12 травня 2023 року Справа №160/6805/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №160/6805/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про скасування наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
08.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення доказів, шляхом витребування у в/ч НОМЕР_1 РУ СТрО " ІНФОРМАЦІЯ_1 " фотокопій документів, завірених у відповідності до вимог п. 2.8.22 Інструкції № 124, а саме: лицевої і крайньої сторінок «Книги обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 »; робочої сторінки «Книги обліку...» із реєстраційними записами за 05.06.2022 року; наказу «Про призначення службового розслідування» від 05.06.2022 року № 109.
В обґрунтування заяви зазначено, що позивач не був ознайомлений зі змістом оспорюваного наказу, про що свідчить відсутність його підпису на наданому представником відповідача до суду примірнику спірного наказу про ознайомлення з ним, що не відповідає вимогам п. 2.9.1.10 «Інструкції з організації діловодства в Збройна Силах України», затвердженої наказом Генерального штабу ЗСУ №124 від 07.04.2017 р (далі - Інструкція № 124), яка є єдиним нормативно-правовим актом, що регламентує зміст та організацію виконання процесів з діловодства військової частини ЗСУ. Позивач також стверджує, що спірний наказ не був зареєстрований в «Книзі обліку наказів та директив в/ч НОМЕР_1 » всупереч вимог п. 2.9.1.21 Інструкції № 124, що «усі накази повинні бути зареєстровані в Книзі обліку наказів та директив». Тобто фактична дата створення вказаного документу - не відповідає зазначеній в ньому даті 05.06.2022 року.Позивач не має об'єктивної можливості надати фотокопії відповідних сторінок наказів та директив, через відсутність доступу до носія службового характеру. Відтак, забезпечення доказів шляхом витребування судом нижченаведеного переліку документів, є виправданою мірою, з огляду на характеристики цих документів "для службового користування", що створює перешкоди позивачу в самостійному їх отриманні та наданні. Також, позивач зазначає, що начальник штабу відповідача та відділ діловодства на даний час перебувають в зоні проведення активних бойових дій в Донецькій області, отже документи, які мають стати предметом оцінки суду у цій справі можуть бути втрачені, тобто їх надання згодом стане неможливим.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 заяву про забезпечення доказів призначено до розгляду у судовому засіданні на 12.05.2023 року о 13:00 год.
Заявник в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлений належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Приписами частин 1 - 3 статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що заява про забезпечення доказів розглядається в судовому засіданні в загальному порядку, визначеному цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. Заявник та інші особи, які можуть отримати статус учасників справи, повідомляються про дату, час і місце судового засідання, проте їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.
Враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце розгляду заяви, суд вважає за можливе розглянути дану заяву без участі представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення доказів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України надано поняття доказів, відповідно до частини 1 якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Приписами частин 1-3 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 114 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
У статті 115 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд забезпечує докази допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням та оглядом доказів, у тому числі за місцем їх знаходження, забороною вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язанням вчинити певні дії щодо доказів.
З аналізу наведених норм можна дійти висновку, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування та заборони вчиняти певні дії щодо них, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Наведена правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
При цьому, частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення доказів, суд звертає увагу, що обов'язок по доведенню та обґрунтуванню наявності підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, покладається саме на заявника.
В свою чергу, неможливість надання (одержання) доказу може бути пов'язана з майбутнім знищенням, зіпсуванням доказу, очікуваною смертю свідка тощо, а ускладнення у наданні доказу може бути зумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів.
В даному випадку, заявником у заяві про забезпечення доказів не зазначено жодних обгрунтованих доводів, які дають суду підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
З огляду на вищевикладене, оскільки заявником не надано до суду обґрунтованих доводів та доказів необхідності вжиття заходів забезпечення доказів суд доходить висновку щодо відсутності підстав для застосування заходів забезпечення доказів, у зв'язку із чим заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів не підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу заявника, що відповідно частин 1 та 2 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Отже, у разі неможливості самостійно надати докази, які обгрунтовують позовні вимоги та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, позивач вправі подати клопотання про витребування таких доказів судом.
Керуючись статтями 2, 72, 73, 77, 80, 114-117, 242, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів по справі №160/6805/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Регіонального управління Сил територіальної оборони «Схід» про скасування наказу, визнання протиправними дій - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська