15 травня 2023 року Справа № 160/3546/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 28.06.2022 по нарахуванню ОСОБА_1 податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року:
-№0134465-2409-0403 на суму 8816,40 грн. за адміністративно-побутовий корпус бази механомонтажу, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
-№0134471-2409-0403 на суму 20836,80 грн. за виробничий корпус бази механомонтажу, розташований за адресою: м.Кам'янське, вул. Чайковського, буд.1/73;
-№0134472-2409-0403 на суму 945,90 грн. за промислову дослідно-випробувальну ділянку металургійного виробництва, розташовану за адресою: м. Кам'янське, пр-т. Аношкіна, буд. 181/102;
-№0134469-2409-0403 на суму 7931,70 грн. за лісопильний цех, розташований за адресою: м.Кам'янське, пр-т. Аношкіна, буд.181/129;
-№0134467-2409-0403 на суму 13198,50 грн. за арматурний цех, розташований за адресою м. Кам'янське, пр-т. Аношкіна, буд. 181/109;
-№0134466-2409-0403 на суму 16601,40 грн. за формовочний цех, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки контролюючий орган нарахував до сплати суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, не зважаючи на те, що позивачу належить на праві часткової власності будівлі промисловості, які відповідно до п.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки пунктом «є» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України визначено перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема, виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств (на момент виникнення податкових зобов'язань).
Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складські підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».
Об'єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, на думку контролюючого органу, не підпадає під дію п.«є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Даним пунктом не охоплюється нерухомість, яка використовується фізичною особою-підприємцем у власній господарській діяльності.
Для застосування вказаної норми необхідно дотримання наступних умов:
якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти;
за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Позивач здійснює господарську діяльність за наступними кодами КВЕД: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна (основний).
Відповідач у відзиві зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту використання об'єктів нерухомого майна за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій на спростування доводів відповідача позивач зазначає, що відповідачем застосовано норму п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, яка діяла до 22.05.2020.
В період спірного нарахування податку на нерухомість за 2021 рік діяла інша за змістом редакція вказаної норми, встановлена Законом №466 від 16.01.2020, згідно якої «не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікуються у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку».
Той факт, що позивач є фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», не свідчить, що він здавав в оренду саме ті промислові будівлі, по яким здійснено спірне нарахування податку. Ці будівлі перебували у користуванні належного, у тому числі позивачу підприємству на підставі договору сервітуту, а потім на підставі статуту юридичної особи.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є фізичною особою-підприємцем та перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янська ДПІ.
Крім того, позивач є одним із засновників ТОВ «МЕТА-Д», що перебуває на обліку Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Кам'янської ДПІ.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема договору про встановлення особистого сервітуту №2912/2 від 29.12.2020, протоколу №16/11-1 загальних зборів учасників ТОВ «Мета-Д» від 16.11.2021 і підтверджує відповідач в листі №5064/6/04-36-24-16-11 від 26.01.2023 за даними інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивач є власником:
адміністративно-побутового корпусу бази механомонтажу загальною площею 979,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 31.01.2014, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;
виробничого корпусу бази механомонтажу загальною площею 2315, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 31.01.2014, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;
побутових приміщень АБЗ загальною площею 105,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 згідно договору купівлі-продажу від 17.10.2019, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;
лісопільного цеху загальною площею 881,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу від 31.10.2012, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;
арматурного цеху загальною площею 1466,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 згідно договору купівлі-продажу від 27.03.2017, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;
формовачного цеху загальною площею 1844, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 27.03.2017, розмір частки у праві спільної власності - .
Рішенням Кам'янської міської ради від 02.11.2018 №1223-29/VІІ «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» на 2021 рік по м. Кам'янське для об'єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України, на підставі наявної інформації в базах даних ДПС України, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2021 рік на загальну суму 68330,70 та сформовано податкові повідомлення рішення (форма «Ф») від 29.06.2022:
№0134465-2409-0403 на суму 8816,40 грн. за адміністративно-побутовий корпус бази механомонтажу;
№0134471-2409-0403 на суму 20836,80 грн. за виробничий корпус бази механомонтажу;
№0134472-2409-0403 на суму 945,90 грн. за побутові приміщення АБЗ;
№0134469-2409-0403 на суму 7931, 70 грн. за лісопильний цех;
№0134467-2409-0403 на суму 13198,50 грн. за арматурний цех;
№0134466-2409-0403 на суму 16601,40 грн. за формовочний цех.
Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області із заявою від 13.12.2022 про проведення звірки в порядку п. 266.7.3 ПК України, в якій просив провести звірку даних щодо об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку та вважати скасованими (відкликаними) податкові повідомлення-рішення від 29.06.2022.
Відповідач листом від 26.01.2023 №5064/6/04-36-24-16-11 відмовив у скасуванні (відкликанні) податкових повідомлень-рішень, посилаючись на відсутність доказів щодо використання позивачем об'єктів нерухомого майна в межах власної діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво), відсутність певного виду діяльності в реєстраційно - облікових даних платника податків. Право на пільгу, передбачену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, ОСОБА_1 не має.
Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.
Відповідно до п.п.14.1.129-1 п.14.1. ст. 4 ПК України (в редакції від 01.01.2021 в період спірного нарахування податку на нерухомість за 2021 рік) об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
Згідно з п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до а) підп. 266.1.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України якщо об'єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.
Підпунктом 266.2.1. п. 266.2 ст. 266 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпункт 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 ПК України містить перелік об'єктів, що не підлягають оподаткуванню.
Зокрема, до таких об'єктів віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «є»).
Отже, вказаний пункт підлягає застосуванню за умов:
наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;
використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010;
відсутність відомостей щодо передачі власниками будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.
Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000.
Об'єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд (ДК БС) є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.
Головне призначення повинне бути визначене таким чином:
обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;
потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.
Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.
До коду 125 «Будівлі промислові та склади» віднесено клас 1251 «Будівлі промисловості», який включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.
Клас включає наступні підкласи:
1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;
1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії;
1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;
1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості;
1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості;
1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;
1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;
1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;
1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.
Судом встановлено, що позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості, що відноситься класу до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади».
Натомість, керуючись недіючою редакцією п.«є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України і взявши до уваги лише реєстрацію позивача, як фізичної особи-підприємцем з основним видом діяльності по КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», відповідач не довів належними доказами, що промислові будівлі, по яким було здійснено спірне нарахування податку були у 2021 році передані в оренду.
З матеріалів справи вбачається, що у 2021 році дані промислові будівлі перебували у користуванні належного, у тому числі і позивачу ТОВ «Мета-Д» на підставі договору про встановлення особистого сервітуту №2912/1 від 29.12.2020, укладеного між фізичною особою Нижегородцевим (Співвласник) і співласником ТОВ «Мета-Д» і ТОВ «Мета-Д» (Сервітуарій).
Предметом договору є обмежене право користування Сервітуарієм належним співвласнику майном, а саме майном, по якому було здійснено спірне нарахування.
Сервітут обумовлено неможливістю в інший спосіб доступу Сервітуарія в належні Співвласнику виробничі будівлі для використання і експлуатації належного Сервітуарію на праві власності, внесеного до його статутного фонду та встановленого (закріпленого) стаціонарно на фундаментних основах у виробничих будівлях виробничо-технологічного та іншого обладнання (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору виробничі будівлі використовуються виключно для розташування, обслуговування і експлуатації виробничо-технологічного та іншого обладнання: плавільних печей (індукційних, муфельних, роторних, дугових) кранів (мостових, кран-балок), верстатів (геліатичних ножиців, сведлувальних, резоним присіченням, токарних, длрезних, наждачно-заточних), установок (піскострумних, сепараторних, вакуумних, компресорних, формувальних, дробильних), апаратів (зварювальних, гвалтовочних) іншого обладнання (трансформаторних агрегатів, вагів, віброситів, перфораторів, тощо), а також транспорту, сировини, готової продукції, інструментів, розходних матеріалів, меблів, оргтехніки, тощо.
Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року (п. 7.1. договору).
Суд зазначає, що договір сервітуту не є тотожним договору оренди. На відміну оренди встановлення сервітуту не веде до позбавлення власника будівель, щодо яких встановлений сервітут, прав володіння, користування та розпорядження ними.
В подальшому, промислові будівлі були внесені (передані) власниками ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , як учасниками ТОВ «Мета-Д» до статутного фонду Товариства як додатковий вклад, що вбачається з протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Мета-Д» №16/11-1 від 16.11.2021.
Між учасником ТОВ «Мета-Д» ОСОБА_2 і ТОВ «Мета-Д» 18.11.2021 підписано акт прийому-передачі майна (майнових прав), що вноситься до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Д», відповідно до якого учасник Товариства - ОСОБА_2 , якому належить частка статутного капіталу ТОВ «Мета-Д» у розмірі 50%, номінальна вартість якої становить 30250,00 грн. передав, а ТОВ «Мета-Д» прийняв майно (майнові права) відповідно до Протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Д» №16/11-1 від 16.11.2021, які полягають в праві користування нежитловими приміщеннями належними учаснику товариства; праві організації і здійсненні виробничої діяльності товариства використовуючи нежитлові приміщення належні учаснику товариства; праві розташування виробничого обладнання товариством у нежитлових приміщеннях належних учаснику товариства; праві влаштування робочих місць товариством у нежитлових приміщеннях належних учаснику товариства; праві надання в оренду та управління товариством нежитлових приміщень, належних учаснику товариства; іншого права, необхідного для здійснення будь-яких видів діяльності, передбачених статутом товариства.
Зазначені будівлі промисловості використовуються за призначенням у господарській діяльності ТОВ «МЕТА-Д», яке на 50% належить позивачу.
Як встановлено судом, основна діяльність Товариства за КВЕД ДК 009:2010-24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів, яка класифікується у секції С «Переробна промисловість» і міститься у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 2 ст.73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).
Отже, відповідачем не доведено, що вказані промислові будівлі здавались позивачем в оренду, лізинг чи позичку та що належним позивачу ТОВ «Мета-Д», використовувалися для промислового виробництва та не за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.
Суд також звертає увагу на те, що відповідач, обгрунтовуючи свою правову позицію послався на редакцію норми п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, яка не може бути застосована до спірних відносин, оскільки не була чинною в період спірного нарахування податку на нерухомість за 2021 рік.
За змістом положень ч. 1 ст. 58 Конституції України, дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №818/3334/14, від 25.01.2019 у справі №818/8707/13-а, від 06.10.2020 у справі №814/2366/15, від 31.03.2021 у справі №816/422/17, в яких зазначено, що нарахування (донарахування) податку має здійснюватися на підставі законодавства, чинного в податкові періоди, за які провадиться нарахування.
В постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 Верховний Суд сформував правову позицію, за якою відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
На думку судової палати, підставою для звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об'єкт оподаткування.
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.06.2022 по нарахуванню позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2021 року та задоволення позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи положення статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1073,60 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст.139, 242-246, 250, 255, 257 - 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.06.2022 -№0134465-2409-0403, №0134471-2409-0403, №0134472-2409-0403, №0134469-2409-0403, №0134467-2409-0403, №0134466-2409-0403.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1073,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська