку відповідача, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю у зв"язку з відсутністю предмета спору на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Також відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем на підставі п. 7.4. Договору поставки №20/08-БП від 20.08.2021 пені та річних у розмірі 5% з огляду на наявність підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 31.12.2021 до цього Договору, яким було виключено п. 7.4. з умов Договору. Крім цього, відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивачем складений з урахуванням 10-денного, а не 14-денного строку оплати товару, який було визначено в Специфікаціях до Договору. Крім цього, відповідача просить суд відмовити у відшкодуванні позивачу витрат на професійну правничу допомогу з огляду їх необґрунтованість.
У відповіді на відзив на позовну заяву (вх. № 6619 від 19.09.2022), позивач в спростування доводів відповідача, викладених у відзиві, зазначає таке:
- Твердження відповідача про здійснення оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 05.01.2022 № 3 на суму 291 193,09 грн, не відповідає дійсності та спростовується наявними в матеріалах справи. Згідно платіжного доручення від 10.01.2022 № 130 відповідачем здійснено оплату товару поставленого в грудні 2020 року на суму 291 550,10 грн. за борошно в/г 24500 кг згідно рахунку №390 від 13.12.2021. Позивач підтверджує факт поставки 13.12.2021 товару відповідачу на суму 291 550,10 грн та здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар згідно зазначеного платіжного доручення. В подальшому відповідач змінив призначення платежу, про що повідомив позивача листами від 28.12.2021 № 06/281221 та від 11.01.2021 №06/110122.
Вказані листи відповідача щодо зміни призначення платежів, на думку позивача, не заслуговують на увагу суду, оскільки по-перше, вони були направлені позивачу вже після відкриття судом провадження про стягнення заборгованості (06.09.2022), по-друге, початкове призначення платежів та їх сума відповідають раніше здійсненим поставкам товару в грудні 2020 року (від 07.12.2021 на суму 287 980,09 грн. та від 13.12.2021 на суму 29 1550,10 грн.).
У листі 06.09.2022 № 02/267 відповідач заявив про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 383 396,40 грн. на підставі грошового зобов'язання позивача, яке виникло на підставі п. 7.7 Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП, яким встановлено відповідальність позивача у вигляді відшкодування 20 % від вартості товару, у разі відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН та у випадку блокування податкових накладних.
Відповідачем додано до відзиву на позовну заяву копію Протоколу розбіжностей до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП ( а.с. 67 т.1), згідно якого п. 7.5 договору викладено у наступній редакції "Постачальник має право на підставі ст. 538 ЦК України, зупиняти поставки Товару за цим Договором, згідно Замовлення Покупця, а також має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання всіх зобов'язань за невід'ємними частинами цього Договору, у випадках, якщо Покупець прострочив оплату раніше поставленого товару більше, ніж на 60 календарних днів. У цьому випадку Постачальник не несе будь-якої відповідальності за односторонню відмову від виконання зобов'язань".
Оскільки відповідачем було прострочено оплату раніше поставленого товару згідно видаткової накладної № 9 від 12.01.2022 на суму 280 800 грн, видаткової накладної № 4 від 06.01.2022 на суму 285 714,00 грн, видаткової накладної № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09 грн, видаткової накладної № 1 від 01.01.2022 на суму 48 472,68 грн, видаткової накладної №6 від 11.01.2022 на суму 48 710,68 грн. більше ніж на 60 календарних днів, на думку позивача, з урахуванням приписів п. 7.5. Договору позивач не несе відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а тому заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог є необґрунтованою.
Зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити ясний та безспірний характер.
Визначена відповідачем у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків не є безспірною, оскільки позивач заперечує підстави для відшкодування збитків.
Позивач наполягає на тому, що питання про стягнення відповідачем з позивача збитків в частині можливого недотримання позивачем вимог податкового законодавства України не є предметом розгляду даної справи, відтак підлягає вирішенню в судовому порядку шляхом звернення з окремим позовом з дотриманням вимог підвідомчості та підсудності.
До відзиву на позов відповідачем додані копії Протоколу розбіжностей від 31.12.2021 до Договору а також Специфікації до Договору від 05.01.2022 № 11, від 06.01.2022 № 12 та від 12.01.2022 № 14.
Згідно протоколу розбіжностей, п. 7.4. Договору виключений (щодо сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 5 % річних за кожен день прострочення основного зобов'язання).
Позивач не заперечує щодо обставин та правовідносин, які зафіксовані у вказаних документах, однак вважає за доцільне зазначити, у його розпорядженні вони були відсутні у тому вигляді, які надані до суду відповідачем (із підписами представників обох сторін), оскільки позивач їх направив підписаними зі своє сторони відповідачу, однак після підпису представником відповідача, відповідні примірники провернуті не були.
