Справа № 2-5891/09
26 березня 2009 року Приморський районний суд м. Одеси
у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.
при секретарі Сребняк І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» про витребування пайового внеску з чужого незаконного володіння,
Позивачка звернулася з позовом до відповідача та просить стягнути на її користь з Кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» внесок в сумі 75000 гривень та доходи (відсоток) за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року та стягнути на її користь понесені судові витрати.
При цьому посилається на те, що 04.08.2008 року між нею та відповідачем було укладено договір № 105/с про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок в розмірі 75000 гривень. За умовами цього договору відповідач зобов'язався сплачувати їй 23 % річних, з нарахуванням доходів з наступного дня після внесення членом спілки внеску і виплатою їх не раніше 04 числа кожного місяця. Кінцевий строк повернення було визначено до 04.11.2008 року. З жовтня 2008 року вона перестала отримувати нараховані відсотки. В зв'язку з чим вона неодноразово зверталася з письмовою заявою до відповідача про повернення внеску, але до теперішнього часу їй не надано будь-якої відповіді.
Згідно умов договору та діючого законодавства основний, додатковий та інші пайові внески, а також нараховані відсотки є власністю члена кредитної спілки. Тому вважає, що дії відповідача порушують її право власності, яке захищено Конституцією України та Цивільним законодавством.
(а.с. 5) В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені вимоги.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглянути позов за його відсутністю та ухвалити заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.08.2008 року між позивачкою - ОСОБА_1 та відповідачем - кредитною спілкою «Промислово-фінансова спілка» було укладено договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок строком на три місяці, тобто до 04.11.2008 року, з виплатою позивачці 23 % річних.
Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру № 40840 від 04.08.2008 року позивачка сплатила грошову суму в розмірі 75000 гривень на рахунок відповідача.
Як вбачається з пояснень позивачки, кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» належним чином не виконала своїх зобов'язань, а саме не виплачує нараховані відсотки з жовтня 2008 року. Усні звернення позивачки відповідач ігнорує, внесок та проценти по ньому не повернув по теперішній час.
Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також: нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності. Кожний член кредитної спілки, відповідно до п.2 ч.2 ст. 23 Закону України „Про кредитні спілки", має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
У відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України „Про кредитні спілки" член кредитної спілки має право одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки.
Частина 7 ст. 10 Закону України „Про кредитні спілки" передбачає, що повернення обов'язкового пайового та інших внесків, крім вступного внеску в порядку, передбаченому статутом кредитної спілки, але не пізніше ніж через один місяць після прийняття загальними зборами або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення. Повернення вкладів провадиться за взаємною згодою сторін або не пізніше строку, передбаченого відповідним договором.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Пунктами 1.1, 2.8 вищезазначеного Договору передбачено, що по закінченню строку дії договору, спілка зобов'язується виплатити члену спілки суму його внеску, а також нараховані, але не сплачені проценти на Внесок в повному об'ємі в день, встановлений п. 1.1, тобто 04.11.2008 року.
Кредитна спілка «Промислово-фінансова спілка» належним чином не виконала своїх зобов'язань передбачених договором № 105/с від 04.08.2008 року, а саме не повернула грошову суму внеску на депозитний рахунок та нараховані на неї відсотки за період жовтня 2008 року по лютий 2009 року та не надала жодної відповіді на звернення позивача.
Відповідно до ст. 525 ЦК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом або договором.
ст. 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.
Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання та відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який прострочив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Тому суд вважає, що на користь позивачки слід стягувати проценти нараховані на внесок в період з дня закінчення дії договору по момент звернення до суду тобто по лютий місяць 2009 року.
Згідно проведених позивачкою розрахунків сума стягнення з відповідача складається з депозитного внеску в розмірі 75000 гривень та суми процентів за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 7200 гривень, а загальна сума заборгованості становить 82200 гривень.
Своїми діями відповідач, порушив вимоги ст. 610 ЦК України, не виконавши свої зобов'язання за договором, відмовивши позивачу у виплаті відсотків та депозитного внеску, тому вищезазначена сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У відповідності до ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 та ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивачки судові витрати за сплату державного мита в розмірі 51 гривню та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 гривень і за послуги банка грошову суму в розмірі 20 гривень, а на користь держави судові витрати за сплату державного мита в розмірі 771 гривню.
Керуючись ст. ст. 8, 41, 64 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 611, 623 ЦК України, ст. ст. 2, 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93, ст. 2 Закону від 3 липня 1991 р. № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення», ст. ст. 81, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» на користь ОСОБА_1 депозитний внесок в розмірі 75000 гривень та суму процентів за період з жовтня 2008 року по лютий 2009 року в розмірі 7200 гривні, та судові витрати в загальному розмірі 101 гривню, а всього стягнути 82301 (вісімдесят дві тисячі триста одну) гривню.
Стягнути з кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» на користь держави судові витрати за сплату державного мита в розмірі 771 (сімсот сімдесят одну) гривню.
Рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, якій не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.