Справа № 420/4518/23
12 травня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправнимі скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
До суду 06 березня 2023 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якій представник позивача просить, відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (вхід. № ЕП/12032/23 від 10.04.2023):
- Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДМС в Одеській області від 08.02.2023 року № 51032300018181 про відмову в обміні посвідки на постійне місце проживання громадянки Азербайджану ОСОБА_1 ;
- Зобов'язати Головне управління ДМС в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2023 року про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягненням 45-річного віку.
Ухвалою суду від 13 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 26.11.2008 року вона зареєстрована та проживає в м. Одесі, на підставі посвідки на постійне місце проживання в Україні НОМЕР_2 , виданої безстроково.
У зв'язку із досягненням 45-річного віку, позивач звернулась до Головного управління із заявою про обмін посвідки на постійне місце проживання.
Однак, рішенням Головного управління від 08.02.2023 року № 51032300018181 їй було відмовлено на підставі пп. 3 п. 62 Порядку № 321.
Позивач звертає увагу, що в рішенні відповідачем не зазначено, які саме дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, які не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію, на підставі яких їй було відмовлено в обміні посвідки.
Також позивач зазначила, що вона у 2000 році після одруження з громадянином України отримала тимчасовий дозвіл на імміграцію в Україну, тиа більше 13 років користувалася посвідкою на постійне проживання, маючи обґрунтоване сподівання на належне виконання суб'єктом владних повноважень своїх повноважень під час оформлення посвідки на постійне проживання.
Також позивач звернула увагу, що відповідачем не надано доказів того, що нею подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблення, допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки. Більш того не надано доказів скасування дозволу на імміграцію.
На думку позивача, вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
На виконання вимог ухвали суду від Головного управління ДМС в Одеській області через канцелярію суду 01.09.2022 року (вхід. № 27762/22) надійшов відзив на позовну заяву з додатками, в якому представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що рішення від 08.02.2023 року було прийнято у зв'язку з відсутністю підтвердження законності надання дозволу на імміграцію в Україні та копії дозволу на імміграцію ГУ ДМС в Одеській області.
Так, на підставі пп.3 п.62 Порядку №321, у зв'язку з тим, що дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію були відсутні підстави для обміну посвідки на постійне місце проживання.
Також, Головним управлінням до відзиву на позовну заяву було додано матеріали справи на імміграцію позивача.
Відповідь на відзив до суду не надходила.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Азербайджан відповідно до паспорту № НОМЕР_3 .
Свідоцтвом про одруження № НОМЕР_4 підтверджено, що позивач з 01.09.2000 року перебуває у шлюбі з громадянином України ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтв про народження № НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , позивач має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 відповідно до договору купівлі-продажу від 05.04.2006 року придбав у право власності квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 61.8 кв.м.
Відповідно до заяви від 25.09.2007 року засвідченої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_2 надано згоду на взяття на реєстраційний облік дружини гр. Азербайджану ОСОБА_1 у належній йому квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що позивачем 25.05.2008 року до ВГІРФО ГУМВС УМВС України в Одеській області було подано заяву про надання дозволу на імміграцію в Україну з метою проживання разом із сім'єю.
28.10.2008 року було надано висновок про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянки ОСОБА_1 , та на підставі вказаного висновку позивачу було видано дозвіл на імміграцію в Україну на строк до 28.10.2009 року. Відповідно до заяви від 14.11.2008 року позивач отримала посвідку на постійне місце проживання в Україні 18.11.2008 року серії НОМЕР_2 .
Судом встановлено та матеріалами особової справи підтверджено, що 20.01.2023 року позивачем до відділу міграційної служби було подано заяву-анкету № 205035080 про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням 45-річного віку, проте 08.02.2023 року їй було відмовлено в оформленні посвідки на постійне проживаннята прийнято рішення № 51032300018181 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп.3 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання № 321, про яке позивач ознайомлена - 13.02.2023 року.
Не погодившись з прийнятим рішення позивач звернулась до суду з цим позовом.
Судом досліджена особова справа про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянки Азербайджану ОСОБА_1 .
Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з огляду на таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України від 07.06.2001 року №2491-ІІІ «Про імміграцію» (далі - Закон №2491), Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 року №321 (далі - Порядок № 321), Постановою КМУ від 26.12.2002 року №1983, якою затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок №1983).
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Відповідно до преамбули Закону №2491 цей Закон визначає умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства.
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:
імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання;
іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання;
дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію;
Статтею 9 Закону №2491 передбачений порядок подання заяви про надання дозволу на імміграцію.
Відповідно до частин 1, 2 цієї статті (у редакції, чинній на момент надання позивачу дозволу на імміграцію у травні 2008 року) заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:
1) особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;
2) особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.
Заяву про надання дозволу на імміграцію заявник подає особисто до відповідного органу державної влади. За наявності поважних причин (хвороба заявника, стихійне лихо тощо) заява може надсилатися поштою або за дорученням заявника, посвідченим нотаріально, подаватися іншою особою.
Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону №2491 у разі неподання особою всіх визначених цим Законом документів заява про надання дозволу на імміграцію не приймається.
Частиною 4 статті 10 Закону №2491 передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається, зокрема, особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи.
Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону №2491 особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання передбачений Порядком №321.
Відповідно до п. 1, 2 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні. Посвідка виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Підпунктом 1 п. 3 Порядку №321 встановлено, що посвідка оформлюється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну або до прийняття рішення про припинення громадянства України постійно проживали на території України і після прийняття такого рішення залишилися постійно проживати на її території.
Згідно з пп. 5 п. 7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється у разі, зокрема, досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).
Сторонами не заперечується, що позивача документовано посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_2 із безстроковим терміном дії з 14.11.2008 року.
Судом встановлено, що 20.01.2023 позивач звернулась до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання в Україні у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Відповідно до п. 9 Порядку №321 оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».
Положеннями пункту 21 Порядку №321 встановлено, що працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта під час приймання документів від іноземця або особи без громадянства перевіряє повноту поданих іноземцем або особою без громадянства документів, зазначених у пунктах 32-34 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства, своєчасність їх подання, наявність підстав для оформлення та видачі посвідки, наявність відмітки про перетинання державного кордону чи продовження строку перебування або наявність документа, що підтверджує законність перебування/проживання іноземця або особи без громадянства на території України, звіряє відомості про іноземця або особу без громадянства, зазначені в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, з даними, що містяться в заяві-анкеті.
У разі виявлення факту подання документів не в повному обсязі або подання документів, оформлення яких не відповідає вимогам законодавства, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, уповноважений суб'єкт інформують іноземця або особу без громадянства про відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови. За бажанням іноземця або особи без громадянства відмова надається у письмовій формі.
Іноземець або особа без громадянства мають право повторно звернутися до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта в разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їм відмовлено в прийнятті документів, за умови дотримання строків, визначених пунктом 17 цього Порядку.
При цьому, відповідно до пункту 22 Порядку №321, у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта з використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (в тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Реєстрація заяви-анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування.
Згідно з пунктами 36 та 37 Порядку №321, після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється посвідка, та перевірку поданих нею документів.
Ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру, та відомчої інформаційної системи ДМС.
Перевірка законності перебування іноземця або особи без громадянства на території України здійснюється з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, Аркан або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби, відповідь на які Адміністрація Держприкордонслужби надає протягом трьох робочих днів з дня надходження такого запиту.
Чинність дозволу на імміграцію, копія якого надана іноземцем або особою без громадянства, перевіряється шляхом вивчення матеріалів справи про надання такого дозволу.
У разі необхідності підтвердження відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть до Мін'юсту в електронній формі захищеними каналами зв'язку надсилаються відповідні запити, відповідь на які Мін'юст надає протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів. У разі відсутності можливості надіслання запитів у електронній формі запити надсилаються у паперовій формі.
