Справа № 4с -19/09 p.
23 квітня 2009 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді-Букіної О.М., при секретарі -Балагура О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції в м. Києві, зацікавлена особа-ОСОБА_2 оскарження неправомірних дій, -
встановив:
Заявниця звернувся до суду з вищезазначеною скаргою та просить визнати дії державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції, неправомірними.
Свої вимоги скаржниця мотивує тим, що державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1426/08 Солом»янського районного суду м. Києва від 02.03.2008 року про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кв. АДРЕСА_1 не врахував зобов»язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 7000, 00 грн., у зв»язку з чим допустив неповноту виконання рішення суду.
В судовому засіданні представник скаржниці підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.
Представник ВДВС Солом»янсько РУЮ в м. Києві -Наваренко В. Г. проти поданої скарги заперечував посилаючись на її необгрунтованість, надавши письмові пояснення. Просив в задоволенні скарги відмовити.
Зацікавлена особа-ОСОБА_2 проти поданої скарги заперечувала посилаючись на те, що вона як стягував пред»явила виконавчий лист до виконання про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з житлового приміщення. Також пояснила, що не вбачає в діях державного виконавця порушення вимог закону про виконавче провадження, оскільки ОСОБА_1 затягує виконання рішення суду постановлене на користь ОСОБА_4. Зазначила, що скаржниця не бажає отримувати кошти від ОСОБА_4 в розмірі 7000, 00 грн., а тому заяви про видачу виконавчого листа про повернення на її користь вказаних коштів не подавала, виконавчий лист про зобов»язання повернути гроші не видавався.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2. Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі - державні виконавці).
Відповідно до ст. 3. Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішене третейського суду;»
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону."
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження"- державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. "
Встановлено, що у ВДВС Солом»янського РУЮ в м. Києві знаходиться виконавчий лист за № 2-1426/08 р. від 02.03.2008 року виданий Солом»янським районним судом м. Києва про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із займаного ними жилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
Встановлено, що даний виконавчий лист було видано на підставі заяви стягувача ОСОБА_2 та пред»явлено до ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві на примусове виконання, що також підтверджено сторонами в судовому засіданні.
Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем ВДВС Солом"янського РУЮ у м. Києві, було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.03.2009 року за зазначеним вище виконавчим листом та надано боржнику строк на добровільне виконання до 20.03.2009 року, дані дії повністю узгоджуються з вимогами вищезазначеного вище Закону.
Відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", 23.03.2009 року державним виконавцем ДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві був здійснений вихід за місцем виконання рішення суду, з метою перевірки щодо виконання боржником рішення суду в добровільний строк та відповідно складено акт про те, що боржником в добровільному порядку рішення суду не виконано.
В судовому засіданні представник скаржниці посилався на те, що неправомірні дії державного виконавця виявилися в тому, що останній при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-1426/08 Солом»янського районного суду м. Києва від 02.03.2008 року про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з кв. АДРЕСА_1 не врахував зобов»язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 7000, 00 грн., у зв»язку з чим допустив неповноту виконання рішення суду.
Проте, в судовому засіданні встановлено, що на виконанні державного виконавця виконавчого листа про зобов»язання ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 кошти в розмірі 7000, 00 грн. не перебувало. Таким чином, державний виконавець був позбавлений можливості відкривати виконавче провадження з даного зобов»язання, оскільки в іншому випадку було б порушення вимоги ст. 18 Закону країни «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні представник скаржниці пояснив, що йому відомо, що ОСОБА_1 після подання скарги до суду звернулася з відповідною заявою на видачу виконавчого листа та пред»явила його до виконання, проте відповідних доказів в підтвердження даних обставин останній надати в судове засідання не зміг.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що обставини викладені скаржником та її представником є необгрунтованим та не підтверджені відповідними доказами.
Відповідно до ч.3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що державний виконавець Наваренко В. Г. при здійсненні дій по відкриттю виконавчого провадження діяв у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 387 ЦПК України, Законом України „Про виконавче провадження", суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Солом»янського районного управління юстиції в м. Києві, зацікавлена особа-ОСОБА_2 оскарження неправомірних дій -відмовити.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.