вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1263/23
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, м. Марганець
про стягнення 46 940,77 грн
Без виклику представників сторін
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 46 940,77 грн, з яких: 45 360,00 грн - основний борг, 1491,29 грн - пеня, 89,48 грн - 3% річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу.
Суд ухвалою від 13.03.2023 позовну заяву Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" залишив без руху. Запропонував Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (сплатити 2684,00 грн) у строк до 27.03.2023 включно.
16.03.2023 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду платіжне доручення № 11059 від 15.03.2023 про сплату судового збору у розмірі 2684,00 грн.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 17.03.2023 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
23.03.2023 відповідач подав до суду клопотання про зупинення провадження у справі.
04.04.2023 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір пені на 90%.
04.04.2023 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП або Регулятор) була прийнята постанова № 3018 від 24.12.2019, якою для АТ «Дніпропетровськгаз» був установлений тариф на послуги розподілу природного газу, у розмірі: на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно - 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно - 1,25 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). До набрання чинності нового тарифу за постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, тобто до 01.01.2020, АТ «Марганецький ГЗК» здійснювало оплату послуг з розподілу природного газу на користь відповідача згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 (зі змінами та доповненнями) за тарифом, що складав 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), тобто за фізичний обсяг розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 внесені зміни у постанову НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019 і тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно було змінено на 1,14 грн. за 1 м3 на місяць (без ПДВ). Протягом 2020 року АТ «Марганецький ГЗК» здійснювало передплату за послуги з розподілу природного газу на користь АТ «Дніпропетровськгаз» за існуючими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу. Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 640/1125/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/1125/20, визнана протиправною та скасована. Однак, постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховний Суд касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасував, а справу направив на новий розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Підстави повернення справи на новий розгляд були суто процесуальними: суд касаційної інстанції визнав постанову НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 нормативно-правовим актом, а тому адміністративна справа має бути розглянута за відповідною процедурою. Таким чином, на сьогоднішній час у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (с. Бояринцева М. А.) перебуває справа № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018. АТ "Марганецький ГЗК" вважає, що у 2020 році тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ для АТ «Дніпропетровськгаз» не встановлено (постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 оскаржується в судовому порядку через наявність ознак протиправності, що підтверджується висновками попередніх судів по справі) АТ «Марганецький ГЗК», керуючись п. 6.2. договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має сплачувати за послуги АТ «Дніпропетровськгаз» у 2020 році за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. договору). Станом на листопад 2020 року переплата коштів, сплачених АТ «Марганецький ГЗК» на користь АТ «Дніпропетровськгаз» у 2020 році у співставленні з розміром коштів, які б мали бути сплачені підприємством на користь АТ «Дніпропетровськгаз» за надані послуги з розподілу природного газу, зокрема, за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 із застосуванням тарифу 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 складає 2 188 889,19 грн. Враховуючи вищевказану ситуацію, АТ "Марганецький ГЗК" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило (з урахуванням змін предмету позову) зобов'язати Акціонерне товариство "Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» при визначенні вартості наданих Акціонерному товариству «Марганецький ГЗК» послуг розподілу природного газу у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 0942005АРВВР01б застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу з зазначенням Акціонерним товариством "Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 0942005АРВВР016. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 відкрито провадження за вищевказаними вимогами АТ "Марганецький ГЗК" у справі № 904/7013/20. На теперішній час справа № 904/7013/20 перебуває на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області, рішення у цій справі не прийняте. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та вказала, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим чи іншим зобов'язанням, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, наявність та дія вищенаведених форс-мажорних обставин унеможливили здійснення у 2022 році платежів на користь позивача за договором, що є обґрунтованою та законною підставою для звільнення АТ "Марганецький ГЗК" від відповідальності за нездійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до договору розподілу у 2022-2023 рр. (ст. 218 Господарського кодексу України). АТ «Марганецький ГЗК» не погоджується з позовними вимогами та з позицією позивача, вважає що по договору розподілу природного газу (шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АРВВР016) у відповідача наявна передплата. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
14.04.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив,
14.04.2023 позивач подав до суду заперечення на клопотання про зменшення пені,
20.04.2023 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив,
Суд ухвалою від 20.04.2023 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про зупинення провадження у справі - відмовив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
01.01.2016 відповідач підписав заяву-приєднання № 09420055АРВВР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с. 20).
Вказаною заявою Приватне акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" (споживач) приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (далі - договір), умови якого розміщені на сайті НКРЕКП, сайті Оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою dp.104.ua та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності газета “Зоря-області № 101 (21731) від 30.12.2015.
Цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. (п. 1.1. договору).
Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України “Про ринок природного газу” і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс газорозподільних систем) (п. 1.2. договору).
Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу. (п. 1.3. договору).
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2. договору).
Після визначення загального об'єму розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу, приведеного до стандартних умов, Оператор ГРМ в установленому порядку здійснює переведення величини об'єму природного газу в обсяг розподіленої (спожитої) енергії, що має визначатись за трьома одиницями виміру: в - кВт·год, в - Гкал, в - МДж. Дані про об'єм (м куб.) та обсяг (кВт·год, Гкал, МДж) розподіленого Споживачу (спожитого ним) природного газу за розрахунковий період (місяць) зазначаються Оператором ГРМ в особистому кабінеті Споживача (після його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим договором. Оператор ГРМ зобов'язується в установленому порядку передавати інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого споживачу (спожитого ним) природного газу за відповідний період Оператору ГТС для можливості її використання суб'єктами ринку природного газу, у тому числі постачальником споживача. Споживач (крім побутового) зобов'язується довести інформацію про загальний об'єм та обсяг розподіленого та спожитого природного газу за відповідний період своєму постачальнику. Визначені за умовами цього договору об'єми та обсяги розподілу та споживання природного газу є обов'язковими для їх використання у взаємовідносинах між споживачем та його постачальником. За наявності розбіжностей у частині визначення об'єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу вони підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об'єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ (п. 5.6. договору).
Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. договору).
Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення (п. 6.2. договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3. договору).
Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ (п. 6.4. договору).
Відповідно до п. 6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пп. 1 п. 7.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2. договору).
Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1. договору).
Додатком 4 до Типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання № 0942005АРВВР016 від 01.01.2016 (а.с. 21) визначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача.
Позивач зазначає, що згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2745 для клієнтів Дніпропетровськгазу затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26 грн. за 1 куб. м на місяць (без урахування ПДВ).
За твердженням позивача, він на виконання умов договору надав відповідачу послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року в обсязі 30 000 м3 на суму 45 360,00 грн з ПДВ, на підтвердження чого надав акт наданих послуг № ДГП83001275 від 31.01.2023 (а.с. 23).
Позивач стверджує, що виставив відповідачу рахунок № 62027267 від 23.12.2022 (а.с. 24) на оплату послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року на суму 45 360,00 грн з ПДВ.
Господарський суд зауважує, що акт наданих послуг № ДГП83001275 від 31.01.2023 підписаний лише зі сторони позивача та відповідно не містить підпису та відбитку печатки відповідача.
Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. договору).
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
Позивач зазначає, що 10.02.2023 направив на адресу відповідача лист, до якого долучив спірний акт наданих послуг та рахунок (а.с. 22).
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа разом із спірним актом наданих послуг та рахунком позивач надав до суду копію опису вкладення (а.с. 25).
Позивач зазначає, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вказане вище поштове відправлення 15.02.2023 (а.с. 26).
Відповідач вказав, що не згоден із вартістю послуг за січень 2023 року.
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання спірного акта наданих послуг.
Належні та достовірні докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року підлягають визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ.
Позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору за надані послуги не сплатив , у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 45 360,00 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу цього Кодексу (п. 5 гл. 3 розд. І Кодексу газорозподільних систем).
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ: присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника; надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об'єкта для можливості споживання ним відповідних об'ємів природного газу, виділених постачальником природного газу; забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (п. 6 гл. 3 розд. І Кодексу газорозподільних систем).
Згідно з п. 1 гл. 1 розд. VI Кодексу газорозподільних систем суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 N 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом. (п. 2 гл. 1 розд. VI Кодексу газорозподільних систем).
Відповідно до п. 1 гл. 3 розд. VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об'єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ. Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов'язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об'єкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.
Згідно з п. 3, 4 гл. 3 розд. VI Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України за формою Типового договору розподілу природного газу. Оператор ГРМ зобов'язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору розподілу природного газу та роз'яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати наданих послуг в сумі 45 360,00 грн відповідач не надав.
Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЕКП або Регулятор) була прийнята постанова № 3018 від 24.12.2019, якою для АТ «Дніпропетровськгаз» був установлений тариф на послуги розподілу природного газу, у розмірі: на період з 01.01.2020 до 30.06.2020 включно - 1,04 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ); на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно - 1,25 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ). До набрання чинності нового тарифу за постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, тобто до 01.01.2020, АТ «Марганецький ГЗК» здійснювало оплату послуг з розподілу природного газу на користь відповідача згідно з постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 (зі змінами та доповненнями) за тарифом, що складав 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), тобто за фізичний обсяг розподілу природного газу. Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1156 внесені зміни у постанову НКРЕКП № 3018 від 24.12.2019 і тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Дніпропетровськгаз» на період з 01.07.2020 до 31.12.2020 включно було змінено на 1,14 грн. за 1 м3 на місяць (без ПДВ). Протягом 2020 року АТ «Марганецький ГЗК» здійснювало передплату за послуги з розподілу природного газу на користь АТ «Дніпропетровськгаз» за існуючими тарифами, встановленими постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу. Постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.06.2020 у справі № 640/1125/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 у справі № 640/1125/20, визнана протиправною та скасована. Однак, постановою від 23.12.2021 у справі № 640/1125/20 Верховний Суд касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг і Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» задовольнив частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.06.2020 і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2020 скасував, а справу направив на новий розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва. Підстави повернення справи на новий розгляд були суто процесуальними: суд касаційної інстанції визнав постанову НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 нормативно-правовим актом, а тому адміністративна справа має бути розглянута за відповідною процедурою. Таким чином, на сьогоднішній час у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва (с. Бояринцева М. А.) перебуває справа № 640/1125/20, предметом розгляду якої є правомірність прийняття постанови НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018. АТ "Марганецький ГЗК" вважає, що у 2020 році тариф на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ для АТ «Дніпропетровськгаз» не встановлено (постанова НКРЕКП від 24.12.2019 № 3018 оскаржується в судовому порядку через наявність ознак протиправності, що підтверджується висновками попередніх судів по справі) АТ «Марганецький ГЗК», керуючись п. 6.2. договору, до моменту встановлення Оператору ГРМ нового тарифу на послуги розподілу природного газу, виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта споживача відповідно до Кодексу ГРМ, має сплачувати за послуги АТ «Дніпропетровськгаз» у 2020 році за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ГРМ за фізичний обсяг розподілу природного газу (тобто за тарифом, встановленим постановою НКРЕКП від 24.03.2016 № 425), і в строк до десятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (як це визначено п. 6.4. договору). Станом на листопад 2020 року переплата коштів, сплачених АТ «Марганецький ГЗК» на користь АТ «Дніпропетровськгаз» у 2020 році у співставленні з розміром коштів, які б мали бути сплачені підприємством на користь АТ «Дніпропетровськгаз» за надані послуги з розподілу природного газу, зокрема, за період з 01.01.2020 по 31.10.2020 із застосуванням тарифу 580,60 грн. за 1000 м3 (без урахування ПДВ) відповідно до постанови НКРЕКП від 24.03.2016 № 425 складає 2 188 889,19 грн. Враховуючи вищевказану ситуацію, АТ "Марганецький ГЗК" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, якою просило (з урахуванням змін предмету позову) зобов'язати Акціонерне товариство "Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» при визначенні вартості наданих Акціонерному товариству «Марганецький ГЗК» послуг розподілу природного газу у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 за договором розподілу природного газу від 01.01.2016 № 0942005АРВВР01б застосувати тариф, встановлений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 425, а саме: 580,60 грн за 1000 м3 (без урахування ПДВ), за фізичний обсяг розподілу природного газу з зазначенням Акціонерним товариством "Оператор Газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» цього тарифу у первинних документах, складених на підтвердження виконання договору розподілу природного газу від 01.01.2016 № 0942005АРВВР016. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2020 відкрито провадження за вищевказаними вимогами АТ "Марганецький ГЗК" у справі № 904/7013/20. На теперішній час справа № 904/7013/20 перебуває на розгляді у господарському суді Дніпропетровської області, рішення у цій справі не прийняте. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану та вказала, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору, окремим податковим чи іншим зобов'язанням, виконання якого настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно якого стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, наявність та дія вищенаведених форс-мажорних обставин унеможливили здійснення у 2022 році платежів на користь позивача за договором, що є обґрунтованою та законною підставою для звільнення АТ "Марганецький ГЗК" від відповідальності за нездійснення оплати за надані позивачем послуги відповідно до договору розподілу у 2022-2023 рр. (ст. 218 Господарського кодексу України). АТ «Марганецький ГЗК» не погоджується з позовними вимогами та з позицією позивача, вважає що по договору розподілу природного газу (шляхом підписання заяви-приєднання від 01.01.2016 № 0942005АРВВР016) у відповідача наявна передплата. У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 10 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем надання Оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг. Оператор ГРМ до п'ятого числа місяця, наступного за звітним, надсилає споживачу два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний період, підписані уповноваженим представником Оператором ГРМ. Споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути Оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу ГРМ установлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.