У разі необхідності підтвердження інших відомостей про іноземця або особу без громадянства або дійсності поданих ними документів надсилаються запити до відповідних державних органів або їх територіальних органів (підрозділів), які надають відповідь протягом трьох робочих днів з дня надходження таких запитів.
Відповідно до пункту 42 Порядку №321 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36 і 37 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.
Пошук у Реєстрі інформації щодо особи здійснюється за поданими персональними даними (у тому числі тими, що змінилися).
До запровадження органами реєстрації внесення до Реєстру відомостей про місце проживання особи в установленому законодавством порядку, відомості про реєстрацію місця проживання, які подаються іноземцем або особою без громадянства, перевіряються за даними обліку територіального органу ДМС.
Згідно пунктів 43, 44 Порядку №321 рішення про оформлення, обмін посвідки приймається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні.
Пунктом 46 Порядку №321 передбачено, що після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.
Суд встановив, що 08.02.2023 року Головним управлінням було прийнято рішення № 51032300018181 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 3 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою КМУ від 25.04.2018 року № 321.
Підпунктом 3 пункту 62 Порядку №321 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли, зокрема, дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію.
Однак, оскаржуване рішення від 08.02.2023 року № 51032300018181 не містить посилань, які саме відомості щодо позивача не були підтверджені даними з баз даних Реєстру, картотек. Доказів того, що позивачкою для отримання посвідки було надано інформацію, що не підтверджується даними, отриманими з баз даних Реєстру, картотек, відповідачем також не надано до суду.
В свою чергу прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання позивачу дозволу на імміграцію в Україні та оформленні посвідки на постійне проживання в Україні проводив необхідну перевірку поданих документів та з'ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.
Судом встановлено, що при видачі посвідки на постійне проживання позивачу була проведена перевірка законності залишення позивачки на постійне проживання на території України, будь-яких підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію виявлено не було та визнано позивача такою, що має дозвіл на імміграцію, що мало наслідком надання їй посвідки на постійне проживання в Україні. Вказане рішення є чинним.
Таким чином, позивач користувалась протягом цього часу посвідкою на постійне проживання в Україні, маючи обґрунтоване сподівання на належне виконання суб'єктом владних повноважень своїх повноважень під час оформлення посвідки на постійне проживання в Україні, якою користувалась з 2008 року.
Відповідачем не доведено, що позивачем було допущено порушення при подачі документів для отримання посвідки на постійне проживання в Україні, подано свідомо неправдиві відомості, документи, що містили недостовірні дані або підроблені.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління ДМС України в Одеській області від 08.02.2023 року № 51032300018181 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянці Азербайджану ОСОБА_1 та наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування вказаного рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акту суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Умови, за яких орган відмовляє у видачі посвідки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен видати посвідку. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - видати посвідку або не видати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Таким чином, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головне управління ДМС в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання від 14.11.2008 року серії НОМЕР_2 у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Тому, керуючись ст. 9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління ДМС в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання від 14.11.2008 року серії НОМЕР_2 у зв'язку з досягненням 45-річного віку на підставі заяви позивача.
Також з урахуванням встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги - зобов'язати Головне управління ДМС в Одеській області повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2023 року про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку із досягненням 45-річного віку, є безпідставними, а тому на належать задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку. що позовні вимоги належать задоволенню частково.
З огляду на те, що позов задоволено частково, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місцезнаходження: 65003, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправнимі скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384,місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянки Азербайджану - ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 08.02.2023 року № 51032300018181.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384,місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) здійснити обмін виданої ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) посвідки на постійне проживання від 14.11.2008 року серії НОМЕР_2 у зв'язку з досягненням 45-річного віку на підставі заяви від 20 січня 2023 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384,місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України, п. 3 Розділу IV Прикінцеві положення КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко