справа №380/5218/23
15 травня 2023 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Сколівської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Сколівської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 04056242, місцезнаходження: 82600, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 37, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 20.10.2022 №2978 про відмову у наданні дозволу позивачу на складання проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9616га (адреса: ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийський район, Львівська область) з метою передачі у власність (цільове призначення для ведення особистого селянського господарства);
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 1,9616га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийський район, Львівська область та, яка детально позначена графічними матеріалами із відповідними розмірами та бажаним місцем розташування, які додаються до заяви позивача від 24.06.2021, у місячний термін після того, як скасується заборона на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, що визначена Законом України №2145-ІХ від 24.03.2022.
Позов обґрунтований тим, що позивач звернулася до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки: орієнтовною площею 1,9616га для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Ділок, с.Підгородці, Стрийський район, Львівська область. До клопотання додала всі необхідні документи, подання яких передбачене частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України. У зв'язку з тим, що клопотання не було розглянуто у відведені законом строки, позивач звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності Сколівської міської ради протиправною та зобов'язання вчинити дії.
19.07.2022 Львівський окружний адміністративний суд у справі №380/7963/22 частково задовольнив позовні вимоги: визнав протиправною бездіяльність Сколівської міської ради Львівської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9616 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ур. Ділок, с. Підгорці, Львівського району; зобов'язав Сколівську міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9616 га, що розташована на території ур. Ділок, с. Підгорці, Львівської області, з урахуванням висновків суду.
20.10.2022 Сколівська міська рада Львівської області на ХХІХ сесії VIII скликання прийняла рішення “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ”, посилаючись на підпункт 5 пункту 27 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186 Земельного кодексу України, Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.
Позивач вважає, що це рішення відповідача є незаконним і суперечить вимогам Земельного кодексу України. На її думку, Земельним кодексом України визначено чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідач за результатами розгляду клопотання позивача зобов'язаний прийняти рішення, яким надати дозвіл або надати позивачу вмотивовану (із зазначенням конкретних причин) відмову у його наданні. У спірних правовідносинах вирішується питання саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надання якого не призводить до автоматичного виділення у власність земельної ділянки особі та є лише однією зі стадій реалізації особою права на отримання земельної ділянки. Тому, на думку позивача, введення воєнного стану згідно зі статею 118 Земельного кодексу України не є підставою для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, клопотання позивача не було розглянуто по суті і оскаржуване рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Також позивач зазначає, що її клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки подане ще 24 червня 2021 року, в той час як воєнний стан на території України було введено Указом Президента України 24 лютого 2022 року, а Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” (далі - Закон №2145-IX), яким заборонили надавати дозволи на розробку проекту землеустрою та передавати земельні ділянки у власність, набув чинності тільки 07 квітня 2022 року, а тому розпочатий процес приватизації повинен бути завершений за нормами чинного законодавства на момент подачі клопотання. Крім того, Закон №2145-IX не передбачає заборону щодо звернення з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, про затвердження проекту землеустрою і заборона органу місцевого самоврядування розглянути такі клопотання.
07.04.2023 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що на виконання вимог, що містяться у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі 380/7963/22, до порядку денного ХХІХ сесії Сколівської міської ради VIII скликання, проведеної 20.10.2022, міською радою було повторно включено клопотання ОСОБА_1 від 24.06.2021 щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9616 га, яка розташована на території ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийського району, Львівської області.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан. 7 квітня 2022 року набрав чинності прийнятий Верховною Радою України 24.03.2022 Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, яким було доповнено Розділ Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України пунктами 27 та 28 щодо встановлення особливостей регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану.
Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення згаданого підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.
Враховуючи оцінку, надану судом у рішенні, керуючись нормами чинного законодавства України, а також зважаючи на особливості регулювання земельних відносин в умовах воєнного стану, що передбачені нормами Земельного кодексу України - під час проведення пленарного засідання ХХІХ сесії VIII скликання міська рада прийняла рішення “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ”.
Листом № 611/02-09 від 03.11.2022 Сколівська міська рада повідомила ОСОБА_1 про результати повторного розгляду її клопотання з одночасним повідомленням, що позивач вправі повторно звернутися з відповідною заявою після припинення чи скасування воєнного стану або внесення змін до чинного законодавства України щодо зняття заборони.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 27.03.2023 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив.
24.06.2021 позивач звернулась до Сколівської міської ради Львівської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9616 га, яка розташована на території ур. Ділок, с.Підгородці, Стрийського району Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради. До клопотання додані копія паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП та графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. У зв'язку з тим, що клопотання належним чином не розглянуте у встановлені законом строки, позивач звернулась до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності Сколівської міської ради та зобов'язання вчинити дії.
