вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
15.05.2023 Справа № 917/260/23
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кашкан Логістик», 39800, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Строни, 5-А, код ЄДРПОУ 36965823,
до Фізичної особи-підприємця Савенко Світлани Іванівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
про стягнення 5 444,33 грн.
Суддя Мацко О.С.
Представники сторін: не викликалися
Ухвалою від 27.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, встановлено процесуальні строки на подання заяв по суті спору. 04.04.2023р. (в межах встановленого строку) надійшов відзив на позовну заяву, 19.04.2023р. - відповідь на відзив. Інші заяви по суті спору до суду не надходили.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу б/н від 18.05.2020р. відповідачем не оплачений отриманий від відповідача товар на суму 2 844,48 грн; позивач також нарахував та просить стягнути з відповідача 568,90 грн. штрафу та 2030,95 грн. пені за прострочення оплати товару.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що товарно-транспортні накладні, на які посилається позивач як на доказ передачі товару, ним (його представником) не підписувалися, тож підстави для задоволення позову відсутні.
Суд, дослідивши наявні у справі докази, прийшов до наступних висновків:
18.05.2020р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого:
- продавець приймає на себе зобов'язання з продажу і постачання товару на умовах, визначених цим договором, а покупець приймає на себе зобов'язання з придбання, приймання та оплати товару продавцю в певній кількості у встановлені терміни та у відповідності з умовами цього договору;
- кількість та асортимент товару визначається згідно товарно-транспортних накладних на фактичний відпуск товару та/або видаткових накладених протягом строку дії цього договору, які є його невід'ємною частиною;
- продавець зобов'язаний відвантажити товар протягом 3 днів з моменту отримання заявки від покупця (п.4.2 договору);
доставка товару здійснюється о торговим точкам , зазначеним у додатку №1 до договору;
-про прийняття товару покупцем на торгових точках свідчить підпис будь-якої відповідальної особи покупця (комірник, зав. складом, продавець магазину, тощо) на примірнику товрно-транспортної накладної із зазначенням посади, ПІБ, який посвідчується однією з печаток покупця (за наявності). Дані відповідальних осіб, зразки підписів відповідальних осіб та печаток покупця відображаються в довіреності, яка є невід'ємною частиною даного договору (Додаток №2);
- в разі зміни відповідальної особи покупця з отримання товару або зміни печаток, покупець зобов'язаний письмово повідомити про такі зміни продавця шляхом подання належно оформленої довіреності. У випадку неповідомлення покупцем продавця про відповідні зміни, товар поставлений на адресу покупця вважається прийнятим наявності будь-якого підпису та печатки покупця на примірнику товарно-транспортної накладної (п.4.5);
- сторони домовилися, що відбиток печатки (за наявності) та/або підпис будь-якої уповноваженої особи покупця на ТТН вважається прямим підтвердженням отримання товару покупцем від продавця;
- порядок розрахунків та відповідальність сторін встановлено розд.5,9 договору відповідно, термін дії договору - до 31.12.2019р. з можливістю пролонгації на кожен наступний календарний рік у випадку, якщо жодна зі сторін не ініціює розірвання договору не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну його дії (п.11.2 договору).
Додатками до договору є перелік торгових точок покупця, в які здійснюється доставка товару Продавця, довіреність від 18.05.2020р., порядок та строки оплати товару (додаток №3) (договір з додатками - а.с.16-19).
Як вказує позивач, 11.02.2021р. ним було поставлено відповідачу товар: за товарно-транспортними накладеними №КЛ000012411 на суму 2 538,48 грн. та №КЛ000012512 від 11.02.2021р. на суму 306, 00 грн., відповідачем товар прийнято без зауважень, проте не оплачено, що стало підставою для звернення до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу від 18.05.2020р. на суму 3 413,38 грн., з них: 2 844,48 грн. основного боргу, 568.90 грн. штрафу. Судовий наказ від 04.07.2022р. був скасований ухвалою від 03.11.2022р. за заявою відповідача. Відтак, з метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом, 2030,95 грн. пені за прострочення оплати товару.
За положеннями статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Спір між сторонами виник у зв'язку з невиконанням, як стверджує позивач, відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товару.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Суд з огляду на спірні правовідносини виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за поставлений товар, позивач як постачальник за договором повинен був довести відповідно до вимог статті 74 ГПК існування відповідних умов для оплати.
Судом досліджено докази, надані сторонами, та встановлено, що у підтвердження факту поставки товару позивач посилається на товарно-транспортні накладні від 11.02.2021р. (а.с.10-11), з яких вбачається доставка товару (21 найменування та 9 найменувань) за адресою «М-н ФОП Савенко , с.Покровське, вул.Новослівська, буд.2, кафетерій Кошик»); постачальник - ТОВ «Кашкан Логістик», відправник - той же, одержувач - ФОП Савенко С.І., перевізник ТОВ «Кашкан Логістик», водій-експедитор Мироненко Павло Григорович.
При цьому з боку покупця вказані ТТН підписані особою ОСОБА_1 (без зазначення посади, без печатки). Відповідач у відзиві на позов наполягає на тому, що особа з таким прізвищем у неї ніколи не працювала, і надає відповідні докази стостовно своїх працівників (відомості пр нарахування заробітної плати застрахованим особам, квитанця за 1 квартал 2021р.).
Як уже зазначено вище, при вирішенні питання щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову перед судом постає питання, чи доведено позивачем їх правомірність та обгурнтвоаність, чи спростовані його доводи відповідачем.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 цього ж Кодексу передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Так, суд звертається до положень укладеного між сторонами договору, який за своєю правовою природою є договором поставки: дійсно, сторонами погоджено, що товарно-транспортна накладна з відповідними відмітками та підписами на ній уповноважених осіб є достатнім доказом поставки і передачі товару (розд.4 договору), що спростовує доводи відповідача про необхідність складання видаткової накладної, яка і була б доказом поставки. Проте, дана товарно-транспортна накладна не оформлена належним чином відповідно до умов договору: згідно п.4.3 договору, на ТТН мав би міститися не тільки підпис уповноваженої особи з зазначенням ПІБ, а і назва посади (комірник, завскладом, продавець тощо) - на поданих позивачем ТТН зазначення посади відсутнє. Далі: згідно додатку до договору, єдиною уповноваженою на отримання товару від імені покупця особою є ФОП Савенко С.І.; відомостей про інших уповноважених осіб договорі та додаток до нього не містить. Припускаючи, що представник міг змінитися за час з моменту укладення договору до моменту поставки, про що відповідач не повідомив позивача (докази такого повідомлення відсутні), суд знову ж звертається до приписів п.4.5 договору, яким регламентовано, що у такому випадку «...товар вважається прийнятим за наявності будь-якого підпису та печатки Покупця на примірнику ТТН» (в даному пункті немає посилання необхідність встановлення саме «уповноваженої особи», проте вбачається необхідність наявності печатки покупця обов'язково (на відміну від інших пунктів договору, якими погоджено використання печатки тільки в разі її наявності - очевидно, сторони намагалися застрахуватися від підроблення документів). Однак жодних печаток покупця жодна з ТТН не містить.
Так само зі змісту п.4.6 договору вбачається, що ТТН вважається підтвердженням отримання товару покупцем від продавця за умови наявності на ній відбитку печатки (за наявності) та/або підпису будь-якої уповноваженої особи, в той час як на поданих ТТН печатка - відсутня, доказів її підписання саме уповноваженою особою в розумінні цього договору - не надано.
Тут суд вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що договір купівлі-продажу від 18.05.2020р., очевидно, розроблявся саме позивачем (дані відповідача і у преамбулі договору, і далі по тексту, у розд.14 та додатках вносилися від руки).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - «слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав». Іншими словами, особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою
Відтак, дослідивши умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено існування у відповідача заборгованості в заявленому розмірі по вказаним у позові поставкам. Так, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
При цьому звертаючись до суду з позовом, позивач повинен довести не тільки те, що його право було порушене, а і що воно було порушене саме тією особою, яку він притягає відповідачем у справі. Так, позивачем до відповіді на відзив додано податкові накладні, що були зареєстровані ним за вказаними господарськими операціями, та задекларовані і сплачені відповідні суми податкових зобов'язань, наполягаючи на тому, що надані у сукупності докази (товарно-транспортні та податкові накладні) повністю підтверджують зобов'язання відповідача перед позивачем. Суд погоджується з тим, що окрім накладних, якщо з них не вбачається отримання товару саме відповідачем), факт його поставки може підтверджуватися будь-якими іншими доказами, які у сукупності дозволятимуть дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог (дана позиція знайшла відображення у практиці Верховного Суду, див., наприклад, постанови Верховного Суду від 04.08.2022р. №922/19/21, від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 у справі №927/833/18, від 21.09.2021 у справі №918/1026/20 ), однак у даній конкретній справі податкові накладні не дають підстав будь-яким чином пов'язати спірні поставки товару з відповідачем: у графі «Покупець» немає вказівки на відповідача, проставлено «Неплатник», ідентифікаційний код відповідача чи будь-які інші дані, які б дозволяли стверджувати про те, що контрагентом була саме ФОП Савенко С.І., у них відсутні. Доводи позивача стосовно того, що якщо продавцем у магазині відповідача у спірний період працювала Черемних Я.А., то її і слід було вписати в додаток до договору як уповноважену особу, суд оцінює критично, оскільки укладення договору та додатків до нього здійснювалося за погодженням сторін, і позивач не позбавлений був можливості вносити свої пропозиції під час фіксації договірних відносин.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У даному випадку суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, відтак, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу, які є похідними, задоволенню також не підлягають, їх розмір та порядок нарахування судом не перевіряється. Судові витрати, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.129,233-234,238-240 ГПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ГПК України (ст.ст.256,257 ГПК України).
Повне рішення складено 15.05.2023р.
Суддя О.С.Мацко