Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/10060/21
Провадження №1-кп/523/599/23
15.05.2023 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021162490000722 від 28.05.2021р. щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Москви рф, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, працюючого автомийником, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , згідно зі ст.89 КК України не маючого судимості,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України,-
27.05.2021р., приблизно о 13год. 30хв., ОСОБА_5 перебуваючи на перехресті вул. Капітана Кузнецова та 2-Суворовської в м. Одесі, побачив ОСОБА_6 , з яким у нього раніше, а саме у квітні 2021 року був конфлікт майнового характеру, підійшовши до якого, між ними виник словесний конфлікт, під час чого, ОСОБА_7 штовхнув потерпілого, від чого, він втратив рівновагу та впав на землю. В цей момент, ОСОБА_7 побачив, що у ОСОБА_8 з кишені штанів випав мобільний телефон марки «Хіаоmі Redmi 6», який він визначив його об'єктом свого злочинного умислу, направленого на відкрите викрадення чужого майна. Далі, ОСОБА_7 реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, відкрито викрав, належний ОСОБА_6 вищевказаний мобільний телефон, вартістю 3000грн. Після чого, ОСОБА_7 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим, завдавши ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 3000грн.
В судовому засіданні, ОСОБА_7 повністю визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, крім того, пояснив суду про час, місце, спосіб та мотиви скоєного ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у кримінальному провадженні та фактичні обставини скоєного ним кримінального правопорушення.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор, обвинувачений та захисник не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю та дії вказаної особи кваліфікує за ч.1 ст.186 КК України - відкрите викрадення чужого майна (грабіж).
При призначенні покарання ОСОБА_7 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Судом враховується особа ОСОБА_7 , який є особою згідно зі ст.89 КК України не маючої судимості, вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, працюючого автомийником, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною.
Обставинами, які пом'якшують покарання, передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченого, у зв'язку із поверненням потерпілому раніше викраденого майна.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_7 , який є особою згідно зі ст.89 КК України не маючої судимості, вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до категорії нетяжких злочинів, маючого середньо-спеціальну освіту, одруженого, працюючого автомийником, маючого на утриманні малолітню дитину 2013 року народження, маючого постійне місце реєстрації та проживання, де проживає разом із родиною, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття, повне визнання своєї вини, відсутність будь-яких претензій з боку потерпілого до обвинуваченого, у зв'язку із поверненням потерпілому раніше викраденого майна та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченого та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді позбавлення волі з випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України).
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, передбаченого санкцією ч.1 ст.186 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за вчинений злочин, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
Долю речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.369-371, 373-374 КПК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, із покладанням обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до набрання вироку законної сили відносно ОСОБА_5 обрати у вигляді особистого зобов'язання, звільнивши останнього з-під варти в залі суду.
Речові докази: мобільний телефон - вважати повернутими за належністю ОСОБА_6 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя ОСОБА_1