19.07.2022 Львівський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі №380/8644/22, яким частково задовольнив позовні вимоги, а саме: визнав протиправною бездіяльність Сколівської міської ради Львівської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.06.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,9616 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території ур. Ділок, с. Підгорці, Львівського району; зобов'язав Сколівську міську раду Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.06.2021 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,9616 га, що розташована на території ур. Ділок, с. Підгорці, Львівської області, з урахуванням висновків суду.
20.10.2022 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі № 380/7963/22 Сколівська міська рада Львівської області на ХХІХ сесії VIII скликання прийняла рішення № 2978 “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ” (далі - рішення № 2978) на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 17 травня 2022 №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, керуючись статтями 12, 81, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст.186 Земельного кодексу України, Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_1 .
Як випливає із листка поіменного голосування на ХХІХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради щодо рішення № 2978 проголосували так: “за” - 24, “проти” - 0, “утримались” - 0, відсутні - 3, рішення прийнято.
Листом № 611/02-09 від 03.11.2022 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі № 380/7963/22, а також відповідно до заяви 24.06.2021, на засіданні ХХІХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради, яке відбулось 20.10.2022, розглянуто клопотання. На підставі підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України, яким передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, рішенням ХХХ сесії VIII скликання Сколівської міської ради відмовлено позивачу у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 .
Також позивача повідомлено, що вона вправі повторно звернутися до Сколівської міської ради із відповідною заявою після припинення чи скасування воєнного стану або внесення змін до чинного законодавства України щодо зняття заборони.
Не погодившись із таким рішенням Сколівської міської ради, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Згідно зі статею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами статті 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 59 Закону № 280/97-ВР рада у межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.
Частиною 1 статті 71 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Спеціальним законом, що регулює земельні правовідносини в Україні, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України).
Відповідно до пунктів “а” і “б” частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до згаданого Кодексу.
Положеннями частини 3 статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.
Так, згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених згаданим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених згаданим Кодексом.
При цьому, згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з частиною першою статті 118 ЗК України громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу.
Згідно з частиною шостою згаданої статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.
За змістом частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 згаданого Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
При цьому частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми свідчить, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Вказаний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №420/1665/19.
Відповідно до підпункту 5 пункту 1 частини 1 Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” (далі - Закон №2145-XI) (Закон набув чинності з 07.04.2022) до Розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України внесено зміни, доповнено нити пунктами 27 і 28 такого змісту, відповідно до пункту 27, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Як встановлено судом, 20.10.2022 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі № 380/7963/22 Сколівська міська рада Львівської області на ХХІХ сесії VIII скликання прийняла рішення № 2978 “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ” (далі - рішення № 2978) на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року №2212-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 17 травня 2022 №341/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року №2263-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, Указу Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”, керуючись статтями 12, 81, підпунктом 5 пункту 27 розділу Х “Перехідні положення” Земельного кодексу України, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, керуючись ст. 12, ч. 9 ст. 118, ст. 186 Земельного кодексу України, Закону України “Про землеустрій”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин” і відповідно до пункту 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, яким відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с. Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що відповідач, як випливає із змісту оскарженого рішення, не мав зауважень до документів, доданих позивачем до клопотання, так само як і не зазначив у ньому підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку, визначених частиною 7 статті 118 ЗК України.
З урахуванням зазначених положень частини 7 статті 118 ЗК України суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України у разі прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
При цьому суд зазначає, що перевірка відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів та нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, належить до повноважень відповідача, у зв'язку з чим відповідач може прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування або у власність або про відмову у наданні такого дозволу, якщо на підставі такої перевірки буде виявлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Виходячи з позиції відповідача, суд зауважує, що останнім не надано документів, які б підтверджували, що проводилась така перевірка, відповідно до результатів якої встановлено невідповідність місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно, суд констатує, що відповідач не надав доказів прийняття спірного рішення з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, а саме: невідповідності місця розташування бажаної земельної ділянки вимогам законів та/або іншим нормативно-правовим актам, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Вказана позиція суду узгоджується із аналогічною правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17.
Посилання відповідача на пункт 27 Перехідних положень ЗК України суд не вважає обґрунтованими, з огляду на наступне.
