номер провадження справи 4/142/22
12.05.2023 Справа № 908/2224/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61003, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12)
до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення 947703,79 грн.
04.11.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 22110-1421 від 01.11.2022 (вх. № 2439/08-07/22 від 04.11.2022) Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області про стягнення 947703,79 грн. основної заборгованості за виконані проектні роботи за договором №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2022 справу № 908/2224/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2224/22, справі присвоєно номер провадження справи 4/142/22, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 20.05.2023.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст.,ст. 598, 599, 625 ЦК України, на підставі яких позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідача 947703,79 грн. основної заборгованості за виконані проектні роботи за договором №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021.
Ухвалою суду від 09.11.2022 про відкриття провадження у справі № 908/2224/22 відповідачу запропоновано у строк до 24.11.2022, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання, у разі незгоди з нарахованою сумою заборгованості навести свій контр розрахунок.
23.11.2022 через службу діловодства господарського суду Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» поданий Відзив на позовну заяву вих. № 28-23/13957 від 23.11.2022 (вх. № 14826/08-08/22 від 23.11.2022), в якому відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, зазначивши, зокрема, про наступне. Умовами п.2.3 договору сторони розмежували порядок і строки сплати ПДВ на виконані роботи та вартість самих робіт: - вартість робіт сплачується протягом 60 календарних днів (строк) з моменту підписання сторонами Акту здачі-приймання виконаних робіт (порядок); - ПДВ сплачується після отримання ним від Підрядника податкової накладної належним чином оформленої в (ЄРПН) (порядок). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити частину вартості робіт в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст.530ЦК України. Таким чином, зазначив, що дотримуючись приписів ст.530 Цивільного кодексу України:- строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в розмірі суми без ПДВ (789 753,16 грн.) - визначений п.2.3 договору;- строк виконання грошового зобов'язання щодо оплати виконаних робіт в розмірі суми ПДВ (157 950,63 грн.) - не визначений п.2.3 договору. Сторонами на виконання умов договору підписаний Акт здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.06.2022 на суму 947 703,79 грн. (з ПДВ). Позивачем не виконано зобов'язання (в рамках адміністрування ПДВ) щодо направлення на електронну адресу Замовника зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини вартості робіт в розмірі ПДВ) згідно п. 5.9 договору.10.07.2022 позивач зареєстрував ЄРПН податкову накладну № 7 на суму 157 950,63 грн. за договором №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021, проте, на електронну адресу ВПЗАЕС pdvzaes@mgw.npp.zp.ua, в порядку, визначеному в п. 5.9 договору, не направив. 29.08.2022 - останній 60-й день виконання грошового зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми без ПДВ (789753,16 грн.); шістдесят днів період з 01.07.2021 по 29.08.2022, обидві дати включно. Позивач з вимогою (претензією чи платіжною вимогою-дорученням. листом або телеграмою, рахунком чи рахунком-фактурою, тощо) щодо виконання зобов'язання зі сплати суми ПДВ в розмірі 157950,63 грн. до ВП ЗАЕС не зверталося. Зауважує, що оскільки, вимога щодо оплати частини вартості виконаних робіт в розмірі суми ПДВ в розмірі 157 950,63 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п.1.7 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013, не є такою вимогою, строк (термін) виконання грошового зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ (157 950,63 грн.) - не настав. Таким чином, вважає, що позивачем неправильно визначено порядок та строки оплати виконаних робіт та не надано належних доказів, які підтверджують конкретний момент (строк, термін) виникнення обов'язку ВП ЗАЕС зі сплати суми ПДВ. Крім того, зазначив,що пунктом 8.2 договору встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим. Позивачем, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, порядок досудового врегулювання спору не дотриманий. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2022 про відкриття провадження у справі № 908/2224/22 позивачу запропоновано у строк до 09.12.2022, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, направити на адресу відповідача та суду письмову відповідь на відзив на позовну заяву.
15.12.2022до служби діловодства господарського суду Запорізької області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву вих. б/н від 12.12.2022.
Ухвалою суду від 12.05.2023 судом продовжено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 15.12.2022 включно.
У Відповіді на відзив, позивач зазначив, що враховуючи умови укладеного сторонами договору, має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг. Наведене свідчить про безпідставність заперечень відповідача щодо неправильного відзначення позивачем строків виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.11.2022 про відкриття провадження у справі № 908/2224/22 відповідачу запропоновано у строк до 26.12.2022, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповідь на відзив на позовну, направити на адресу позивача та суду заперечення на відповідь на відзив на відзив.
21.12.2022 через електронну пошту господарського суду Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» подані заперечення на відповідь на відзив на відзив вих. № 01-0182507 від 20.12.2022 (вх. №16524/08-08/22 від 21.12.2022), в якому відповідач, зокрема, зазначив, що дійсно, 10.07.2022 Позивач зареєстрував у ЄРПН податкову накладну № 7 на суму 157950,63 грн. за договором № 11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021, однак ним не виконано п. 5.9 договору, який зобов'язує його надіслати на електронну пошту відповідача зареєстровану податкову накладну для оплати частини вартості робіт у сумі ПДВ. Отже, викладений у відповіді на відзив висновок, що «враховуючи умови укладеного сторонами договору, має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, в разі чого відповідач повинен здійснити повну оплату виконаних робіт з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати підписання акту...» не відповідає п. 5.9 договору.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 09.12.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких інших процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення - 12.05.2023.
Розглянувши матеріали справи, суд
14.09.2021 Акціонерним товариством «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ»(Підрядник, позивач у справі) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Замовник, відповідач у справі) укладений Договір №11024/21/19-121-08-21-10674 на виконання проектних робіт (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник доручає та зобов'язується оплатити, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконання проектних робіт: «Реконструкція. Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133.Енергоблок № 3. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Впровадження системи «промислового» телебачення для пожежо/вибухонебезпечних та не обслуговуваних приміщень. Розробка проектно-кошторисної документації».
Пунктом 2.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 01.02.2022 до договору) вартість робіт за цим договором зазначається в Протоколі узгодження договірної ціни (додаток №2 до додаткової угоди №2) і визначена на підставі Договірної ціни (додаток № 4 до додаткової угоди №2), що є невід'ємними частинами цього договору, складає: 789753,16 грн. Крім того, з ПДВ: 157 950,63 грн. Усього з урахуванням з ПДВ: 947703,79 грн.
У зв'язку із зміною вартості робіт за договором між сторонами підписано протокол узгодження договірної ціни у новій редакції (додаток № 2 до додаткової угоди № 2).
Оплата виконаних робіт здійснюється за фактично виконаний обсяг робіт на підставі Акта здачі-приймання виконаних робіт, підписано обома сторонами,перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника протягом 60 календарних днів з моменту підписання сторонами Акта здачі-приймання. Оплата Замовником частини вартості виконаних робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Підрядника податкової накладної, оформленої належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в установлених Податкового кодексу України випадках та порядку (п. 2.3 договору).
Згідно із п. 5.7 Договору підтвердженням належного виконання робіт за договором є підписання Сторонами Акта здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до пункту 6.5 Договору у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН Підрядником електронної податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк,замовник має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбаченуп.2.1 договору, на суму ПДВ, від вартості послуг, по яким допущене таке не виконання.
Згідно із п. 11.1. Договору Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2022. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє Сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
Сторонами доказів розірвання, припинення чи визнання недійним Договору суду не надано.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання своїх зобов'язань за Договором були виконані обумовлені роботи, що підтверджується Актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.06.2022.
Зазначений Акт №1 від 30.06.2022 здачі-приймання наданих робіт по Договору містить підписи уповноважених представників Замовника і Виконавця та скріплений печатками обох підприємств.
Таким чином, судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем надані відповідачу обумовлені послуги на загальну суму 947 703,79 грн. з ПДВ, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.06.2022 по Договору №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021.
За актом здачі-приймання виконаних в ЄРПН 11.07.2022 зареєстрована податкова накладна. Відповідна податкова накладна та квитанція про реєстрацію містяться в матеріалах справи.
Отже, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Відсутність своєчасної оплати відповідачем за виконані проектні роботи за договором №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021 стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Як передбачено ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи зі змісту Договору №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021, зокрема пункту 2.3 Договору, порядок розрахунків за Договором передбачає здійснення оплати протягом 60 календарних днів з моменту підписання обома сторонами акту здачі-прийняття наданих послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.
Отже, з моменту підписання сторонами у справі Акту №1 від 30.06.2022 здачі-приймання наданих робіт по Договору, враховуючи встановлений п. 2.3 Договору строк оплати, кінцевим терміном оплати наданих послуг є 29.08.2022 включно.
Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати робіт за Договором.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата робіт у передбачені строки та в повному обсязі не здійснена.
За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 903 ЦК України не виконав умови Договору №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021в частині оплати виконаних робіт, своєчасно та в повному обсязі не сплатив за виконані позивачем роботи, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за виконані роботи в сумі 947 703,79грн.
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати за надані послуги в повному обсязі суду не надав.
Заперечення відповідача щодо відсутності обов'язку оплати частини вартості наданих послуг у розмірі суми ПВД суд відхиляє, виходячи з такого.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Матеріали справи свідчать, що позивачем складена податкова накладна № 7 на загальну суму 947 703,79грн., яка 11.07.2022 зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить квитанція № 1 з відміткою: «Документ прийнято».
Як визначено у п. 201.10 ст. 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Таким чином, відповідач, як Замовник робіт, не був позбавлений можливості направити запит до Єдиного реєстру податкових накладних з метою отримання виписаної позивачем податкової накладної.
Положення Договору, які визначають його ціну (вартість послуг за Договором), що підлягає сплаті Замовником за надані йому послуги, не розділяють вартість самої послуги та суму ПДВ, що підлягає сплаті.
Аналіз положень Договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 2.3 Договору включається у загальну вартість послуг, зазначену у п. 2.1 Договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю наданих послуг.
Положення п. 2.3 Договору щодо оплати покупцем частини вартості послуг у розмірі суми ПДВ після отримання ним від Виконавця податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості наданих послуг, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 ПК України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни послуги і не підлягає відокремленню.
У даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого Замовник повинен здійснити повну оплату послуг з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку 60-ти календарних днів з дати підписання обома сторонами Акта здачі-приймання наданих послуг.
Відповідно до п. 6.5 договору, лише у випадку відсутності зареєстрованої податкової накладної в ЄРПН у встановлений Податковим кодексом строк, покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену пунктами 2.1 договору.
Факт отримання робіт на суму 947 703,79 грн. відповідач підтвердив підписанням Акту здачі-приймання виконаних робіт №1 від 30.06.2022, відтак кінцевим строком оплати виконаних робіт з урахуванням суми ПДВ було 29.08.2022. Відтак, момент виникнення заборгованості починається з 30.08.2022.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір №11024/21/19-121-08-21-10674 від 14.09.2021 і виконавши обумовлені роботи, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей Договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата за виконані роботи у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 947 703,79 грн. за виконані роботи станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 947 703,79 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Заперечення відповідач щодо недотримання позивачем умов п. 8.2 Договору щодо обов'язковості досудового порядку врегулювання спорів між сторонами судом відхиляються як безпідставні, виходячи з такого.
Чинне господарське законодавство України передбачає процедуру досудового врегулювання спору шляхом пред'явлення претензії, яка має бути оформлена з дотриманням відповідних вимог законодавства (стаття 222 ГК України).
Відповідно до статті 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Слід зазначити, що спосіб захисту свого порушеного права шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що складаються між сторонами, оскільки право особи на звернення до суду передбачено статтею 55 Конституції України, статтями 15, 16 ЦК України та відповідними нормами Господарського процесуального кодексу.
Даної позиції дотримується Конституційний Суд України, який в своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 дав роз'яснення застосування способу захисту свого порушеного права шляхом досудового вирішення спору. Так, зокрема Конституційний Суд України зазначив, що: можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору; обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист; обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.
Таким чином, за загальним правилом, претензійний порядок захисту своїх порушених прав є додатковим, а не основним засобом правового захисту, і використання чи невикористання такого засобу ніяк не впливає на можливість подати відразу позов до суду, однак, в деяких випадках, використання такого засобу є обов'язковим.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач в позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які просив стягнути їх з відповідача, а саме 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
26.12.2022 позивачем до суду подана заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просив стягнути з відповідача 3000,00 судових витрат.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав суду Договір про надання правової допомоги № 04-22 від 05.08.2022, укладений між позивачем та адвокатом Барчук Алесею Вікторівною, акт про надання правової допомоги № 2 від 19.12.2022 за договором № 04-22 від 05.08.2022 на загальну суму 3000,00 грн., в якому викладено детальний опис виконаних робіт та який підписано позивачем в особі Т.в.о Генерального директора Надєїн В. та адвокатом Барчук А.В., та ордер на надання правової допомоги Серія АА № 1109920 від 12.12.2022.
В Акті про надання правової допомоги № 2 від 19.12.2022 на суму 3000,00 грн. зазначено, що адвокатом Барчук А.В. надані АТ «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ» наступні роботи/послуги:
- представництво інтересів Клієнта в господарському судочинстві у спорі із BП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ» про стягнення заборгованості за договором № 11024/21/19-121-08-21-10674 від 14 вересня 2021 року - справа №908/2224/22: - підготовка позовної заяви про стягнення коштів;
- підготовка відповіді на відзив.
Дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, про яку зазначено в Акті №2 від 19.12.2022 про надання правової допомоги на суму 3000,00 грн., суд вважає, що такий зміст наданої правничої допомоги відповідає умовам Договору про надання правової допомоги № 04-22від 05.08.2022. При цьому, судом взято до уваги, що виходячи із конкретних обставин справи, адвокат самостійно визначається зі стратегією захисту інтересів свого клієнта та алгоритмом дій задля задоволення вимог останнього та найкращого його захисту.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Також, суд зазначає, що розмір судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється згідно з умовами договору про надання правової допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачено) відповідною стороною або третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Сторонами врегульовано порядок оплати наданих послуг.
Правомірність та дійсність понесення відповідних витрат підтверджується матеріалами справи.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн., які понесені позивачем, є доведеним, підтверджений належними доказами та є співмірним і розумним, враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг) у даній справі.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3000, 00 грн.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», м. Харків до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», м. Київ в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція», (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964) на користь Акціонерного товариства «Харківський науково-дослідний та проектно-конструкторський інститут «ЕНЕРГОПРОЕКТ», (61003, м. Харків, пр. Героїв Харкова, буд. 10/12, ідентифікаційний код юридичної особи 14078902) 947 703 (дев'ятсот сорок сім тисяч сімсот три) грн. 79 коп. основного боргу, 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 14 215 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 56 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 12» травня2023 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.