справа №380/1824/22
12 травня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Хлопецький Олександр Олександрович, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення повного розрахунку з позивачем при звільненні з військової частини;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з військової частини НОМЕР_1 , а саме за період з 16.10.2019 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 28.12.2021(день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), з урахування середнього грошового забезпечення станом на дату виключення зі списків особового складу - 16.10.2019, обчисленого відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2019 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 28.12.2021(день, що передував остаточному розрахунку при звільненні).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при виключенні зі списків особового складу з військової служби 16.10.2019 відповідач не здійснив з ним повного розрахунку, а саме індексації грошового забезпечення. На виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі №380/2729/21 відповідач 29.12.2021 нарахував та виплатив позивачу 30 934 грн 57 к. індексації грошового забезпечення, що свідчить про виникнення у нього права на стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені до повного розрахунку, тобто з 29.12.2021 по день фактичного розрахунку. Також вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за весь час затримки по день її фактичної виплати. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Позивач помилково допускає можливість застосування норм законодавства про працю в даному випадку. Вказує, що підставою для виплати відшкодування, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП України є: нарахування сум, належних працівникові при звільненні; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. ОСОБА_1 не оскаржувався здійснений відповідачем розрахунок і виплати сум, належних позивачу при звільненні. Оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу сум, належних при звільненні, був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні. Зазначає, що після прийняття судового рішення, яким позивачу присуджено певну суму коштів, зобов'язання, передбачені статтями 116 та 117 КЗпП України, замінюються на зобов'язання виконати судове рішення на користь позивача, які не регулюються матеріальними нормами трудового законодавства. Звертає увагу на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.
Ухвалою від 28.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 21.03.2022 провадження у справі зупинено відповідно до пункту 5 частини першої статті 236 КАС України до завершення дії воєнного стану на території України.
Представником позивача 29.03.2023 (вх. №21149) подано клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2023 поновлено провадження у справі.
Відповідачем 02.05.2023 (вх. №31258) подано відзив на позовну заяву.
Представником позивача 10.05.2023 (вх. №33773) подано клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу з наказу начальника командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.10.2019 №233 ОСОБА_1 виключено з 16.10.2019 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Неповнота проведеного відповідачем розрахунку при звільненні, а саме не виплата індексації грошового забезпечення, зумовила звернення позивача до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі №380/2729/21, яке набрало законної сили 11.10.2021, позов ОСОБА_1 задоволено частково шляхом визнання протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі № 380/2729/21, відповідачем 29.12.2021 нарахована та виплачена на картковий рахунок позивача індексація у сумі 30 934 57 к.
Позивач вважає, що виплата відповідачем належного йому грошового забезпечення у виді індексації не у день його звільнення з військової служби зумовлює наявність у нього права на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України, за захистом якого звернувся до суду з цим позовом.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 1-3 Порядку №159 визначено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно із статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд зазначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат у день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі №380/2729/21 встановлено право позивача на індексацію грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі №380/2729/21, в/ч НОМЕР_1 29.12.2021 нарахована та виплачена позивачу індексація грошового забезпечення у сумі 30 934 грн 57 к., що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 10.01.2022 №J5MM66JGAN3NG78K.
Отже, в/ч НОМЕР_1 здійснило остаточний розрахунок з позивачем не в день виключення позивача із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - 16.10.2019, а лише 29.12.2021, тобто несвоєчасно.
Не виконання відповідачем обов'язку повного розрахунку з ОСОБА_1 у день виключення із списків особового складу в/ч НОМЕР_1 - 16.10.2019 і здійснення такого лише 29.12.2021 свідчить про затримку відповідачем повного розрахунку.
Таким чином, час затримки становить з 17.10.2019 по 29.12.2021 - 804 календарних дні, за які відповідач повинен виплатити позивачу середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Відповідно до висновків Великої Палаті Верховного Суду, сформованих у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, у постановах Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 та від 28.01.2021 у справі № 580/2427/19 про компенсаційний характер заходів відповідальності роботодавця, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За встановлених фактичних обставин справи, суд при вирішенні цієї справи враховує такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини, за яких встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати, принцип співмірності з врахуванням розміру заборгованості.
При визначенні середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, такий розраховується шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, виходячи з такого.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком № 100.
Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з пунктом 5 розділу ІV Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи організації, встановленим з отриманням вимог законодавства (абзац 3 пункт 8 Порядку № 100).
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 21.01.2015 (справа № 6-195цс14) та від 23.01.2015 (№ 6-1093цс15), а також Верховним Судом у постановах від 16.04.2020 (справа № 316/2896/14-а) та від 28.01.2021 (справа №580/2427/19).
Відповідно до довідки Заступника начальника відділу інформаційно-аналітичної роботи та моніторингу від 09.05.2023 №31 про нараховане грошове забезпечення за період з 01.08.2020 по 02.10.2020 ОСОБА_1 (далі - довідка від 09.05.2023 №31), розмір грошового забезпечення позивача за два місяці перед звільненням становив 54 082 грн 58 к. (серпень 2020 року - 24 041 грн 29 к., вересень 2020 року - 24 041 грн 29 к.).
Для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 886 грн 60 к. за день (54 082 грн 58 к. / 61 календарний день у серпні та вересні 2020 року).
Згідно з матеріалами справи, позивачу 29.12.2021 виплачене належне грошове забезпечення в розмірі 30 934 грн 57 к.
Період затримки фактичного розрахунку з 17.10.2019 - 29.12.2021 становить 804 днів, отже сума середнього грошового забезпечення становить 712 826 грн 40 к. (886 грн 60 к. х 804 днів).
Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
Тобто, з врахуванням принципу співмірності та порядку визначення істотності частки заборгованості при звільненні, який викладений в постанові Верховного Суду від 30.10.2019 у справі № 806/2473/18, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені складає: 30 934 грн 57 к. - сума виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення / 712 826 грн 40 к. (середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні) *100 = 4, 34%.
Сума, яка підлягає відшкодуванню з врахуванням істотності частки заборгованості 4, 34%) становить: 886 грн 60 к.(середня заробітна плата за один день) * 4,34%* 804 днів (дні затримки розрахунку) = 30 936 грн 66 к.
Суд звертає увагу, що такий висновок суду відповідає правовій позиції щодо обрахунку середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, викладеній Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19.
Крім цього, суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 2340/3023/18, згідно з якою суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні зменшується на суму податків і зборів.
Щодо позовних вимог про нарахування та виплату на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2019 (наступний день після дня виключення зі списків особового складу) по 28.12.2021(день, що передував остаточному розрахунку при звільненні), суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Системний аналіз статей 2, 3 та 4 Закону №2050-ІІІ свідчить про те, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.ст.1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
Саме така правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 у справі № 380/2729/21, яке набрало законної сили 11.10.2021, зобов'язано в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.
На виконання рішення суду від 13.07.2021 у справі № 380/2729/21, відповідачем 29.12.2021 нарахована та виплачена на картковий рахунок позивача індексація у сумі 30 934 57 к.
Враховуючи те, що позивачу не виплачено індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, ОСОБА_1 має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати повного розрахунку у вигляді індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2019 по 28.12.2021.
Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не подано належних доказів на підтвердження правомірності своєї поведінки.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що така не відповідає визначеним частиною другою статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах та порушує майнові права позивача.
Ураховуючи встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення першої позовної вимоги шляхом стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 30 936 грн 66 к. за період з 17.10.2019 по 29.12.2021, з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.
Друга позовна вимога підлягає також до задоволення шляхом зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2019 по 28.12.2021.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з даною позовною заявою, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Предметом позову є стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Судом встановлено, що позивача 16.10.2019 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення.
На момент виключення зі списків особового складу з позивачем не проведено повного розрахунку при звільненні.
Остаточний розрахунок при звільненні відповідачем проведено 29.12.2021 - індексація грошового забезпечення у розмірі 30 934 грн 57 к., що підтверджується виписками з АТ «ПриватБанк».
Позивач з даною позовною заявою звернувся 24.01.2022, тобто в межах місячного строку, який обраховується з дати виплати індексація грошового забезпечення, а саме з 29.12.2021. Тому суд відхиляє доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду як безпідставні.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд в постанові від 11.02.2021 у справі №240/532/20 дійшов до висновку про неможливість застосування до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні загального строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України, оскільки в адміністративному судочинстві до таких правовідносин слід застосовувати спеціальну норму статті 122 КАС України.
Позивач просить відшкодувати судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.
Натомість позивачем не подано жодних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, а також доказів на підтвердження понесених витрат.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільнені у розмірі 30 936 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 66 к. за період з 17.10.2019 по 29.12.2021, з урахуванням податків, зборів та інших платежів відповідно до вимог чинного законодавства.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати індексації грошового забезпечення за період з 16.10.2019 по 28.12.2021.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.П. Хома