Позивач звернулась із клопотанням до Сколівської міської ради щодо бажаної земельної ділянки 24.06.2021. У зв'язку з неприйняттям рішення у спосіб та строки, визначені нормами чинного на час розгляду клопотання позивача, положень ЗК України та Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, позивач звернулась до суду за захистом свого права. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 у справі №380/7963/22 позовні вимоги було частково задоволено, зокрема, зобов'язано Сколівську міську раду повторно розглянути клопотання позивача.
Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Згідно із статею 151-1 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на положення Закону України від 24.03.2022 №2145-ХІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану” (далі - №2145-ХІ) яким доповнено Розділ Х Перехідних положень Земельного кодексу пунктом 27, що містить заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі під час дії воєнного стану на території України, оскільки відповідач повинен був розглянути клопотання позивача від 24.06.2021 з дотриманням строків та порядку, визначеного статею 118 ЗК України.
Положення вказаного Закону №2145-ХІ набрали чинності та підлягали застосуванню саме з дня набрання ним чинності з 07.04.2022, при цьому такі не містять вказівок про зворотню дії в часі. Суд у цьому контексті зауважує, що згаданий Закон може бути застосований в тих випадках коли існують підстави для обмеження особи у праві на наданні дозволу на розробку проекту землеустрою саме під час дії воєнного стану, та саме обмеження у наданні дозволу на розробку спірного проекту, а не як підстава для відмови у такому, оскільки підстави для такої відмови, визначені частиною 7 статті 118 ЗК України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на норми Закону №2145-XI, у зв'язку з чим, оскаржене рішення не відповідає положенням частини 2 статті 2 КАС України, не містить в собі підстави для відмови, які чітко визначені статею 118 ЗК України.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати дозвіл на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою (прийняти рішення такого змісту), якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом і немає обґрунтованих сумнівів вважати, що він надасть дозвіл, розглянувши заяву повторно. Виходячи з принципу "належного врядування", суб'єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення. Тим більше після того, як неправомірність рішення (дії, бездіяльності) встановлено судом.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №819/654/17; від 15.06.2021 у справі №823/106/18.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Така правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №815/3799/17, від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17.
Оскільки оспорюване рішення відповідача було прийняте без аналізу клопотання позивача та доданих до нього документів на предмет дотримання вимогам, передбаченим ЗК України, відповідач відмовив у задоволенні клопотання не з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, які є вичерпними, суд вважає за необхідне з метою належного захисту прав позивача та дотримання принципу пропорційності вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Сколівську міську раду повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території ур. Ділок, с. Підгородці, Стрийського району, Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради та прийняти відповідне рішення у строки, встановлені ЗК України, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.
Суд зауважує, що строк розгляду відповідного клопотання, встановлений у частині 7 статті 118 ЗК України, та становить один місяць. З огляду на те, що строк розгляду клопотання імперативно встановлений законом, суд не має підстав дублювати у рішенні суду строк його розгляду.
Суд також наголошує, що у зв'язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Указом Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Воєнний стан неодноразово продовжувався та триває і досі.
Таким чином, на дату прийняття рішення у цій справі в Україні діє правовий режим воєнного стану, який регулюється Законом України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Відповідно до статті 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з частиною другою статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
В той же час, право на землю передбачене статею 14 Конституції України. Відповідно, таке право може бути обмежене в умовах воєнного стану.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану”, який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Так, вказаним законом розділ X “Перехідні положення” Земельного кодексу України доповнено підпунктом 5 пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Відповідно до частини 6 статті 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
За таких умов суд вважає за потрібне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9616 га, яка розташована на території ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийського району, Львівської області за рахунок земель комунальної власності, що знаходяться у розпорядженні Сколівської міської ради та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду, у строки, встановлені Земельним кодексом України, після скасування заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, установленої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24.03.2022 № 2145-IX.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 536,80грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Сколівської міської ради Львівської області, прийняте на ХХІХ сесії VIII скликання №2978 від 20.10.2022 “Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (адреса: ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийський р-н, Львівська обл.), з метою передачі у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), гр. ОСОБА_2 ”.
Зобов'язати Сколівську міську раду Львівської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.06.2021 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою для одержання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,9616 га, яка розташована на території ур.Ділок, с.Підгородці, Стрийського району, Львівської області та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду, у строки, встановлені Земельним кодексом України, після скасування заборони на надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, установленої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-IX від 24.03.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Сколівської міської ради Львівської області код ЄДРПОУ 04056242, місцезнаходження: 82600, Львівська область, Стрийський район, м.Сколе, вул.Д.Галицького, 37 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у сумі 536 (п'ятсот тридцять шість)грн 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик