65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________РІШЕННЯ
"02" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2119/22
За позовом: Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: legal_department @omr.gov.ua)
За участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 83/85, код ЄДРПОУ - 44162529, електронна адреса: general_dks@omr.odessa.ua).
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» (65098, м.Одеса, вул. Стовпова, буд. 28, код ЄДРПОУ - 39843161)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Богомолова В.С.
Представники сторін:
Від позивача: Асташенкова О.І.- в порядку самопредставництва;
Від третьої особи: Карапиш К.В.- в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився.
Суть спору: Позивач - Одеська міська рада, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ГЕРОДОТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 594 501 грн 97 коп.
Ухвалою суду від 02.09.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 27.09.2022р. та залучено до участі у справі як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради. Ухвалою суду від 27.09.2022р. відкладено підготовче засідання на 13.10.2022р. Ухвалою суду від 13.10.2022р. відкладено підготовче засідання на 01.11.2022р.
Ухвалою суду від 01.11.2022 року розгляд справи було продовжено на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 17.11.2022р. Ухвалою суду від 17.11.2022р. відкладено підготовче засідання на 08.12.2022р.
08 грудня 2023р. до суду надійшло клопотання ТОВ «ГЕРОДОТ» про зупинення провадження у справі №916/2119/22 до набрання рішенням у справі №916/2694/22 законної сили.
В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що в провадженні Господарського суду Одеської області (суддя Петренко Н.Д.) знаходиться справа №916/2694/22 за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави до Одеської міської ради, ТОВ «Геродот», ГУ Держгеокадастру в Одеській області про: визнання незаконною та скасування у Державному земельному кадастрі державну реєстрації земельної ділянки, площею 1,9664 га, кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, що знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85; визнання незаконним та скасування рішення сесії Одеської міської ради від 11.12.2019 року № 5593-УІІ «Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду ТОВ «Геродот»; визнання недійсним договору оренди землі, укладений 09.06.2021 року між Одеською міською радою та ТОВ «Геродот», який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 41401231 від 09.06.2021 року; скасування рішення приватного нотаріуса ОМНО Кот Д.Г. (індексний номер рішення 58637380 від 09.06.2021 року) про державну реєстрацію права оренди за ТОВ «Геродот» на об'єкт нерухомого майна: земельну ділянку площею 1,9664 га з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010, з реєстраційним номером 1974301151101.
Відповідач зазначив, що у випадку задоволення позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури у судовій справі №916/2694/22 правові підстави, з яким Одеська міська рада звернулась до суду із цим позовом, припинять своє існування та підстав для задоволення позову в справі № 916/2119/22 не буде.
Ухвалою суду від 08.12.2022р. відкладено підготовче засідання на 09.01.2023р. Ухвалою суду від 09.01.2023р. відкладено підготовче засідання на 02.02.2023р. Ухвалою суду від 02.02.2023р. відкладено підготовче засідання на 21.02.2023р.
17 лютого 2023р. від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.
Ухвалою суду від 21.02.2023р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.03.2023р.
Крім того, протокольною ухвалою суду від 21.02.2023р. відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Ухвалою суду від 16.03.2023р. відкладено судове засідання на 06.04.2023р. Ухвалою суду від 06.04.2023р. відкладено розгляд справи на 02.05.2023р.
Позивач - Одеська містка рада, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Третя особа - Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав зазначених в поясненнях, що надійшли до суду 27.09.2022р.
Відповідач - ТОВ «ГЕРОДОТ», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи введення в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнного стану у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та продовження строку його дії, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач у справі зазначає, згідно з даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19.08.2015р. за ТОВ «ГЕРОДОГ» зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлові будівлі та споруди загальною площею 1283,8 кв.м, розташований за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85.
Рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019р. №5593-VIІ «Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду ТОВ «ГЕРОДОТ» затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «ГЕРОДОТ».
В подальшому, 09.06.2021р. між Одеською міською радою та ТОВ «ГЕРОДОТ» укладено договір оренди землі відповідно до якого земельну ділянку площею 1,9664 га, розташовану за адресою: м.Одеса, Французький бульвар, 85, надано у користування для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення.
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2020р. №НВ-5113818062020 датою державної реєстрації вищевказаної земельної ділянки є 10.07.2015р.
Позивач зазначає, що відповідно до ч. 1,2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Згідно з ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з ч.5 ст.6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
За приписами ст.125 Земельного кодексу України та ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Позивач зазначає, що після прийняття Одеською міською радою рішення від 11.12.2019р. №5593-VІІ Департаментом комунальної власності Одеської міської ради направлялась до ТОВ «ГЕРОДОТ» вимога від 18.03.2021р. №01-13/1175 щодо необхідності здійснити заходи щодо оформлення договору оренди землі відповідно до вимог чинного законодавства, та про наявність боргу у вигляді безпідставно збережених коштів територіальної громади м. Одеси за користування вищевказаною земельною ділянкою.
Втім, договір оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «ГЕРОДОТ» зареєстрований у встановленому законом порядку лише 09.06.2021р.
На підставі зазначеного, позивач дійшов висновку, що будучи власником об'єкта нерухомого майна, у період 01.01.2019р. по 08.06.2021р. відповідач користувався земельною ділянкою за адресою м. Одеса, Французький бульвар, 85 без належним чином оформленого права користування, що призвело до неотримання територіальною громадою міста Одеси доходу у вигляді орендної плати, що в свою чергу є порушенням прав та охоронюваних законом інтересів власника земельної ділянки.
Позивач також зазначає, що згідно з п. 14.1.136. ст.14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до абз.1 п.289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок
З а приписами ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області від 23.10.2019р. №2299, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, складає 13 538 224 грн 16 коп.
Відповідно до п.4 рішення Одеської міської ради від 11.12.2019р. №5593-VIІ, яким був затверджений проект договору оренди земельної ділянки площею 1,9664 га, розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, орендна плата за користування даною земельною ділянкою розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі зазначеного позивач встановив, що розмір щомісячної орендної плати, яка б мала сплачуватися на користь власника земельної ділянки, становить 56 409 грн 27 коп.
Таким чином, за підрахунком позивача, сукупний розмір безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.01.2019р. по 08.06.2021р. становить 1 594 501 грн 97 коп.
Одеська міська рада зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Позивач зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2018р. у справі № 922/3412/17 дійшла висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
На підставі зазначеного, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з ТОВ «ГЕРОДОТ» безпідставно збережені кошти у розмірі 1 594 501 грн 97 коп.
Третя особа в поясненнях, що надійшли до суду 27.09.2022р., підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради також зауважує на тому, що згідно з ч.ч. 1-4, 9 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч.ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Третя особа зазначає, що земельна ділянка, яка перебуває в користуванні ТОВ «ГЕРОДОТ», яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, єж сформованою як об'єкт цивільних прав.
Про необхідність застосування ст.791 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019р. у справах №922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019р. у справі № 922/391/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою Одеська міська рада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.
Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку 10.07.2015р. Управлінням Держземагенства здійснено державну реєстрацію земельної ділянки за адресою: м. Одеса. Французький бульвар. 85, та присвоєно кадастровий номер 5110137500:47:004:0010.
Також Департамент зазначає, що Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради 10.12.2021р. складено Акт обстеження земельної ділянки за №21-0080-08 та за результатами обстеження встановлено, що на земельна ділянка за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, фактично використовується для експлуатації та обслуговування будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території, огороджена парканом, охороняється. Доступ на земельну ділянку для повсякденного відпочинку відсутній.
Таким чином, оскільки ТОВ «ГЕРОДОТ» є власником об'єкту нерухомого майна, про що здійснено запис у Реєстрі речових прав на нерухоме майно від 19.08.2015р. розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар. 85, та користувалось спірною земельною ділянкою без належного оформлення права користування, Департаментом розраховано розмір безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5110137500:47:004:0010, за період з 01.01.2019р. по 08.06.2021р., що складає 1 594 501 грн 97 коп.
Третя особа вказує, що листом від 09.12.2021р. за вих. №30210/5/15-32-04-03-11 Головне управління ДПС в Одеській області повідомило, що за інформацією, яка зберігається в ІТС «Податковий блок», по ГОВ «ГЕРОДОТ» податкова звітність з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 за період з 01.11.2018р. по 08.06.2021р. не надана, сплата податку до місцевого бюджету не проводилась.
На адресу ГОВ «ГЕРОДОТ» Департаментом комунальної власності Одеської міської ради було скеровано вимогу від 18.03.2021р. №01-13/4175 щодо сплати у місячний термін коштів за користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м. Одеса. Французький бульвар, 85, однак, вказана претензія залишилась без задоволення.
На підставі всього вищевикладеного Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.
Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив, що відповідно до інформаційної довідки №307688869 від 18.08.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за ТОВ «ГЕРОДОТ» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 1283,8 кв.м. за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 (реєстраційний номер об'єкта нерухового майна 615167051101, номер запису 10875746). Запис про право власності за відповідачем внесено 19.08.2015р.
Згідно інформаційної довідки №307689046 від 18.08.2022р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 площею 1,9694 га за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради з 28.11.2019р.
Рішенням Одеської міської ради від 11.12.2019р. №5593-VIІ «Про зміну виду використання земельної ділянки площею 1,9664 га за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 85, та надання її в оренду ТОВ «ГЕРОДОТ» змінено вид використання земельної ділянки (кадастровий номер 5110137500:47:004:0010) площею 1,9664 га (землі рекреаційного призначення), за адресою м. Одеса, бульвар Французький, 85, на «для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення», надано ТОВ «ГЕРОДОТ» вказану земельну ділянку в оренду на 5 років, до початку реалізації планувальних рішень територіях, цільове призначення - Е.07.01 для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд адміністративного типу та благоустрою прилеглої території для повсякденного відпочинку населення; затверджено орендну плату у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки; затверджено проект договору оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ «ГЕРОДОТ».
Відповідно до інформаційної довідки №307689046 земельна ділянка з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 площею 1,9694 га за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 передана в оренду ТОВ «ГЕРОДОТ» до 09.06.2026р. на підставі Договору від 09.06.2021р.
Статтею 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, та безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоуправління управляють майном, що є в комунальній власності.
Частиною 1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю.
В той же час, згідно ч.5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Статтею 83 Земельного кодексу України закріплено право власності на землю територіальних громад. Частиною 1 даної статті визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. Відповідно до п. «а» ч.2 ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Відповідно до ч.2 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно положень ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.
Як встановлено судом, ТОВ «ГЕРОДОТ» набуло право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 на підставі Договору оренди від 09.06.2021р. Однак, будучи власником нежилих будівель, розташованих на даній земельній ділянці до моменту укладення договору оренди, використовувало її без правової на те підстави, тобто без встановленого відповідно до чинного законодавства права користування такою земельною ділянкою за відповідачем.
Відповідно до ч.ч.1-2. ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Отже, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів є за своїм змістом кондикційними.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ТОВ «ГЕРОДОТ», як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки зберегло у себе кошти, які мало заплатити за користування нею, а відтак, зобов'язано повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №922/3412/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.08.2021р. у справі №922/3507/20.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно пп. 14.1.147., 14.1.136., 14.1.72. п. 14.1. ст.14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Орендна плата - обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пп.16.1.4. п.16.1. ст.16. ч.1 ст.269, ст.270. п.286.1. ст.286, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України).
За приписами п.288.5. ст.288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку (для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено. - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0.3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області): не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки; може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2. у разі визначення орендаря на конкурентних засадах; для пасовищ у населених пунктах, яким надано статус гірських, не може перевищувати розміру земельного податку; для баз олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України, не може перевищувати 0,1 відсотка нормативної грошової оцінки.
Отже, основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018р. по справі №920/739/17).
Відповідно до ч.2 ст.20 та ч.3 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Згідно з Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, виданим Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області, від 23.10.2019р. №2299 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 19664 кв.м. за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 кадастровий номер 5110137500:47:004:0010 складає 13 538 224 грн 16 коп.
Відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Пунктом 289.3. ст.289 Податкового кодексу України встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Згідно рішення Одеської міської ради від 20.09.2011р. №1267-VІ «Про затвердження фіксованих відсотків при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки в м. Одесі» з урахуванням змін, внесених рішеннями від 27.08.2014 р. №5275-VІ та від 08.02.2017р. №1742-VІІ, ставка орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 5110137500:47:004:0010 становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки вказаної земельної ділянки.
Також судом враховується, що ТОВ «ГЕРОДОТ» земельний податок за користування земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, бульвар Французький, 85 кадастровий номер 5110137500:47:004:0010 не сплачувався.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості у вигляді безпідставно збережених грошових коштів за період з 01.012019р. по 08.06.2021р., що становить 1 594 501 грн 97 коп., суд дійшов висновку, що цей розрахунок є вірним, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 1 594 501 грн 97 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» (65098, м.Одеса, вул. Стовпова, буд. 28, код ЄДРПОУ - 39843161) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: legal_department @omr.gov.ua; рахунок: отримувач - ГУК в Одеської області/м. Одеса, код отримувача: 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Одеська міська ТТ, МФО 899998, номер рахунку UA 278 9999 8031 4080 544 0000 15744, код класифікації доходів бюджету - 24060300 «Інші надходження») безпідставно збережені кошти у розмірі 1 594 501 грн 97 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕРОДОТ» (65098, м.Одеса, вул. Стовпова, буд. 28, код ЄДРПОУ - 39843161) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, буд.1, код ЄДРПОУ - 26597691, електронна адреса: legal_department @omr.gov.ua; отримувач: Юридичний департамент Одеської міської ради, код 26302537, р/р НОМЕР_1 , ДКСУ м.Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 23 917 грн 53 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 12 травня 2023 р.
Суддя Н.В. Рога