Справа № 296/4431/23
2/296/1918/23
про повернення позовної заяви
15 травня 2023 року м.Житомир
Суддя Корольовського районного суду м.Житомира Петровська М.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою, відповідно до змісту якої просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи від дати подачі позову.
Перевіряючи матеріали позовної заяви на відповідність вимогам статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд дійшов висновку, що подана позовна заява підлягає поверненню особі, яка її подала, виходячи з наступних підстав.
Положеннями ч.2 ст.175 ЦПК України закріплено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно ч.7 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Подана позовна заява в інтересах позивачки ОСОБА_1 підписана ОСОБА_4 та на підтвердження повноважень останнього до матеріалів позовної заяви додано копію перекладеної на українську мову довіреності укладеної в м.Варшава, Польща, від 24 лютого 2023 року.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Згідно ч.9 ст.62 ЦПК України довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до абз.3 п.4 розділу І «Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», дійсність нотаріально посвідченої довіреності перевіряється нотаріусом за Єдиним реєстром довіреностей, за винятком довіреностей, які посвідчено або видано за кордоном компетентними органами іноземних держав, за умови їх легалізації уповноваженими органами. Без легалізації такі довіреності приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Оскільки, України та Польща є учасниками Гаазької Конвенції «Про скасування легалізації документів» від 05 жовтня 1961 року (далі - Конвенція), між державами скасована обов'язкова легалізація документів у відповідному міністерстві чи консульській установі. Легалізація документів піддається спрощеній процедурі, шляхом проставлення апостилю.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про міжнародне приватне право» порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
За змістом статті 2 Конвенції «Про скасування легалізації документів», кожна з договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території.
Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений (стаття 3 Конвенції).
У статті четвертій Конвенції вказано, що передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.
Разом з тим, додана до позовної заяви довіреність не містить відмітки про її легалізацію в установленому законодавством порядку (відсутність апостиля компетентного органу держави, в якій документ був складений), а також не містить зазначення органу чи особи, якою її посвідчено, у зв'язку з чим зазначена вище довіреність не може слугувати підтвердженням наявності у ОСОБА_4 повноважень на представництво інтересів позивачки ОСОБА_1 в Корольовському районному суді м.Житомира.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження повноважень звертатися до Корольовського районного суду м.Житомира в інтересах позивачки ОСОБА_1 , в зв'язку із чим відсутні підстави вважати, що позовну заяву підписано уповноваженою особою.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України позовна заява повертається, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Враховуючи наявність підстав, передбачених п.1 ч.4 ст.185 ЦПК України, позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 58, 62, 175, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення позовної заяви, разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 15 травня 2023 року.
Суддя М. В. Петровська