За таких обставин, оплата товару згідно специфікацій до Договору від 05.01.2022 № 11, від 06.01.2022 № 12, від 12.01.2022 № 14, від 04.01.2022 № 10 та від 11.01.2022 № 13 мала бути здійснена протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару.
В той же час, зазначені обставини жодним чином не впливають на відповідальність відповідача за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у обов'язку сплати на користь позивача інфляційні втрати та 3 % річних, як це передбачено ст. 625 ЦК України.
Твердження відповідача про необґрунтованість вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є передчасним та неаргументованим, оскільки відповідні докази витрат на правову допомогу (із детальним описом наданих позивачу послуг) будуть надані позивачем протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відповідач, в реагування на надану позивачем відповідь на відзив, подав заперечення на відповідь на відзив (вх. № 6901 від 26.09.2022), в яких зазначив, зокрема, наступне:
- До списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.
Однак, у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"),
Обґрунтованим виходом у вирішенні питання про уточнення призначення платежу після списання коштів з рахунку платника вважається обмін листами між контрагентами.
ТОВ "Полтавахліб-3" своєчасно було направлені листи на адресу позивача, яка зазначена в Договорі поставки №20/08-БП від 20.08.2021, невідкладно після їх оформлення, а саме 24.12.2021, 10.01.2022 відповідно у звичайний для сторін спосіб обміну первинними та іншими документами. Копії зазначених листів про зміну призначення платежу разом з заявою про зарахування від 06.09.2022 були направлені позивачу повторно додатково.
Позивач не заперечував щодо зміни призначення платежу, що виразилося у відсутності письмових заперечень до моменту розгляду справи.
- Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом граничні строки за операціями постачання товару відповідачу по справі, на підставі Договору поставки від 20.08.2021 р. № 20/08-БП на загальну суму 2 300 378,48 грн., в т.ч. ПДВ - 383 396,40 грн, позивачем як продавцем товару здійснена не була, внаслідок чого ТОВ "Полтавахліб-3" втратило право на включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 383 396,40 грн. У зв'язку з цим на адресу позивача була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Також відповідач звертає увагу на те, що вимога про здійснення відшкодування у розмірі 20% від вартості товару та рахунок-фактура №СФ_0000634 від 08.07.2022 на суму 383 396,40грн на підставі пункту 7.7. договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП була направлена відповідачем на адресу позивача рекомендованим листом з трек-номером 3600808949197 11.07.2022. До цього часу відшкодування втрат податкового кредиту позивачем не здійснено, заперечень на вимогу і рахунок до моменту зарахування відповідачу не надіслано, що також, на думку відповідача, свідчить про безспірність зустрічних вимог.
Крім того, як зазначає відповідач, якщо позивач не погоджується з проведенням зарахування, він не позбавлений права на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних прав до господарського суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає. В обґрунтування позовних вимог посилається на обставини, зазначені позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.
Під час розгляду справи судом досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між ТОВ "Гранінвест-Компані" (позивач у справі, за договором - постачальник) та ТОВ "Полтавахліб-3" (відповідач у справі, за договором - покупець) укладено Договір поставки № 20/08-БП від 20.08.2021 (а.с. 7-10 т. 1) (далі - Договір поставки, Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві (поставити) борошно (далі - Товар) згідно з узгодженими Постачальником заявками Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, визначених у Специфікації до цього Договору.
Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:
- п. 1.2. Поставки Товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупцем. Заявка повинна містити дані щодо асортименту та кількості Товару, інші характеристики Товару, Заявки оформлюються в письмовому або усному вигляді та вважаються належним чином переданими Постачальнику, якщо вони відправлені поштою, кур'єрською службою, факсом, електронною поштою на вибір Покупця.
- 1.3. Партією Товару вважається його кількість, вказана в одній накладній.
- 1.6. Найменування, ціна, кількість та асортимент Товару вказуються в товарних (видаткових, товарно - транспортних) накладних, специфікацій, що є невід'ємною частиною Договору.
- 3.2. Строк оплати Товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки Товару, якщо більший строк не зазначений в Специфікації.
- 4.1. Доставка товару здійснюється за рахунок і транспортом Покупця на умовах ЕХW (склад Постачальника за адресою: ДП "Новопокровський КХП" Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопрокровка, , вул. ім.В.Вєсіча, 1) Інкотермс 2010, при цьому Постачальник власними силами і за власний рахунок здійснює завантаження Товару в транспорт Покупця. Строк постачання зазначається в заявці Покупця.
- 4.2. Право власності на партію Товару переходить Покупцю в момент отримання останнім Товару. Моментом отримання Товару вважається відмітка Покупця про отримання Товару на видатковій накладній Постачальника.
- п. 4.3. У разі залучення Покупцем для здійснення поставки товару перевізника, Товар вважається отриманим в момент отримання перевізником Товару на складі Постачальника.
- 7.4. У випадку порушення терміну оплати Товару, передбаченого п.3.2. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.
- 7.7. У разі відсутності реєстрації податкових накладних в ЄДР та у випадку блокування податкових накладних, що призведе до фінансових витрат Покупця, Продавець повинен здійснити відшкодування у розмірі 20 % від вартості такого товару.
- 9.1. Цей Договір вважається, укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.
- 9.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору та закінчується "31" грудня 2021 року.
31.12.2021 сторонами підписано Протокол розбіжностей до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП, відповідно до якого сторони домовились внести зміни до Договору та прийняти пункти в редакції Покупця, а саме із Договору було виключено п. 7.4., а п. 7.5 Договору викладено в такій редакції: "Постачальник має право на підставі ст. 538 ЦК України зупиняти поставки Товару за цим Договором, згідно Замовлення Покупця, а також має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання всіх зобов'язань за невід'ємними частинами цього Договору, у випадках, якщо Покупець прострочив оплату раніше поставленого товару більше, ніж на 60 календарних днів. У цьому випадку Постачальник не несе будь-якої відповідальності за односторонню відмову від виконання зобов'язань" (а.с. 67 т. 1).
Крім цього, сторони внесли зміни до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 31.12.2021 до нього. Зазначеною Додатковою угодою сторони внесли зміни в п. 9.2. Договору, виклавши його в наступній редакції: "9.2. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2022 року" (а.с. 68 т. 1).
Сторонами були укладені наступні Специфікації до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП : № 11 від від 05.01.2022, № 12 від 06.01.2022, № 14 від 12.01.2022.
Відповідно до Специфікації № 11 від 05.01.2022 (а.с. 70 т. 1) сторони погодили поставку позивачем наступного товару: борошно пшеничне першого ґатунку, кількість - 24,47т, ціна з ПДВ - 11 900,00грн, всього на загальну суму 291 193,09грн.
Згідно п. 1 Специфікації № 11 базис поставки: EХW самовивіз - склад Постачальника ДП "Новопокровський КХП", Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопрокровка, вул. ім.В.Вєсіча, 1.
Згідно п. 2 Специфікації № 11 умови поставки : Постачальником надається відстрочка платежу на термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.
Відповідно до Специфікації № 12 від 06.01.2022 (а.с. 69 т. 1) сторони погодили поставку позивачем наступного товару: борошно пшеничне першого ґатунку, кількість - 24,42т, ціна з ПДВ - 11 700,00грн, всього на загальну суму 285 714,00грн.
Згідно п. 1 Специфікації № 12 базис поставки: EХW самовивіз - склад Постачальника ДП "Новопокровський КХП", Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопрокровка, вул. ім.В.Вєсіча, 1.
Згідно п. 2 Специфікації № 12 умови поставки : Постачальником надається відстрочка платежу на термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.
Відповідно до Специфікації № 14 від 12.01.2022 (а.с. 71 т. 1) сторони погодили поставку позивачем наступного товару: борошно пшеничне першого ґатунку, кількість - 24,00т, ціна з ПДВ - 11 700,00грн, всього на загальну суму 280 800,00грн.
Згідно п. 1 Специфікації № 14 базис поставки: EХW самовивіз - склад Постачальника ДП "Новопокровський КХП", Харківська область, Чугуївський район, смт. Новопрокровка, вул. ім.В.Вєсіча, 1.
Згідно п. 2 Специфікації № 14 умови поставки : Постачальником надається відстрочка платежу на термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.
Позивач у позовній заяві посилається на те, що на виконання умов Договору ним було поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 857 707,09грн, на підтвердження чого позивач надав (а.с. 11-19 т. 1):
- видаткові накладні: № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09грн, № 4 від 06.01.2022 на суму 285 714,00грн, № 9 від 12.01.2022 на суму 280 800,00грн;
- товарно-транспортні накладні: № 0501/1 від 05.01.2022, № 0601/1 від 06.01.2022, № 1201/1 від 12.01.2022;
- рахунки на оплату: № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09грн, № 4 від 06.01.2022 на суму 285 714,00грн, № 7 від 12.01.2022 на суму 280 800,00грн.
Позивач стверджує, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач оплату товару не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 857 707,09грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача вимогу від 10.06.2022, б/д (а.с. 20- 25 т. 1) про сплату боргу на суму 1 027 308,35грн, у тому числі 857 707,09грн - заборгованість за отриманий товар за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП та 169 601,26грн - 5% річних, пеня та інфляційні за порушення термінів проведення розрахунків за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП.
За повідомленням позивача, зазначена вимога залишена без відповіді, а грошове зобов"язання - без виконання.
Відповідачем залучено до матеріалів справи лист від 11.07.2022 за № 02/233 , в якому відповідач повідомив позивачу про неможливість розгляду вимоги про сплату боргу на суму 1 027 308,35грн у встановленому порядку внаслідок ненадання позивачем підтверджуючих документів, обґрунтованого розрахунку тощо (а.с. 72-75 т. 1).
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП в сумі 857 707,09грн. Крім цього, на підставі умов Договору та приписів чинного законодавства України позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 122 227,82грн пені, 21 750,50грн 5% річних, 136 408,24грн інфляційних втрат за порушення термінів проведення розрахунків за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП.
Після відкриття провадження у справі від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 6620 від 19.09.2022), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором поставки №20/08-БП від 20.08.2021 у розмірі 1 128 828,29грн, з яких:
- 954 890,45грн - заборгованість за товар відповідно до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП, отриманий згідно видаткових накладних №9 від 12.01.2022, №4 від 06.01.2022 та № 3 від 05.01.2022, а також №1 від 01.01.2022 та № 6 від 11.01.2022;
- 173 937,56 - 3% річних та інфляційні витрати за порушення термінів проведення розрахунків за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП.
Суд встановив, що поданою заявою про уточнення позовних вимог позивач всупереч указаних вимог фактично змінює і предмет, і підставу первісного позову, заявивши нові вимоги.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.12.2022 заяву ТОв "Гранінвест-Компані" про уточнення позовних вимог (вх. № 6620 від 19.09.2022) з доданими до неї документами повернуто без розгляду.
Таким чином предметом даного судового розгляду є стягнення з відповідача 857 707,09грн основного боргу Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП, а також 122 227,82грн пені, 21 750,50грн 5% річних та 136 408,24грн інфляційних втрат за порушення строків проведення розрахунку за поставлений товар за Договором поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки та купівлі-продажу.
За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, позивач на виконання умов Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП поставив відповідачу товар на загальну суму 857 707,09грн згідно Специфікацій до цього Договору № 11 від від 05.01.2022, № 12 від 06.01.2022, № 14 від 12.01.2022. Факт поставки товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи:
- видаткові накладні: № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09грн, № 4 від 06.01.2022 на суму 285 714,00грн, № 9 від 12.01.2022 на суму 280 800,00грн;
- товарно-транспортні накладні: № 0501/1 від 05.01.2022, № 0601/1 від 06.01.2022, № 1201/1 від 12.01.2022
та не заперечувався відповідачем під час розгляду справи.
Відповідно до п 3.2. Договору, строк оплати Товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки Товару, якщо більший строк не зазначений в Специфікації.
В п. 2 Специфікацій № 11 від від 05.01.2022, № 12 від 06.01.2022, № 14 від 12.01.2022 до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП сторони узгодили, що Постачальником надається відстрочка платежу на термін 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту поставки Товару.
Позивач зазначає, що у встановлені Договором строки відповідач розрахунок за поставлений товар не здійснив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 857 707,09грн.
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивачем при визначенні розміру заборгованості не було враховано часткове погашення заборгованості відповідачем шляхом часткового перерахування грошових коштів, а також часткове припинення грошового зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Відповідач зазначає, що товар, поставлений за видатковою накладною від 05.01.2022 №3 на суму 291 193,09 грн., оплачений відповідачем на підставі рахунку від 05.01.2022 №3 згідно платіжного доручення від 10.01.2022 № 130 на суму 291 550,10 грн (копія платіжного дорученням з листом від 06.09.2022р. №02/267 про склад суми згідно з призначенням платежу додається), проведеним банком 11.01.2022 згідно з банківською випискою, яка визнається позивачем.
Суд встановив, що згідно платіжного доручення від 10.01.2022 № 130 (а.с. 81 т. 1) відповідачем було здійснено оплату товару на суму 291 550,10 грн з призначенням платежу: "За борошно в/г 24500кг*11,90грн. (грудень 2021р.) зг/рах №390 від 13.12.2021р. ПДВ 20%=48591,68грн.". Позивач у відповіді на відзив підтверджує факт поставки 13.12.2021 товару відповідачу на суму 291 550,10 грн та здійснення відповідачем оплати цього товару згідно зазначеного платіжного доручення.
Після відкриття провадження у даній справі відповідач направив на адресу позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 за № 02/267, в якості додатку до якої залучив, зокрема, лист про зміну призначення платежу від 11.01.2021 №06/110122 (а.с. 85 т. 1). У зазначеному листі відповідач повідомив позивача про невірне визначення відповідачем призначення платежу у платіжному дорученні від 10.01.2022 № 130 на суму 291 550,10грн та просив вважати вірним призначення даного платежу на суму 291 193,09грн: "За борошно в/г 24470кг*11,90грн. (за січень 2022) зг/рах №3 від 05.01.2022р. ПДВ 20%=48 532,18грн.", а також частково вважати вірним призначення даного платежу на суму 357,01грн: "За борошно в/г 30кг*11,90грн. (грудень 2021р.) зг/рах №390 від 13.12.2021р. ПДВ 20%=59,50грн."
Щодо зміни призначення платежу у платіжному дорученні від 10.01.2022 № 130, яке було надані відповідачем в якості доказу оплати товару за видатковою накладною № 3 від 05.01.2022 (рахунок на оплату № 3 від 05.01.2022) , суд зазначає наступне.
Касаційний адміністративний суд Верховного суду в адміністративній справі №809/34/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74992539) дослідив питання законності зміни призначення платежу платником після списання банком коштів за платіжним дорученням з рахунку такого платника. У постанові від 19 червня 2018 року Верховний суд виклав правову позицію, відповідно до якої, зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами, а платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.
Зокрема, суд встановив, що згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні") і обов'язковим реквізитом якого є "призначення платежу", який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.
Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.
З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.
Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Таке відкликання здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, і виключно у повній сумі.
Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит "Призначення платежу" шляхом відкликання платіжного доручення.
Однак, у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку.
Оскільки позивач не надав згоди на зміну призначення платежів, категорично заперечує щодо внесення змін до призначення платежу, зарахування цього платежу в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № 3 від 05.01.2022 (рахунок на оплату № 3 від 05.01.2022) в одностороньому порядку не ґрунтується на нормах закону, а тому зазначене відповідачем платіжне доручення не може бути належними доказами виконання зобов'язання відповідача.
Одночасно суд зауважує, що відповідач заперечує факт направлення листа про зміну призначення платежу від 11.01.2021 №06/110122 на адресу позивача вже після відкриття судом провадження у даній справі про стягнення заборгованості, проте, жодних документальних доказів на підтвердження направлення листа про зміну призначення платежу від 11.01.2021 №06/110122 до відкриття провадження у даній справі суду не надав.
Також відповідач, заперечуючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, зазначає, шо грошове зобов'язання з оплати товару, поставленого згідно з видатковими накладними від 06.01.2022 №4 на суму 285 714,00 грн, від 12.01.2022 №9 на суму 280 800,00 грн., було частково припинено на суму 383 396,40 грн на підставі заяви відповідача від 06.09.2022 № 02/267 про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка надіслана позивачу поштою 06.09.2022 (а.с. 76-86 т. 1).
Заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог вмотивована тим, що відповідно до п. 7.7. Договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП, укладеного між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем, у разі відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН та у випадку блокування податкових накладних, що призведе до фінансових витрат покупця, продавець повинен здійснити відшкодування у розмірі 20% від вартості такого товару.
Враховуючи відсутність факту реєстрації ТОВ "Гранінвест-Компані" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом граничні строки за операціями постачання Товару Покупцеві на підставі Договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП, оформленими видатковою накладною № 663 від 09.12.2021 на суму 291 550,10 грн., в т.ч. ПДВ 48 591,68 грн (строк реєстрації ПН сплинув 31.12.2021); видатковою накладною №665 від 13.12.2021 на суму 291 550,10 грн, у т.ч. ПДВ 48 591,68 грн (строк реєстрації ПН сплинув 31.12.2021); видатковою накладною № 668 від 20.12.2021. на суму 276 471,00 грн., в т.ч. ПДВ 46 078,50 грн (строк реєстрації НП сплинув 15.01.2022); видатковою накладною № 1/р1 від 04.01.2022 на суму 290 836,09 грн, в т.ч. ПДВ 48 472,68 грн. (строк реєстрації ПН сплинув 31.01.2022); видатковою накладною № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09 грн., в т.ч. ПДВ 48 532,18 грн. (строк реєстрації ПН сплинув 31.01.2022); видатковою накладною №4 від 06.01.2022 на суму 285 714,00 грн, у т.ч. ПДВ 47 619,00 грн. (строк реєстрації ПН сплинув 31.01.2022 p.); видатковою накладною №6 від 11.01.2022 на суму 292 264.10 грн.. в т.ч. ПДВ 48 710,68 грн (строк реєстрації ПН сплинув 31.01.2022); видатковою накладною №9 від 12.01.2022 на суму 280 800,00 грн, в т.ч. ПДВ 46 800,00 грн. (строк реєстрації ПН сплинув 31.01.2022), - на загальну суму 2 300 378,48 грн., в т.ч. ПДВ 383 396,40 грн., Покупець ТОВ "Полтавахліб-3" згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України втратив право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 383 396,40 грн.
Відповідач зазначає, що 11.07.2022 ТОВ "Полтавахліб-3" на адресу ТОВ "Гранінвест-Компані" засобами поштового зв'язку АТ "УКРПОШТА", на підставі пункту 7.7. договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП, направлено вимогу від 11.07.2022 №02/233 з рахунком-фактура №СФ 0000634 від 08.07.2022 про відшкодування 20% від вартості товару через відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що призвело до фінансових витрат покупця (втрату права на включення до податкового кредиту суми ПДВ) в розмірі 383 396,40 грн, яка була залишена позивачем без виконання
Таким чином, станом на 31.08.2022 ТОВ "Гранінвест-Компані" (сторона-1) має грошове зобов'язання перед ТОВ "Полтавахліб-3" (сторона-2), строк виконання якого настав, в сумі 383 396,40 грн.
В свою чергу, станом на 31.08.2022 ТОВ "Полтавахліб-3" (сторона-2) має грошове зобов'язання перед ТОВ "Гранінвест-Компані" (сторона-1) на суму 566 514,00грн, що виникло на підставі договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП згідно з видатковими накладними №3 від 05.01.2022, №4 від 06.01.2022, №9 від 12.01.2022.
На підставі зазначеного, відповідач, керуючись ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України, заявив про здійснення зарахування зустрічних вимог на суму 383 396,40грн, у зв"язку з чим:
- грошове зобов'язання ТОВ "Гранінвест-Компані" (сторона-1), строк виконання якого настав 18.07.2022, що виникло на підставі п. 7.7. Договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП, вимоги ТОВ "Полтавахліб-3" від 11.07.2022 №02/233, рахунку-фактура №СФ_0000634 від 08.07.2022, на загальну суму 383 396,40 грн. (триста вісімдесят три гривні триста дев'яносто шість) гривень 40 копійок, щодо відшкодування фінансових витрат ТОВ "Полтавахліб-3" (втрата права на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 383 396,40 грн. (триста вісімдесят три гривні триста дев'яносто шість) гривень 40 копійок) через не здійснення реєстрації ТОВ "Гранінвест-Компані" податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені законом граничні строки за видатковими накладними № 663 від 09.12.2021 на суму 291 550,10 грн, в т.ч. ПДВ 48 591,68 грн, № 665 від 13.12.2021 на суму 291 550,10 грн., в т.ч. ПДВ 48 591,68 грн, № 668 від 20.12.2021 на суму 276 471,00 грн, в т.ч. ПДВ 46 078,50 грн., № 1/р1 від 04.01.2022 на суму 290 836,09 грн, в т.ч. ПДВ 48 472,68 грн, № 3 від 05.01.2022 на суму 291 193,09 грн, в т.ч. ПДВ 48 532,18 грн, №4 від 06.01.2022; на суму 285 714,00 грн, в т.ч. ПДВ 47 619,00 грн, №6 від 11.01.2022.на суму 292 264,10 грн, в т.ч. ПДВ 48 710,68 грн., видатковою накладною №9 від 12.01.2022 на суму 280 800,00 грн., в т.ч. ПДВ 46 800,00 грн, - припиняється повністю на суму 383 396,40 грн. (триста вісімдесят три гривні триста дев'яносто шість) гривень 40 копійок;
- грошове зобов'язання ТОВ "Полтавахліб-3" (сторона-2), строк виконання якого настав, на загальну суму 566 514,00 гривень, що виникло на підставі Договору поставки від 20.08.2021 №20/08-БП згідно з видатковими накладними №4 від 06.01.2022 на суму 285714,00 грн.; №9 від 12.01.2022 на суму 280800,00 грн, припиняється частково на суму 383 396,40грн, залишок заборгованості ТОВ "Полтавахліб-3" перед ТОВ "Гранінвест-Компані" складає 183 117,60 грн.
Позивач у відповіді на відзив зазначає, що зазначена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 № 02/267 була направлена відповідачем вже після відкриття провадження у даній справі та заперечує проти припинення зустрічного зобов'язання на суму 383 396,40грн за вказаною заявою, вказуючи на те, що зарахування є можливим лише у разі відсутності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань, та чіткого встановленого розміру боргових зобов'язань, їх розмір повинен носити безспірний характер. Визначена відповідачем у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог сума збитків не є безспірною, оскільки позивач заперечує підстави для відшкодування збитків.
Позивач зазначає, що у заяві відповідач заявляє про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 383 396,40 грн на підставі грошового зобов'язання позивача, яке виникло на підставі п. 7.7 Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП. Зазначеним пунктом Договору встановлено відповідальність позивача у вигляді відшкодування 20 % від вартості товару, у разі відсутності реєстрації податкових накладних в ЄРПН та у випадку блокування податкових накладних.
Згідно Протоколу розбіжностей до Договору поставки від 20.08.2021 № 20/08-БП п. 7.5Договору було викладено у наступній редакції "Постачальник має право на підставі ст. 538 ЦК України зупиняти поставки Товару за цим Договором, згідно Замовлення Покупця, а також має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання всіх зобов'язань за невід'ємними частинами цього Договору, у випадках, якщо Покупець прострочив оплату раніше поставленого товару більше, ніж на 60 календарних днів. У цьому випадку Постачальник не несе будь-якої відповідальності за односторонню відмову від виконання зобов'язань".
Оскільки, як вказує позивач, відповідачем було прострочено оплату раніше поставленого товару згідно видаткової накладної № 9 від 12.01.2022 на суму 280 800 грн, видаткової накладної № 4 від 06.01.2021 на суму 285 714,00грн та видаткової накладної № 1 від 01.01.2022 на суму 48 472, 68 грн, згідно видаткової накладної №6 від 11.01.2022 на суму 48710, 68 грн. більше ніж на 60 календарних днів, з урахуванням приписів п. 7.5. Договору позивач не несе відповідальності за відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а тому заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, на думку позивач, є необґрунтованою.
Судом прийнято до уваги наступне.
Статтями 202, 203 ГК України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Водночас однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань.
Для задоволення заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог слід встановити наявність таких умов: зустрічність вимог, однорідність цих вимог, строк виконання яких настав, та відсутність спору між сторонами щодо характеру зобов'язання, його змісту та умов виконання, оскільки лише за наявності всіх умов у сукупності можливо здійснити таке зарахування.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 сформовані, зокрема, такі висновки щодо застосування ст. 601 ЦК України та ст.ст. 202, 203 ГК України:
- зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами;
- вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме : відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором;
- за дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним;
- заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог;
- наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Як вбачається з матеріалів справи позивач не визнає обов'язку зі сплати грошового зобов"язання в сумі 393 396,40грн, що є предметом правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого відповідачем відповідною заявою.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 14.07.2022 у справі № 910/5109/21 зазначає, що за частиною третьою статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
При цьому зустрічне зобов'язання виникає не з самої по собі вимоги про її зарахування, а на загальних підставах, передбачених ЦК України та ГК України.
Як зазначалося вище, вимоги, які підлягають зарахуванню (стаття 601 ЦК України), мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим).
Саме поняття "кредитор" та суб'єктний склад у правовідносинах зарахування (кредитор/боржник) обумовлює необхідність встановлення судами і відповідно доведення кредитором наявності безумовного (безспірного) зустрічного зобов'язання особи, яку вона вважає боржником, вчинити на користь такої сторони певну дію (в даному випадку - сплатити кошти).
Водночас у даній справі існування зустрічного зобов'язання не було доведено відповідачем належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не залучено до матеріалів справи видаткові накладні № 663 від 09.12.2021 на суму 291 550,10 грн, № 665 від 13.12.2021 на суму 291 550,10 грн, № 668 від 20.12.2021 на суму 276 471,00 грн, № 1/р1 від 04.01.2022 на суму 290 836,09 грн, №6 від 11.01.2022 на суму 292264,10 грн, на які відповідач посилається у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 за № 02/267, що унеможливлює встановлення судом строків та розміру зобов'язань за вказаними накладними.
Суд зауважує, що для з"ясування питання щодо того, чи відбулося припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги за заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 за № 02/267 необхідно встановити: чи є позивач кредитором відповідача, на яку суму, та чи настав строк виконання зобов'язання; чи є відповідач кредитором позивача, на яку суму, та чи настав строк виконання зобов'язання.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що обставини припинення зобов'язань відповідача перед позивачем на суму 383 396,40 грн зідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.09.2022 за № 02/267 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи.
Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, позивач поставив товар відповідачу, а відповідач у свою чергу прийняв товар, чим підтвердив настання договірних відносин і обов'язку оплатити товар у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи з погоджених договірних умов та фактичне погодження поставки і прийняття товару, а також враховуючи норму ч. 1 ст. 692 ЦК України про обов'язок оплатити товар після його прийняття, суд доходить висновку, що строк оплати отриманого згідно з видатковими накладними настав.
Посилання позивача на те, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором поставки на дату звернення до суду складає 857 707,09грн, відповідач при розгляді справи не спростовував.
Судом не приймається до уваги наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період 01.01.2021 по 02.06.2022 оскільки цей акт не підписаний відповідачем (а.с. 26-27 т. 1).
Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару матеріали справи на момент прийняття рішення не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 857 707,09грн.
За неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань позивач, на підставі п. 7.4. Договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 122 227,82грн пені.
Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).
За приписами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі.
З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді неустойки (пені), як того вимагає ст.547 ЦК України, оскільки згідно з Протоколом розбіжностей від 31.12.2021 р. до Договору від 20.08.2021 №20/08-БП сторонами було виключено з умов Договору пункт 7.4, який передбачав сплату Покупцем на користь Постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення у випадку порушення Покупцем терміну оплати Товару, передбаченого п.3.2. цього Договору.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відсутність між сторонами письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем зобов'язання у вигляді сплати неустойки виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.
Таким чином позовні вимоги в частині стягнення 122 227,82грн пені задоволенню не підлягають.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 750,50 грн 5% річних та 136 408,24 грн інфляційних втрат.
Відповідач у відзиві на позов вважає безпідставним нарахування позивачем на підставі п. 7.4. Договору поставки №20/08-БП від 20.08.2021 річних у розмірі 5% з огляду на наявність підписаного між сторонами Протоколу розбіжностей від 31.12.2021 до цього Договору, яким було виключено п. 7.4. з умов Договору. Крім цього, відповідач зазначає, що розрахунок заборгованості позивачем складений з урахуванням 10-денного, а не 14-денного строку оплати товару, який було визначено в Специфікаціях до Договору.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Суд встановив, що дії відповідача є порушенням умов Договору поставки № 20/08-БП від 20.08.2021 , що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до приписів ст. 625 ЦК України.
Суд, при перевірці розміру заявлених вимог про стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних по кожній видатковій накладній окремо, встановив невірне визначення позивачем строку виникнення у відповідача прострочки платежу за кожною з накладних, оскільки позивачем при обрахуванні було прийнято до уваги 10-денний, а не 14-денний строку оплати товару з моменту його поставки, який було визначено в Специфікаціях до Договору, що призвело до невірного обрахування позовних вимог в цій частині.
Так, у п. 3.2. Договору сторони узгодили, що строк оплати Товару становить 10 (десять) календарних днів з моменту поставки Товару, якщо більший строк не зазначений в Специфікації.
Згідно з Специфікаціями від 05.01.2022 №11, від 06.01.2022, №12, від 12.01.2022 №14, які є невід'ємними частинами Договору, строк оплати товару становить 14 календарних днів з моменту поставки товару.
Згідно видаткової накладної № 3 від 05.01.2022 Товар на загальну суму 291 193,09грн грн відповідачем одержано 05.01.2022. Таким чином, починаючи з цієї дати слід рахувати 14- денний строк відстрочення платежу. Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати Товару згідно видаткової накладної № 3 від 05.01.2022 настав 19.01.2022. Отже, починаючи з 20.01.2022 у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та відсотків річних.
Згідно видаткової накладної № 4 від 06.01.2022 Товар на загальну суму 285 714,00 грн відповідачем одержано 06.01.2022. Таким чином, починаючи з цієї дати слід рахувати 14- денний строк відстрочення платежу. Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати Товару згідно видаткової накладної № 4 від 06.01.2022 настав 20.01.2022. Отже, починаючи з 21.01.2022 у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та відсотків річних.
Згідно видаткової накладної № 9 від 12.01.2022 Товар на загальну суму 280 800,00 грн відповідачем одержано 12.01.2022. Таким чином, починаючи з цієї дати слід рахувати 14- денний строк відстрочення платежу. Строк виконання відповідачем зобов'язань з оплати Товару згідно видаткової накладної № 9 від 12.01.2022 настав 26.01.2022. Отже, починаючи з 27.01.2022 у позивача виникло право на нарахування інфляційних втрат та відсотків річних.
Також суд прийнято до уваги те , що згідно з Протоколом розбіжностей від 31.12.2021 до договору від 20.08.2021 №20/08- БП сторонами виключено з договору пункт 7.4. про сплату покупцем на користь постачальника 5% процентів річних за прострочення терміну оплати Товару, передбаченого п.3.2. цього Договору.
З огляду на вищевикладене, суд здійснив вірний розрахунок 3% річних щодо кожної видаткової накладної окремо (в межах періоду визначеного позивачем), з урахуванням умов Договору та норм чинного законодавства та дійшов до висновку, що сума 3% річних становить 12 856,81грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків річних суд у позові відмовляє.
Перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування інфляційних втрат, суд встановив, що розраховані позивачем розміри не перевищують розрахованих судом сум, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 136 408,24грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 857 707,09грн основного боргу, 136 408,24грн інфляційних витрат, 12 856,81грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені суд у позові відмовляє.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавахліб-3" (вул.Комарова, 10-А, м.Полтава, Полтавська область, 36008; код ЄДРПОУ 38667449) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранінвест-Компані" (вул.Роллана Ромен, 12, кімн.10, м.Харків, 61058; код ЄДРПОУ 44336052) 857 707,09грн основного боргу, 136 408,24грн інфляційних витрат, 12 856,81грн. 3% річних та 15 110,08грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду .
Повне рішення складено 15.05.2023
Суддя О.О. Ореховська