Номер провадження: 11-сс/813/851/23
Справа № 497/2144/22, 1-кс/497/283/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
05.05.2023 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 19.04.2023 у кримінальному проваджені №12022161010000014 від 01.01.2022 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
встановив:
Ухвалою Болградського районного суду Одеської області від 19.04.2023 задоволено клопотання старшого слідчого Слідчого відділу Болградського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області капітана поліції ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 .
Продовжено підозрюваному ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12022121010000014 від 10.01.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» до 26 травня 2023 року з визначенням розміру застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 214720.00 гривень (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять гривень).
На вищезазначену ухвалу суду, 25.04.2023 ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
Дослідивши апеляційну скаргу, суддя-доповідач доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню обвинуваченому ОСОБА_3 з таких підстав.
Частиною 1 статті 24 КПК України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14.12.1999 №10-рп/99 та від 14.07.2021 №1-р/2021 зазначено, що українська мова, як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Частиною 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 №2704-VIII єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у ч. 6 ст. 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Частинами 1, 2 ст. 14 вказаного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Разом із цим, за змістом ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Окрім того, ч. 1 ст. 29 КПК України регламентовано, що кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають документи державною мовою.
Отже, згідно із Конституцією України, КПК України та вищезазначеними законами України органи досудового розслідування, прокуратура та суд, як державні органи, а також їх посадові особи при здійсненні своїх повноважень та в інших публічних сферах суспільного життя, зобов'язані використовувати лише державну мову, що також стосується і прийняття до розгляду документів, складених лише українською мовою.
Також, ст. 396 КПК України визначено вимоги до апеляційної скарги, яка має бути подана в письмовій формі.
Так, в апеляційній скарзі зазначаються: найменування суду апеляційної інстанції; прізвище, ім'я та по батькові (найменування), місце проживання (перебування) особи, яка подає апеляційну скаргу, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; судове рішення, яке оскаржується, і назва суду, який його ухвалив; вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу, про дослідження доказів; перелік матеріалів, які додаються.
Тобто, враховуючи вищенаведене, при оскарженні судового рішення до апеляційного суду скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову, що надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає апеляційну скаргу, положень ст. 396 КПК України та визначитись щодо прийняття скарги до провадження.
Так, зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 вбачається, що вона викладена іноземною мовою, а саме російською, що в свою чергу є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Той факт, що апеляційна скарга ОСОБА_3 викладена російською мовою, на переконання судді-доповідача не свідчить про те, що апеляційний суд, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, автоматично зобов'язаний прийняти її до провадження, оскільки російська мова в Україні не є державною, натомість нею користується політичне керівництво та мешканці країни-агресора «російської федерації», які розв'язали повномасштабну війну в Україні, навмисно руйнують нашу країну, знущаються та вбивають її громадян.
За таких обставин, суддя-доповідач переконаний, що прийняття апеляційної скарги особи викладеної мовою країни-агресора суперечить Конституції України, нормам діючого кримінального процесуального Закону та суспільної моралі.
Водночас, апеляційний суд позбавлений можливості залишити апеляційну скаргу без руху для усунення недоліків з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 399 КПК України прямо передбачає, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду 1-ої інстанції.
Разом із тим, діючим КПК України, передбачені особливості апеляційної перевірки ухвал суддів про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зокрема, спрощений порядок подачі апеляційної скарги, обмежені строки щодо розгляду апеляційної скарги, невідкладність у вирішенні питань про відновлення порушених прав і свобод заінтересованих, що унеможливлює прийняття такого рішення, щодо апеляційних скарг на ухвали про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Отже, суддя-доповідач приходить до висновку, що у разі подання апеляційної скарги в порядку ст. 422-1 КПК України, складеної іноземною мовою, положення ст. 398, ч. 1, 2 п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК України до такої скарги не застосовуються. В такому випадку, суд апеляційної інстанції повертає апеляційну скаргу, складену не українською мовою, особі, яка її подала.
Зазначена позиція судді-доповідача узгоджується із правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеної у постанові по справі №521/12324/18 від 19.09.2022.
Крім того, відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
З матеріалів судового провадження вбачається, що оскаржувана ухвала слідчого судді постановлена 19.04.2023 року, а апеляційна скарга подана 25.04.2023 року, тобто з пропуском встановленого законом п'ятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. При цьому у поданій апелянтом апеляційній скарзі не порушується питання щодо поновлення процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою, що позбавляє апеляційний суд можливості прийняти апеляційну скаргу та призначити справу до розгляду.
Згідно із п. 4 ч.3 ст.399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, вважаю за необхідне апеляційну скаргу повернути апелянту.
Згідно із ч. 7 ст. 399 КПК України суддя-доповідач роз'яснює особі, яка подала апеляційну скаргу про те, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду апеляційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на апеляційне оскарження.
Керуючись ст. 10 Конституції України, статтями 7, 9, 24, 370, 395, 399, 404, 405, 419, 422, 532 КПК України, суддя - доповідач,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Болградського районного суду Одеської області від 19.04.2023 у кримінальному проваджені №12022161010000014 від 01.01.2022 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - повернути ОСОБА_3 , у зв'язку з її невідповідністю вимогам статей 395, 396 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя Одеського апеляційного суду ОСОБА_2