іменем України
15 травня 2023 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 734/1188/22
Головуючий у першій інстанції - Домашенко Ю. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/664/23
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 10.09.2014 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, про що зроблено актовий запис № 1704, свідоцтво серії НОМЕР_1 .
Позов обґрунтовував тим, що з відповідачкою останнім часом спільної мови та взаєморозуміння не знаходить, оскільки вона створює нестерпні умови для проживання, провокує сварки. Між подружжям повністю втрачена будь-яка взаємоповага, з вини відповідачки сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим.
Уважав, що надання строку на примирення не виправить стан шлюбних відносин, адже зазначені ним обставини продовжуються тривалий час, а спроби примирення з відповідачкою в минулому не принесли жодних результатів.
На підставі ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України просив ухвалити рішення про задоволення його позовних вимог.
Зазначав, що орієнтовні витрати, які він планує понести, складають 992,40 грн судового збору.
Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 10.09.2014 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (актовий запис № 1704) розірвано.
Додатковим рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 13.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кулініч К.В. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, стягнути з ОСОБА_1 судові витрати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не заслухав особистої думки та позицію позивача з приводу розірвання шлюбу, він не подавав жодної заяви про те, чи підтримує позов, тому, твердження його представника про те, що він проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою не заслуговують на увагу, оскільки він перебуває в офіційному шлюбі з відповідачкою.
Зазначає, що позивач цікавиться станом здоров'я її та їх спільного сина, спілкується з сином, проявляє до них інтерес, тому, відсутні підстави вважати, що він дійсно має намір розірвати шлюб, а сама позовна заява подана передчасно, під час емоційного рішення позивача.
Уважає, що суд не скористався правом на надання сторонам строку на примирення з метою збереження їх родини, чим порушив норми матеріального права.
Не погоджується ОСОБА_2 з тим, що суд розцінив її неявку в судове засідання, як незаінтересованість у розгляді клопотання про примирення, не дивлячись на те, що вона просила його розгляд проводити у її відсутність у зв'язку з зайнятістю на роботі.
У письмових поясненнях на апеляційну скаргу, поданих представником позивача - адвокатом Кулініч К.В., які за своїм змістом є відзивом, зазначено, що пояснення з приводу заявленого ОСОБА_1 позову, надавались суду його представником, що не суперечить нормам цивільного процесуального законодавства.
Указує, що сторони тривалий час не проживають разом однією родиною, а позивач проживає однією сім'єю з іншою жінкою. Примирення між сторонами є неможливим, тому наполягає на розірванні шлюбу.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що сім'я припинила своє існування, примирення між сторонами є неможливим, позивач проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою, подальше спільне життя і збереження шлюбу буде суперечитиме інтересам сторін.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що 10.09.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , про що 10.09.2014 складено актовий запис № 1704 (повторне свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 08.07.2022 видане Відділом ДРАЦС у місті Чернігові Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)) (а. с. 11).
Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації народжень 20.05.2006 зроблено відповідний актовий запис № 1215, у графі «батько» записаний - ОСОБА_4 , у графі «мати» - ОСОБА_2 (а. с. 45 зворот).
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року у справі № 745/129/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства, стягнення аліментів задоволено, визнано ОСОБА_1 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внесено зміни до актового запису про народження № 1215 від 20.06.2006 про народження ОСОБА_3 , складеного відділом ДРАЦС Чернігівського міського управління юстиції, зазначено батьком дитини - ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму щомісячно, починаючи з 17.02.2022 і до повноліття дитини (а. с. 67).
Як зазначав в позові ОСОБА_1 , подружжя спільної мови та взаєморозуміння не знаходять, відповідачка створює нестерпні умови для проживання, провокує сварки, тому між ними повністю втрачена взаємоповага, саме з вини відповідачки сумісне життя і збереження сім'ї є неможливим.
ОСОБА_2 зверталась до суду з клопотанням про надання їй та позивачу строку на примирення терміном 6 місяців, посилаючись на те, що це надасть їм можливість в повному обсязі вирішити всі спірні питання та докласти зусиль для відновлення спільного життя як подружжя, збереження сім'ї та шлюбу, на що представник позивача в судовому засіданні заперечила, мотивуючи незгоду тим, що ОСОБА_1 з лютого 2022 року проживає в цивільному шлюбі з іншою жінкою та наміру на збереження шлюбу з відповідачкою не має.
Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про надання строку для примирення відмовлено.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За змістом статті 3 Сімейного кодексу України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Статтею 24 СК України визначено, що шлюб грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з положеннями ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним з подружжя.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (стаття 111 Кодексу).
За приписами статті 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз'яснено, що охорона сімї державою полягає у тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно зясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 Сімейного кодексу України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.
Колегія суддів вважає, що районний суд, розглядаючи справу, дотримався положень Сімейного кодексу України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження їхнього шлюбу буде суперечити їх інтересам. Примушування до збереження шлюбних відносин в силу закону та обставин даної справи не може мати місця, оскільки, шлюб повинен ґрунтуватися на вільній згоді жінки і чоловіка.
З'ясувавши думку обох сторін, врахувавши фактичні взаємини подружжя,
причини позову про розірвання шлюбу, суд першої інстанції ухвалив правильне та законне по суті рішення, яким розірвав шлюб, укладений та зареєстрований сторонами 10 вересня 2014 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява позивачем була подана у зв'язку з його емоційним рішенням, що він не мав наміру розірвати шлюб, що суд не заслухав його особистої думки з цього приводу та не врахував, що ОСОБА_1 не висловив свою думку щодо підтримання своїх позовних вимог, до уваги апеляційним судом не сприймаються, оскільки, не впливають на правильність рішення суду та право позивача (як одного з подружжя) пред'явити позов відповідно до положень чинного сімейного законодавства.
Щодо заявленого ОСОБА_2 клопотання про надання сторонам строку для примирення, то слід зауважити, що суд може надати строк для примирення, якщо це не суперечитиме інтересам подружжя, їх дітей, моральним засадам суспільства, надання строку для примирення є правом суду, а не обов'язком.
При наданні строку для примирення суд має уникати формалізму, що полягає у недопущенні бездумного надання такого строку, коли є дійсні підстави для розірвання шлюбу (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 11.05.2019 у справі № 605/434/18).
Таким чином, посилання відповідачки на те, що суд розцінив її неявку в судове засідання, як незаінтересованість у розгляді клопотання про примирення та що суд не скористався правом на надання сторонам строку на примирення з метою збереження їх родини, є помилковими та повністю спростовуються вищевикладеним.
Враховуючи зазначене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 , а тому вважає, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін.
10.05.2023 ОСОБА_2 звернулась до апеляційного суду з клопотанням про повернення сплаченого нею судового збору в розмірі 1 488,60 грн за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з тих підстав, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому звільняється від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження клопотання відповідачка надала копію довідки до акта огляду МСЕК від 12.01.2023 № 149395 серії 12 ААГ.
Відповідно до частини 2 статті 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 5 статті 7 Закону «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Враховуючи, що ОСОБА_2 належить до категорії осіб, яких Закон звільняє від сплати судового збору, її клопотання про повернення судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 133, 367, 374, 375, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року - залишити без змін.
Повернути ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2023 року згідно з квитанцією № 32528798800006486725 від 15.03.2023 за реквізитами: одержувач - ГУК у Чернігівській області/м. Чернігів/22030101, Банк одержувача - Казначейство України (ел.адм.подат.), рахунок одержувача: UA 798999980313111206080025739, МФО одержувача - 899998, в сумі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн 60 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко