Справа № 2-а-293/09
16 квітня 2009 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Клімовських С. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати та виплатити соціальну допомогу з урахуванням індексу інфляції,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача. Просить суд прийняти постанову, якою: відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права з 01 січня 2006 року по теперішній час; визнати діяння (бездіяльність та відмову в перерахунку) Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо відмови в нарахуванні несплаченої державної соціальної допомоги з 01 січня 2006 року по теперішній час протиправними; зобов'язати відповідача протягом (п'яти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням чинності нарахувати їй до виплати у повному обсязі недоплачену щомісячну державну соціальну 30 % надбавку як дитині війни з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року загальною сумою 3891 гривню 90 копійок з урахуванням інфляції, що мала місце за цей період.
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на пільги, передбачені цим Законом, а саме: право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. З письмовою заявою про нарахування та виплату грошових коштів вона зверталась до відповідача, але отримала письмову відмову. Вважає такі дії (відмову у нарахуванні та виплаті) відповідача протиправними, такими що суперечать чинному законодавству та порушують її право на отримання соціальної допомоги як особи, що має статус дитини війни.
У судовому засіданні позивач підтримала свій адміністративний позов.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва. Проти задоволення позову заперечує, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Суд за згодою позивача ухвалив проводити судове засідання без участі відповідача в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 128 КАС України на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва і отримує пенсію за віком.
Відповідачем відмовлено позивачу у перерахуванні та виплаті державної соціальної допомоги як особі, що має статус дитині війни (а.с. 10).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є громадянином України, народилась 21 липня 1939 року (а.с. 6), тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 цього Закону.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
З відповіді УПФ в Солом'янському районі м. Києва (а.с. 10) вбачається, що позивачу відмовлено у перерахуванні та виплаті соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповіді зазначено, що така відмова грунтується на положеннях ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Законі України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону.
У пунктах 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визначено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного кодексу України.
Встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Кодексу перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним.
Зі змісту наведених положень Конституції України та Кодексу вбачається, що закон про Державний бюджет України як правовий акт, чітко зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання фінансових ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів України - він стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, зокрема і видатків на соціальний захист і соціальне забезпечення, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України. Таке положення закріплено і в частині третій статті 27 Кодексу.
Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій. Отже, при прийнятті закону про Державний бюджет України мають бути дотримані принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень (стаття 48 Конституції України).
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Кодексі, то цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Аналогічні положення містяться у рішенні Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
Так, у п. 5.4 цього рішення зазначено, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Частинами 2, 3 ст. 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 дано офіційне тлумачення словосполучення «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина».
Визнання Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» він приймає рішення щодо конституційності актів, зазначених у пункті 1 статті 13 цього Закону.
У разі якщо ці акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються нечинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання державної соціальної надбавки.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
За таких обставин, з урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» розділ II цього Закону, яким, зокрема, внесено зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З позовної заяви вбачається та підтверджено позивачем у судовому засіданні, що з 01 січня 2008 року відповідач частково здійснює виплату щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни, але лише у розмірі 10 %.
Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, направив до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Управління пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва. Зазначив лише, що проти задоволення позову заперечує, просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача.
Вимога позивача про виплату відповідачем належних сум з урахуванням інфляції не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру:
пенсії;
стипендії;
оплата праці (грошове забезпечення);
суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування;
суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням
здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в
разі втрати годувальника.
Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об'єкти індексації, що не передбачені частиною першою статті 2.
Щомісячна державна соціальна надбавка як дитині війни до цього переліку не віднесена і додатково не встановлена.
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17 липня 2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього порядку), щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії.
Відповідно до ч. 6 п. 3 цієї Постанови до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначають залежно від прожиткового мінімуму (надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.
Державна соціальна надбавка як дитині війни не віднесена і до виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки ст. 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування до нього входить система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Позивач також просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права.
Статтею 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Відповідач подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» прийнятий 18 листопада 2004 року, набрав чинності з 01 січня 2006 року.
До суду позивач звернулась 24 лютого 2009 року, посилаючись на те, що про порушене право їй стало відомо з публікації в газеті в 2008 році.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні переконливі докази поважності причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, а тому строк не підлягає поновленню.
З огляду на наведене, передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державна соціальна надбавка підлягає перерахуванню та виплаті у період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
З урахуванням часткового задоволення позову, стягненню з відповідачів на користь позивача підлягають судові витрати в сумі 08 гривень 50 копійок судового збору відповідно до вимог ст. 94 КАС України.
Керуючись статтями 22, 46 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, статтями 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», статтями 9, 11, 69-71, 86, 94, 97, 99, 100, 102, 128, 158-163, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги як дитині війни.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за виключенням виплат здійснених Управлінням пенсійного фонду України Солом'янського району м. Києва у 2008 році.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 08 гривень 50 копійок судового збору.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження.