28 квітня 2023 року Справа № 160/3553/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Жукової Є.О., -
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
23 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладені у листі від 03 лютого 2023 року за № 3638-33022/Ш-01/8-0400/23, щодо визначення підвищення пенсії ОСОБА_1 , з 01 січня 2023 року, як особі що необгунтовано зазнала політичних репресій, у розмірі відповідно до підпункту 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 , з 01 січня 2023 року, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; виплатити ОСОБА_1 суму недонарахованого підвищення пенсії з 01 січня 2023 року, з урахуванням раніш виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2023 р. провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Позивач - ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ, та отримує пенсію згідно з Законом № 2262.
У грудні 2022 р. позивач - ОСОБА_1 отримав посвідчення від 20 грудня 2022 року серії НОМЕР_1 , яке видане Лівобережним управлінням соціального захисту населення м. Дніпро, як особі яка має право на пільги і компенсації, встановлені ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Підставою для встановлення позивачу статусу особи, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована є довідка про реабілітацію яка видана Головним управлінням внутрішніх справ Тюменської області Російської Федерації від 15 березня 2000 року за № 3/7-11192 . Відповідно до вказаній довідки: позивач - ОСОБА_1 ; рік і місце народження - 1954 року народження, Тюменська область; місце мешкання до застосування репресії - народився на спецпоселенні; де, коли і яким органом репресований - батьки у 1941 році, колишня Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжья.
Підстава застосування та вид репресії по політичним мотивам в адміністративному порядку - на підставі постанови Ради Народних Комісарів СРСР і Центрального Комитету Всесоюзної Комуністичної Партії /б/ від 12 вересня 1941 року, батьки були направлені (виселені) на спецпоселення в адміністративному порядку, по національному признаку в Тюменську область, де народився син - ОСОБА_2 . Дати зняття з обліку не має.
30 грудня 2022 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01 січня 2023 року на підставі статті 47 Закону № 2262 та вищезазначеного посвідчення. Заява позивача зареєстрована за № 33022/Ш-0400-22.
03 лютого 2023 р. позивач - ОСОБА_1 отримав відповідь від відповідача за № 3638-33022/Ш-01/8-0400/23, в якій відповідач повідомив, що відповідно до пункту 2 пункту 4 Постанови № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. У зв'язку з поданою позивачем заявою та копії посвідчення серії НОМЕР_1 «Реабілітованої особи», з 20 грудня 2022 року позивачу встановлено підвищення до пенсії, як репресованої особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 54,40 грн. До відповіді відповідач надав розрахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою позивача № НОМЕР_2 із зазначеним нарахуванням підвищення до пенсії як особі яка зазнала політичних репресій у розмірі 54,40 гривні.
Позивач не згоден з розміром зазначеного підвищення, та вважає, що останній виконаний з порушенням норм статті 47 Закону № 2262.
З метою відновлення своїх порушених законних прав і інтересів, позивач - ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Представником відповідача було направлено на адресу суду відзив на позовну заяву, в тексті якого останній просить суд відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог, із зазначенням відсутності законних підстав для здійснення перерахунку підвищення пенсії з наступних підстав.
Позивач, відповідно до Порядку передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262).
30.12.2022 року позивач звернувся про перерахунок пенсії до якої додано копію посвідчення від 20.12.2022 року серії НОМЕР_1 «Реабілітованої особи».
Відповідно до ст. 63 Закону № 2262, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок
Перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до п.п. 2 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», установити, що з 1 вересня 2008 року: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
30.12.2022 р. позивач подав заяву та копію посвідчення від 20.12.2022 серії НОМЕР_1 "Реабілітованої особи", у зв'язку із чим з 20.12.2022 Позивачу встановлено підвищення до пенсії, як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 54,40 грн.
Доплата пенсії за період з 20.12.2022 по 31.01.2023 у сумі 75,46 грн. виплачена позивачу 03.02.2023 в дату виплати пенсії.
З 01.02.2023 пенсія позивачу виплачується у розмірі 8624,40 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, по даній справі та з даного питання відсутній предмет спору.
Суд розглянув справу відповідно до ст. 262 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, враховуючи строк розгляду справи, передбачений ст.258 КАС України.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено наступне.
ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом Серії НОМЕР_3 , копія якого міститься в матеріалах справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію, призначену відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», що підтверджується висновком 83/24799 про призначення пенсії за вислугу років, який містяться в матеріалах справи.
Водночас, суд зазначає, що з КП «ДСС» судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 31.01.2022 р. у справі №160/ 20455/21 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» сектор із соціально-гуманітарних питань, №33/24/С-3248 від 19.07.2021 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 відповідно до вимог статей 43, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки №33/24/С- 3248 від 19.07.2021 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, оформленої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області», з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення та з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено повністю.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн. 00 коп.
В тексті рішення Дніпропетровського окружного адміністратвиного суду від 31.01.2022 р. у справі №160/ 20455/21 зазначено, що Міністерством внутрішніх справ України в особі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Дніпропетровській області» складено довідку за №33/24/С-3246 від 19.07.2021 про розмір грошового забезпечення позивача за відповідною (аналогічною) посадою на загальну суму 13 668, 25 грн.
Означене вище рішення суду від 31.01.2022 р. у справі №160/ 20455/21 набрало законної сили 03.03.2022 р., що підтверджується відомостями внесеними до КП «ДСС»
Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У грудні 2022 р. позивач - ОСОБА_1 отримав посвідчення від 20 грудня 2022 року серії НОМЕР_1 , яке видане Лівобережним управлінням соціального захисту населення м. Дніпро, як особі яка має право на пільги і компенсації, встановлені ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Підставою для встановлення позивачу статусу особи, яка зазнала репресій і в подальшому була реабілітована є довідка про реабілітацію яка видана Головним управлінням внутрішніх справ Тюменської області Російської Федерації від 15 березня 2000 року за № 3/7-11192 . Відповідно до вказаній довідки: позивач - ОСОБА_1 ; рік і місце народження - 1954 року народження, Тюменська область; місце мешкання до застосування репресії - народився на спец поселенні; де, коли і яким органом репресований - батьки у 1941 році, колишня Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжья.
Підстава застосування та вид репресії по політичним мотивам в адміністративному порядку - на підставі постанови Ради Народних Комісарів СРСР і Центрального Комитету Всесоюзної Комуністичної Партії /б/ від 12 вересня 1941 року, батьки були направлені (виселені) на спец поселення в адміністративному порядку, по національному признаку в Тюменську область, де народився син - ОСОБА_2 . Дати зняття з обліку не має.
30 грудня 2022 р. позивач - ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області із заявою про перерахунок пенсії з 01 січня 2023 року на підставі статті 47 Закону № 2262 та вищезазначеного посвідчення. Заява позивача зареєстрована за № 33022/Ш-0400-22.
03 лютого 2023 р. позивач - ОСОБА_1 отримав відповідь від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області за № 3638-33022/Ш-01/8-0400/23, в якому відповідач повідомив, що відповідно до пункту 2 пункту 4 Постанови № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 54,40 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні. У зв'язку з поданою позивачем заявою та копії посвідчення серії НОМЕР_1 «Реабілітованої особи», з 20 грудня 2022 року позивачу встановлено підвищення до пенсії, як репресованої особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 54,40 грн. До відповіді Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпроптеровській області надано розрахунок пенсії за вислугу років за пенсійною справою ОСОБА_1 за № А 24799 із зазначеним нарахуванням підвищення до пенсії як особі яка зазнала політичних репресій у розмірі 54,40 гривні.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд прийшов до таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
З метою відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам унаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів прийнято Закон України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №962-XII від 17.04.1991 р., (назва в редакції Закону України №2325-VIII від 13.03.2018 р.) (далі - Закон № 962-XII).
Відповідно до положень статті 1-1 Закону №962-XII, репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Відповідно до положень статті 1-2 Закону №962-XII, реабілітованими визнаються особи, зокрема, стосовно яких до 24 серпня 1991 року були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.
Статтею 2 Закону №962-XII, формою репресії визнано, зокрема, вислання, яким є примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР.
Направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.
Слід зауважити, що в межах спірних правовідносин відповідач не ставить під сумнів право позивача на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій», однак вказує, що позивач не належить до категорії репресованих осіб, а є членом сім'ї (дитиною) репресованої особи.
Відповідно до статті 47 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" усі види пенсій, що призначені відповідно до цього Закону, додатково підвищуються пенсіонерам, які зазнали репресій і в подальшому були реабілітовані, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки позивач зазнав репресій (народився в місцях спецпоселення в сім'ї репресованих) і в подальшому був реабілітований, останній має право на додаткове підвищення пенсії призначеної згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" на 50%.
Здійснивши системний аналіз зазнаених вище норм чинного законодавства України, та доводів сторін, суд ззаначає наступне.
В матеріалах справи міститься довідка про реабілітацію, яка видана Головним управлінням внутрішніх справ Тюменської області Російської Федерації від 15 березня 2000 року за № 3/7-11192 на ім'я ОСОБА_1 . Відповідно до вказаної довідки: позивач - ОСОБА_1 ; рік і місце народження - 1954 року народження, Тюменська область; місце мешкання до застосування репресії - народився на спецпоселенні; де, коли і яким органом репресований - батьки у 1941 році, колишня Автономна Радянська Соціалістична Республіка Німців Поволжья.
Водночас, суд зазначає, що 23.12.2022 року набрав чинності Закон України від 01.12.2022 року № 2783-ІХ Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року № 140/98-ВР. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення передбачено вихід України з Угоди від 13.03.1992 року. Крім того, з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992 року.
Після зупинення дії Конвенція 1993 року не застосовуватиметься у відносинах з російською федерацією щодо будь-яких документів, виданих, посвідчених у російській федерації, незалежно від дати їх видачі, посвідчення.
Офіційні документи, видані компетентними органами російської федерації, приймаються на території України виключно за умови легалізації, в даному випадку, проставлення апостилю.
Суд зазначає, що на документі не проставлено апостиль компетентним органом держави, в якій документ, а саме: довідка, яка видана Головним управлінням внутрішніх справ Тюменської області Російської Федерації від 15 березня 2000 року за № 3/7-11192 на ім'я ОСОБА_1 була складена, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.
На підставі означеного, суд не приймає до уваги, та у якості належного та допустимого доказу, в розумінні норм ст. ст. 73, 74 КАС України означену довідку про реабілітацію, яка видана Головним управлінням внутрішніх справ Тюменської області Російської Федерації від 15 березня 2000 року за № 3/7-11192 на ім'я ОСОБА_1 . Однак, зважаючи на наявність в матеріалах справи посвідчення від 20 грудня 2022 року серії НОМЕР_1 , яке видане Лівобережним управлінням соціального захисту населення м. Дніпро ОСОБА_1 як особі яка має право на пільги і компенсації, встановлені ЗУ «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», суд вважає, що позивач має право на підвищення пенсії, саме з 01.01.2023 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону №2262-XII, якою визначено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.
В свою чергу, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 р., репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - 43,52 гривні.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що доплата до пенсії позивачу пенсійним органом нараховувалась та виплачувалась за період з 20.12.2022 р. по 31.01.2023 р. у сумі 75,46 грн., відповідно до п.п 2 п.4 постанови КМУ №654.
Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 р., у зв'язку з чим застосуванню в даному випадку підлягає саме вказаний Закон.
Враховуючи вищевказане, виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, підвищення до пенсії позивачу повинно обчислюватися не на підставі постанови Кабінету Міністрів України №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, судом встановлено, що відповідач, відмовивши у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії, ОСОБА_1 , з 01 січня 2023 року, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» порушив права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), та невиплаті підвищення пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправними, та, як наслідок зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому, суд зазначає, що у Висновку №11 від 18.12.2008 року Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень викладено наступні висновки:
«Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою й простою мовою - це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення й викласти його у зрозумілому стилі, доступному для всіх.»
«Кожен суддя може обрати власний стиль та побудову документа або використовувати типові зразки, якщо такі існують.»
Водночас, відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 16.12.2021 р. у справі №11-164сап21, в тексті якої зазначено, що не повинно викликати сумнівів чи заперечень відносно того, що всі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в наступній редакції:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), та невиплаті підвищення пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Вирішуючи питання про сплату судового збору, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у проведенні розрахунку підвищення пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 р. (першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії), та невиплаті підвищення пенсії як репресованій особі, яку у подальшому було реабілітовано, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату підвищення пенсії у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 47 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2023 р., з урахуванням раніше виплачених сум.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова