Справа № 2 -307/2008
06 квітня 2009 року Приморський районний суд міста Одеси у складі: головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Наконечній В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3. ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором позики ;
Позивач вимагає стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором позики від 01.02.2008 року у розмірі 1181 528, 97 грн., з яких:
- сума основного боргу - 717 929, 04 грн.;
сума штрафних санкцій за прострочення повернення позики - 365 872, 50 грн.; сума 3 % річних від простроченої суми позики за час прострочення її повернення -18 147, 33 грн. ;
- і сума інфляційних втрат за час прострочення повернення позики - 79 580, 10 грн. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що 01.02.2008 року між ним і
ОСОБА_3, який діяв зі згоди своєї дружини ОСОБА_4, було укладено договір позики, згідно якого він передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 731 745, 00 грн., а позичальник ОСОБА_3 зобов'язався повернути йому таку ж суму грошових коштів в готівковій формі в строк до 30.04.2008 року. Факт виконання ним цього договору позики і передання позичальникові ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 731 745, 00 грн. посвідчується розпискою ОСОБА_3 від 01.02.2008 року.
Пунктом 9 зазначеного договору позики встановлено, що позикодавець має право у разі прострочення повернення суми позики вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 50 % від суми позики в повному обсязі.
Тільки 31.10.2008 року відповідач ОСОБА_3 передав йому у рахунок погашення боргу за договором позики від 01.02.2008 року грошові кошти у розмірі 2 400 доларів США, що за курсом НБУ станом на вказану дату (100USD - 576, 04грн.) складає 13 824, 96 грн., але дотепер ухиляється від повернення решти суми боргу за цим договором у розмірі 717 929.04 грн.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_1 підтримала позов і наполягала на задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 не визнав позов, посилаючись, що у заяві позивача про збільшення позовних вимог від 11.03.2009 року в розрахунок не було взято до відома часткове повернення ним 31.10.2008 року позикодавцеві у рахунок погашення боргу грошових коштів у розмірі 2 400 доларів США, які були куплені за комерційним курсом банка, .Південний", який становив на той час за 100 доларів США - 624, 00 грн., про що подав адресовану суду свою письмову заяву від 02.04.2009 року, яка приєднана судом до матеріалів справи. Одночасно в цій заяві відповідача ОСОБА_3 міститься прохання про перенесення судового засідання, але при цьому відповідач не зазначив причину неможливості своєї явки в судове засідання. Відтак суд вважає, що причина неявки відповідача ОСОБА_3 в судове засідання є неповажною. Крім того, суд бере до уваги, що відповідач ОСОБА_3 вже неодноразово звертався до суду із заявами про перенесення судового засідання у даній справі з різних приводів, але жодного разу не надав суду докази на підтвердження поважності причин своєї неявки, що в свою чергу дає підстави суду вважати, що ОСОБА_3 ухиляється від явки в суд та штучно затягує розгляд справи.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася і причину своєї неявки не повідомила суду, хоча про дату і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення про одержання нею судової повістки.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики і його умов може бути представлена розписка позичальника, що підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Крім того, вирішуючи дану справу, суд виходить з положень Сімейного кодексу України,
Так, частиною 2 статті 65 СК України визначено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя, а частиною 4 цієї статті закріплено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Судом установлено, що 01 лютого 2008 року між позикодавцем ОСОБА_2 і позичальником ОСОБА_5 був укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 у власність грошові кошти в сумі 731 745, 00 грн., а ОСОБА_3 зобов'язався повернути ОСОБА_2 таку ж суму грошових коштів готівкою в строк до 30 квітня 2008 року. Цей договір укладено сторонами у письмовій формі, як це передбачено ч. 1 ст. 1047 ЦК України.
Факт виконання позикодавцем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вищевказаним договором позики і передання ним позичальникові ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 731 745, 00 грн. посвідчується письмовою розпискою ОСОБА_3 від 01.02.2008 року.
Проте у визначений цим договором строк позичальник ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання щодо повернення позикодавцеві ОСОБА_2 суми позики.
Оскільки, договір позики від 01.02.2008 року вчинений позичальником ОСОБА_3 за згодою своєї дружини ОСОБА_4, про що зазначено в пункті 2 договору, тому цей договір створює наслідки, пов'язані з цього невиконанням, також і для ОСОБА_4
Тільки 31 жовтня 2008 року відповідач ОСОБА_3 передав позивачеві ОСОБА_2 у рахунок погашення боргу за договором позики від 01.02.2008 року грошові кошти в сумі 2 400 доларів США, що за курсом НБУ станом на вказану дату (100USD - 576, 04грн.) складає 13 824, 96 грн. (2400дол.США х 5, 7604грн. = 13 824, 96грн.).
Факт передання ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 2400 доларів США ОСОБА_2 у рахунок часткового погашення боргу за договором позики від 01.02.2008 року посвідчується письмовою розпискою позикодавця від 31.10.2008 року.
Посилання відповідача ОСОБА_3 стосовно того, що 31.10.2008 року він купив 2400 доларів США за комерційним курсом банка „Південний", який складав за 100 USD -624.00 грн.. є неспроможними та не заслуговують на увагу суду.
Станом на день розгляду судом даної справи позичальник не повернув позикодавцеві решту суми позики у розмірі 717 929, 04 грн. за укладеним між ними договором позики від 01.02.2008 року (731 745, 00грн. - 13 824, 96грн. = 717 929, 04 грн.).
Пунктом 9 укладеного між сторонами договору позики від 01.02.2008 року встановлено, що позикодавець має право у разі прострочення повернення суми позики вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 50 % від суми позики в повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням позичальником ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором позики від 01.02.2008 року, його борг перед позикодавцем ОСОБА_2 станом на 28.02.2009 року склав 1181 528.97 грн., з яких:
- сума основного боргу - 717 929, 04 грн.;
- сума штрафних санкцій за прострочення повернення позики - 365 872, 50 грн.;
- сума 3 % річних від простроченої суми позики за час прострочення її повернення - 18 147.33 грн.;
- і сума інфляційних втрат за час прострочення повернення позики - 79 580, 10 грн.
Вказані обставини повністю підтверджуються наданим позивачем суду розрахунком боргу, з яким суд повністю погоджується.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд також стягує з відповідачів солідарно на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1730, 00 грн.. пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 1 700, 00 грн. і оплатою витрат на ІТЗ судового розгляду справи в сумі 30, 00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10.11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 65 СК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_2.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2:
1. 1) заборгованість за договором позики від 01 лютого 2008 року у розмірі 1181 528 (один мільйон сто вісімдесят одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн. 97 коп.;
2. 2) і судові витрати в сумі 1 730 (одна тисяча сімсот тридцять) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання рішення в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.