10.02.2023 позивач направив на адресу відповідача лист, до якого долучив спірний акт наданих послуг та рахунок (а.с. 22).
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа разом із спірним актом наданих послуг та рахунком позивач надав до суду копію опису вкладення (а.с. 25).
В матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання спірного акта наданих послуг.
Належні та достовірні докази врегулювання розбіжностей щодо обсягу та вартості наданих послуг з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, до вирішення спірних питань сума до сплати за надані послуги з розподілу природного газу (потужності) у січні 2023 року підлягають визначенню відповідно до даних Оператора ГРМ.
Також господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.
Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов'язання лише для однієї із сторін.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов'язання.
Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання за договором, що пов'язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).
Також господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 45 360,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1491,29 грн за період з 13.02.2023 по 08.03.2023.
Відповідно до п. 8.2. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд зменшити розмір пені на 90%.
Своє клопотання відповідач обґрунтовує наступним. Акціонерне товариство «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» є промисловим підприємством з видобування та збагачення марганцевої руди. Підприємство та його виробничі потужності розташовані на території Марганецької міської територіальної громади Нікопольського району Дніпропетровської області. Марганецька міська територіальна громада перебуває під артилерійськими обстрілами та обстрілами з реактивних систем залпового вогню з боку військових підрозділів рф, які базуються в районі м. Енергодар на протилежному березі Каховського водосховища. З огляду на це, згідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (зі змінами, внесеними згідно наказу Мінреінтеграції від 13.09.2022р. № 206) Марганецьку міську територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій. Починаючи з березня 2022 року АТ «Марганецький ГЗК», яке є містоутворюючим підприємством в м. Марганець (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.), докладало максимальних зусиль задля недопушення зупинки виробництва, збереження робочих місць для 3,5 тис. мешканців м. Марганець та виконання податкових зобов'язань. Ситуація, яка склалася в Україні у зв'язку із військовою агресією РФ проти України, не оминула АТ «Марганецький ГЗК». Внаслідок воєнних дій, порушення логістичних ланцюгів, майже всі споживачі продукції АТ «Марганецький ГЗК» відмовились від її придбання або істотно зменшили його обсяги. Більше 25% працівників основних виробничих цехів, які безпосередньо задіяні у видобуванні сировини та виготовленні кінцевої продукції, призвано до лав Збройних Сил України у зв'язку із загальною мобілізацією. В таких умовах, підприємство було вимушене знизити обсяги виробництва готової продукції та обсяги її відвантаження, що суттєво вплинуло на рівень надходження грошових коштів та в цілому на фінансово - економічний стан підприємства. Вищенаведені обставини істотно вплинули на фінансово-господарську діяльність АТ «Марганецький ГЗК» та погіршили фінансово-майновий стан (зниження об'ємів реалізації продукції та підвищення її собівартості, підвищення цін на всі види ТМЦ та ГСМ), що підтверджується даними Форми № 2 «Звіт про фінансові результати за 1 півріччя АТ «Марганецький ГЗК» (копія з квитанцією додається), відповідно до якої у відповідача збиток сягнув 42164 тис. грн. (відображено по гр. 2355 Форми № 2). Крім того, з 01.10.2022 у виробничому простої перебуває один із виробничих підрозділів відповідача «Грушівська збагачувальна фабрика», а з 01.12.2022 перебуває в режимі простою все підприємство АТ «Марганецький ГЗК».
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).
З огляду на наведені приписи чинного законодавства, з урахуванням встановлених обставин справи суд вважає за доцільне зменшити розмір пені до 149,13 грн.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 13.02.2023 по 08.03.2023 у розмірі 89,48 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та встановлено, що він виконаний правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 45 598,61 грн, з яких: 45 360,00 грн - основний борг, 149,13 грн - пеня, 89,48 грн - 3% річних.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2684,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, буд. 62, ідентифікаційний код 00190911) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (49044, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Шевченка, 2, ідентифікаційний код 03340920) 45 598,61 грн, з яких: 45 360,00 грн - основний борг, 149,13 грн - пеня, 89,48 грн - 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн, про що видати наказ.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Суддя І.В. Мілєва