ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.05.2023Справа № 910/10468/22
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія"
про стягнення 84 072,00 грн.
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" (далі - АТ "Українська залізниця", позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (далі - ТОВ "УМТК", відповідач) про стягнення помилково перерахованих коштів у сумі 84 072,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Українська залізниця" за договором поставки № ЦЗ/ЦЛ-19331/Ю від 10.05.2019 помилково сплатило відповідачу вартість товару на більшу суму - 84 072,00 грн. від вартості фактично поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ "УМТК" зазначені кошти на підставі ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2022 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.
Отже, розглянувши позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 10.05.2019 між АТ "Українська залізниця" (замовник) та ТОВ "УМТК" (постачальник) був укладений договір поставки № ЦЗ/ЦЛ-19331/Ю від 10.05.2019 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2019 році поставити, а замовник прийняти і оплатити продукцію, визначену у специфікації (додаток № 1) (розділ 1 договору). Загальна сума даного договору на момент його підписання складає 2 232 000,00 грн. (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP у пункт призначення: Виробничий підрозділ вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" (вул. Уманська, 8, м. Київ).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за кожну партію поставленого товару проводиться замовником протягом 30 банківських днів з моменту підписання акта прийому-передачі та/або накладної відповідно до рахунку-фактури на дану партію товару, при наявності податкової накладної.
Строк дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019, проте, в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань.
Специфікацією № 1 до договору сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість на загальну суму 2 232 000,00 грн.
Також додатковою угодою № 1 до договору сторони внесли зміни, якими включили до договору специфікацію № 2 на суму 446 400,00 грн.; передбачили, що загальна сума даного договору становить 2 678 400,00 грн.; встановили строк дії договору до 31.03.2020, а в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань.
За змістом п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).
Відповідно до ч. 1 ст. 662, 663 ЦК України у продавця існує обов'язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 13.06.2019 по 12.08.2019 ТОВ "УМТК" поставило на адресу ВП вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" товар на загальну суму 538 656,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 385 від 13.06.2019, № 405 від 27.06.2019, № 434 від 12.07.2019, № 492 від 29.07.2019, № 525 від 12.08.2019.
У свою чергу, АТ "Українська залізниця" оплатило поставлений товар, проте, на більшу суму, ніж передбачено договором - 622 728,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 24.07.2019, від 07.08.2019, від 22.08.2019, від 11.09.2019.
Отже, у позивача виникла переплата на суму 84 072,00 грн. (622 728,00 грн. - 538 656,00 грн.).
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ "Українська залізниця" вказує, що зазначені кошти були помилково перераховані на користь ТОВ "УМТК", тому мають бути йому повернуті на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зокрема, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Тобто зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна можуть бути наслідком таких юридичних фактів: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених нормами ст. 11 ЦК України.
Зокрема, набуття відповідачем, як однією зі сторін зобов'язання, коштів за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов'язання, а поза підставами, передбаченими договором, а саме - внаслідок перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов'язального права, а є підставою для застосування положень ст. 1212 ЦК України. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.08.2022 у справі № 903/357/21.
Отже, оскільки позивач оплатив товар понад його вартість, то у спірних правовідносинах має застосовуватись ст. 1212 ЦК України і кошти в сумі 84 072,00 грн. підлягають стягненню з відповідача як безпідставно отримані.
За таких обставин позов АТ "Українська залізниця" підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення 84 072,00 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 13, офіс 222, ідентифікаційний код 36046631) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Виробничого підрозділу вагонна дільниця станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" грошові кошти у сумі 84 072 (вісімдесят чотири тисячі сімдесят дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.
Повне судове рішення складене 15 травня 2023 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головіна К. І.