02 травня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/10907/22
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Решетника В.І.,
представника відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області - Пелих Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (далі - відповідач -1 , ТУ ДСА в Полтавській області), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2, ДСА України), в якій просив:
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат, голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно;
- визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України та Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривні, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року включно;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання нарахувати та виплатити суддівську винагороду за один місяць.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у спірний період працював суддею Полтавського районного суду Полтавської області та обіймав у ньому адміністративну посаду голови суду. При цьому, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 01.11.2022 відповідачі нарахували позивачу суддівську винагороду з урахуванням величини "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідачі повинні були нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року в розмірі 2270 гривень, та на 01.01.2022 - 2481 гривень. Внаслідок цього розмір суддівської винагороди позивача за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 та з 01.01.2022 по 01.11.2022 не відповідав розміру, установленому спеціальним законом, у зв'язку з чим позивач вважає, що порушено його право на належне матеріальне забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
06.02.2023 від відповідача ТУ ДСА в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 45 - 49/, в якому відповідач-1 просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у період з 01.01.2021 по 01.11.2022 суддівська винагорода нараховувалася та виплачувалася відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», виходячи із розміру прожиткового мінімуму працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн. Зауважував, що згідно Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) за 2021 рік управлінням отримано та виплачено коштів на суддівську винагороду у розмірі 153 447 500 грн, чітко у межах кошторисних призначень, як того вимагає стаття 149 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а відповідно до Звіту про надходження та використання коштів загального фонду (форма № 2д) управлінню на 2022 рік було виділено та витрачено на виплату суддівської винагороди кошторисні призначення у розмірі 177 041 757 грн, у зв'язку з чим суми вказаних коштів не вистачило б для нарахування та виплати суддівської винагороди з обрахунку базового посадового окладу судді із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 - 2481 грн. Наголошував, що управління не може самостійно визначати розмір прожиткового мінімуму, який застосовується для розрахунку суддівської винагороди, тим паче, якщо це призведе до нарахування та виплати суддівської винагороди понад встановлені межі бюджетних асигнувань. Розміри видатків управлінню на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, визначені із застосуванням статті 7 Законів «Про Державний бюджет України» на 2021 та 2022 рік, які не визнавалися неконституційними, буди чинними, а тому підлягали застосуванню.
22.02.2023 від ДСА України надійшли до суду письмові пояснення /а.с. 133 - 135/, в яких відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , вказуючи, що Законом України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка складає 2102 гривні, тобто зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина. Звертав увагу на правові позиції Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 у справі № 826/12172/17 та висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 позовну заяву залишено без руху /а.с. 27-28/.
03.01.2023 позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду /а.с. 32 - 35/.
Ухвалою суду від 09.01.2023 заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/10907/22, відмовлено ОСОБА_1 у залученні в якості третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10:30 год. 07 лютого 2023 року /а.с. 36 - 37/.
Протокольною ухвалою суду від 07.02.2023 підготовче засідання відкладено до 30.03.2023 10 год. 00 хв. /а.с. 124/.
Протокольною ухвалою від 30.03.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 18.04.2023 10:30 год. /а.с. 142/.
Протокольною ухвалою суду від 18.04.2023 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.05.2023 10:30 /а.с. 148 - 149/.
У судове засідання 02.05.2023 позивач та представник відповідача-2 не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином, позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, представник відповідача-2 також у письмових поясненнях просив розглянути справу без його участі. Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні у повному обсязі.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
Постановою Верховної Ради «Про обрання суддів» від 22.09.2011 № 3780-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області безстроково /а.с.13/.
Наказом Управління Державної судової адміністрації в Полтавській області від 12.10.2011 № 178/к зараховано ОСОБА_1 на посаду судді Полтавського районного суду Полтавської області безстроково з 22.09.2021 /а.с. 14/.
Згідно з наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 21.05.2020 № 09/ос.с ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків голови Полтавського районного суду Полтавської області строком на 3 роки, з 21.05.2020 по 20.05.2023 включно /а.с.17/.
01.11.2022 суддя ОСОБА_1 досяг граничного віку перебування на посаді судді.
Наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 06.02.2023 № 02/ос.с «Про припинення трудових відносин з суддею ОСОБА_1 » припинено трудові відносини з ОСОБА_1 з 02.11.2022 у зв'язку з досягненням ним шестидесяти п'яти років /а.с. 158/, а наказом Полтавського районного суду Полтавської області від 06.02.2023 № 03/ос.с «Про відрахування зі штату суддю ОСОБА_1 » суддю ОСОБА_1 відраховано зі штату Полтавського районного суду Полтавської області у зв'язку з досягненням ним шестидесяти п'яти років /а.с. 160/.
Із відомостей розрахункових листів по виплаті позивачеві суддівської винагороди у період з 01.01.2021 по 01.11.2022 /а.с. 90 - 94/ слідує, що оклад позивача визначено у сумі 63060,00 грн, тобто суддівську винагороду за вказаний період ОСОБА_1 обчислено з урахуванням розрахункової величини, передбаченої Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", а саме, розміру прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Позивач, вважаючи невірним застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме, 2102,00 грн для розрахунку його посадового окладу та, як наслідок, недоплати суддівської винагороди, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина друга статті 4 Закону №1402-VIII).
Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
За частиною другою статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII (яка згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11 березня 2020 року діє в редакції Закону №1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15 грудня 2020 року № 1082-IX (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189 гривень, з 01 липня - 2294 гривні, з 01 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 01 січня - 1921 гривня, з 01 липня - 2013 гривень, з 01 грудня - 2100 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 01 січня - 2395 гривень, з 01 липня - 2510 гривень, з 01 грудня - 2618 гривень;
працездатних осіб: з 01 січня - 2270 гривень, з 01 липня - 2379 гривень, з 01 грудня - 2481 гривня;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 01 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 01 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 1769 гривень, з 01 липня - 1854 гривні, з 01 грудня - 1934 гривні.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" від 2 грудня 2021 року № 1928-IX (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Спірним у межах цієї справи є питання застосування до розрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року та з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 грн.
В ході розгляду справи встановлено, що суддівську винагороду позивача за період з 01.01.2021 по 01.11.2022 обчислено, виходячи з приписів абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, від 03 червня 2013 року №3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року №11-р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом №1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Необхідно також указати, що у пункті 62 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до Комітету міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів підкреслюється, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.
Суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
З 30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України згідно із Законом України від 02 червня 2016 року №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" (далі - Закон №1401-VIII).
Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище. Суд звертає увагу на те, що Конституція України у редакції Закону №1401-VIII вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Розмір суддівської винагороди визначено у статті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в значенні частини другої статті 130 Конституції України.
Пунктом 1 частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Згідно із статтею 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону №966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Суд зазначає, що Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".
При цьому, Законом №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Натомість, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Аналогічно статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", разом із встановленням на 01 січня 2022 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2481,00 грн, визначено "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 грн.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період (01.01.2021 - 01.11.2022), а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік".
Водночас, Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд зауважує, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто, у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону № 1402-VIII.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач -1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.
Суд вважає за необхідне підкреслити, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.
Враховуючи викладене, суд констатує, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270,00 грн), та на 01 січня 2022 року (2481 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн) у період з 01.01.2021 по 01.11.2022, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" було неправомірним.
Розмір суддівської винагороди встановлено статтею 135 Закону № 1402-VIII, тож позивач має право на те, щоб йому виплатили недоотримані кошти (заборгованість).
З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що обмеження виплати останньому, починаючи з січня 2021 року, суддівської винагороди (шляхом обчислення її розміру, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі саме 2102 грн) здійснено протиправно.
Відповідач-1 зобов'язаний був при визначенні розміру суддівської винагороди ОСОБА_1 у період з січня 2021 року по 31 грудня 2021 року та з 1 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року включно діяти відповідно до Закону №1402 та обчислювати розмір суддівської винагороди, виходячи з показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет на 2021 рік" з 01.01.2021 саме у значенні 2270 грн, а з 01.01.2022 у значенні 2481 грн, а не 2102 грн, як це протиправно здійснено відповідачем-1, чим, відповідно, порушено права позивача на отримання суддівської винагороди у належному розмірі.
Отже, відповідачем-1 зазначений вище обов'язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", а не виключно через відсутність відповідних бюджетних призначень.
Слід зазначити, що у відповідності до вимог частини четвертої статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до статті 149 Закону №1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Зважаючи на наведені положення статей 148, 149 Закону №1402-VIII у зіставленні з положеннями частин першої, другої, п'ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021 рік, 2022 рік).
Згідно з розрахунком річного фонду суддівської винагороди та Кошторисом на 2021 рік, розраховуючи суддівську винагороду позивача та запитуючи в ДСА України відповідні кошти на її виплату, ТУДСА України в Полтавській області керувалося застосуванням прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн, визначаючи таким чином посадовий оклад ОСОБА_1 у сумі 63060 грн /а.с. 99 - 101/.
У розрахунку річного фонду суддівської винагороди на 2022 рік /а.с. 112 - 113/ ТУ ДСА в Полтавській області зазначило вихідною величиною прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн, при цьому порахувавши посадовий оклад суддів із прожиткового мінімуму 2481 грн, внаслідок чого річну суму суддівської винагороди визначено у розмірі 245 704 278,9 грн . Разом з тим у проєкті індивідуального кошторису ТУ ДСА у Полтавській області потребу у бюджетних коштах на 2022 рік на виплату суддівської винагороди (КЕКВ 2113) передбачено у розмірі 153 194,4 грн, не зазначивши дефіциту бюджетних коштів /а.с. 118/. Відповідно Кошторис на 2022 рік ТУ ДСА в Полтавській області затверджено з урахуванням суми на суддівську винагороду (КЕКВ 2113) у розмірі 154 358 грн /а.с. 119/.
Виходячи з викладеного, а також зважаючи на те, що саме ТУ ДСА в Полтавській області здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є : визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів; визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 01 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні; зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Висновки суду узгоджуються із правовим підходом до застосування норм права, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21.
У свою чергу суд критично оцінює посилання відповідача-1 на позиції Верховного Суду у постанові від 26.09.2018 у справі № 820/1853/17, від 09.04.2020 у справі № 826/12172/17 та висновки Великої палати Верховного Суду у постанові від 04.11.2020 у справі № 200/9195/19-а, оскільки зміст та правове регулювання спірних правовідносин у справах, розглянутих Верховним Судом, та цій справі є відмінним.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди та зобов'язання, звернені до ДСА України, задоволенню не підлягають, оскільки вказаний суб'єкт владних повноважень не здійснював нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання ДСА України здійснити фінансування територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплат голові Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно та з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що у разі нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за рішенням суду фінансування ТУ ДСА в Полтавській області буде ускладненим, а відтак відповідні позовні вимоги є передчасними.
Отже, позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення, то суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у силу пункту 1 частини першої якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення суддівської винагороди не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язання відповідача-1 провести перерахунок суддівської винагороди, підстави для допуску рішення до негайного виконання відсутні.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 26304855), Державної судової адміністрації України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, код ЄДРПОУ 26255795) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 31 грудня 2021 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2021 року складає 2270 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді Полтавського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 за період з 01 січня по 01 листопада 2022 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року в розмірі 2102 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області здійснити нарахування та виплату суддівської винагороди ОСОБА_1 з 01 січня 2022 року по 01 листопада 2022 року включно у відповідності до вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2022 року складає 2481 гривня, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
У задоволенні клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги на дане рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12 травня 2023 року.
Головуючий суддя М.В. Довгопол