31 серпня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1591/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
при секретарі - Зайченко Н.О.,
за участю:
представників позивача - Гуйванюк Й.Є., Биченко О.О.,
представника відповідача - Мовчан Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інконтелм", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
29 березня 2005 року Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000052305/0/16 від 15.03.2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень місяць 2005 року на суму 58428335 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки відповідача у акті перевірки №28/23-312/00152307 від 11 березня 2005 року є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення - незаконним та необґрунтованим, а тому повинно бути визнано недійсним.
Постановою господарського суду Полтавської області від 21 лютого 2007 року позов задоволено.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2007 року дане рішення залишено без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07 липня 2009 року зазначені вище судові рішення залишив без змін.
Постановою Верховного суду України від 23 лютого 2010 року ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07 липня 2009 року, ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2007 року та постанову господарського суду Полтавської області від 21 лютого 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року справа прийнята до провадження.
17 травня 2010 року від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій повідомлено про зміну найменування позивача на Публічне акціонерне товариство „Транснаціональна фінансово -промислова нафтова компанія „Укртатнафта” у відповідності до вимог Закону України від 17.09.2008р. №514-VI “Про акціонерні товариства”, та позивач просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області №0000052305/0/16 від 15 березня 2005 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 58 428 335 грн.
В обґрунтування змінених позовних вимог позивач посилався на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії. Тому, згідно із частиною 2 статті 162 КАС України у разі його неправомірності воно визнається судом протиправним і скасовується.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з урахуванням змін.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
У своїх запереченнях посилався на те, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області проведено позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" за період: січень місяць 2005 року, яка набрала форму акта №28/23-312/00152307 від 11 березня 2005 року. На підставі зазначеного акта перевірки за порушення вимог п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000052305/0/16 від 15 березня 2005 року, яким позивачу визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 58 428 335 грн.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що службовими особами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на підставі посвідчень від 25.02.2005 р. №№ 263/664, 262/663, 188, 260/661, 261/662 та від10.03.2005 р. № 191 проведено позапланову документальну перевірку правильності, повноти та обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість з бюджету Закритого акціонерного товариства транснаціональної фінансово-промислової нафтової компанії "Укртатнафта" за період: січень місяць 2005 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.03.2005 р. № 28/23-513/00152307.
Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області було встановлено та зафіксовано у акті порушення з боку АТ “Укртатнафта”, яке полягало у придбанні позивачем у ТОВ “Татарстан-Експорт” та НАК “Нафтогаз України” нафти сирої російських родовищ, яку, в свою чергу, на митну територію України імпортувало підприємство ТОВ “Інконтелм”, що користувалося пільгами при сплаті податків та не сплачувало податок на додану вартість до бюджету.
На думку перевіряючих, при продажу нафти імпортованої на територію України по ланцюгам від ТОВ "Інкотелм" до АТ "Укртатнафта", загальна вартість нафти з ПДВ згідно податкових накладних по придбанню, яка включена до податкового кредиту у січні 2005 року АТ "Укртатнафта" зросла у порівнянні з митною вартістю на кордоні України на загальну суму 59944880,68 грн. або на 7,7%. В той же час без податку на додану вартість (собівартість нафти) в порівнянні з митною вартістю зменшилась на 59944785 грн.
На підставі акту перевірки, за порушення п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області винесено податкове повідомлення - рішення № №0000052305/0/16 від 15 березня 2005 року, за яким позивачу визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 58 428 335 грн.
З даним рішення позивач не погодився та оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
П. 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону видається в разі поставки товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу. У будь-якому випадку видається товарний чек, інший розрахунковий або платіжний документ, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) та/або прийняття платежу із зазначенням суми податку.
Згідно із п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Судом встановлено, що позивачем у період січень 2005 року придбавалась нафта сира російських родовищ через ряд постачальників-резидентів України, яку на митну територію України імпортувало ТОВ "Інкотелм" м. Харків за договорами комісії укладеними з ТОВ "Укртатнафта-Центр" м. Київ та корпорацією "Кліринговий дім" м. Бориспіль (комісіонери), яка в свою чергу була придбана у ВАТ "Татнафта ім. В.Д.Шашина", Татарстан, Російська Федерація.
У подальшому ТОВ "Інкотелм" імпортовану нафту реалізовувало ТОВ "Татарстан-Експорт" та НАК "Нафтогаз України". При цьому при здійснені операцій із придбання та продажу нафти сирої, посилаючись на норми Закону України “Про іноземні інвестиції” від 13.03.1992р. №3198-ХІІ, ТОВ "Інкотелм" користувалося пільгами при сплаті податків та не сплачувало податок на додану вартість до бюджету. ТОВ "Татарстан-Експорт" та НАК "Нафтогаз України", у свою чергу, реалізували нафту позивачу АТ "Укртатнафта" за договорами купівлі-продажу № 2233/2/2120 від 29.12.2003 р. та № 14/1294/04 від 29.09.2004 р.
Із пояснень представників позивача у судовому засіданні встановлено, що АТ „Укртатнафта”, являючись власником резервуарів для зберігання нафти, уклало з Філією „Придніпровські магістральні нафтопроводи” ВАТ „Укртранснафта” договір № 263 від 31.03.2003 р. про сумісні дії по організації постачання нафти Придніпровськими магістральними нафтопроводами ЗАТ „Укртатнафта”. Договором було передбачено, що АТ „Укртатнафта” зобов'язано приймати в свої резервуари для зберігання нафту (в тому числі російських родовищ), що транспортується ВАТ „Укртранснафта” для третіх осіб по нафтопроводам „Мічурінськ -Кременчук”, „Лисичанськ- Кременчук”. Облік прийнятої нафти відбувається на вузлах обліку нафти № 466/1, № 466/2, ВОН № 465.
Таким чином, відповідно до актів з вузла обліку нафти, наявних у матеріалах справи, в період із листопада по грудень 2004 року в резервуари АТ „Укртатнафта” було транспортовано 484 600 тонн нафти для вантажоотримувачів - Корпорації „Кліринговий Дім” та ТОВ „Укртатнафта -Центр”.
Експортерами російської нафти виступали ВАТ “Татнефть ім. Шашина”, ТОВ “Клірінг-Нафта”, ТОВ “Нафтогазсервіс”, ТОВ “Башмінерал”, ТОВ “ТД Фінко” (згідно актів прийому -здачі нафти на вузлах обліку нафти).
У подальшому зазначені обсяги нафти були придбані позивачем безпосередньо у ТОВ “Татарстан-Експорт” згідно договору купівлі-продажу №2233/2/2120 від 29.12.2003р. та у НАК “Нафтогаз України” згідно договору купівлі-продажу №14/1294/04 від 29.09.2004р.
Згідно із умовами даних договорів ТОВ „Татарстан-експорт” та НАК „Нафтогаз України” зобов'язалися продати до 1 000 000 тон нафти шляхом поставки її до терміналів АТ „Укртатнафта” по трубопровідній системі ВАТ „Укртранснафта”. Транспортування та митне оформлення нафти здійснюється за рахунок постачальників. Приймання та здача сировини здійснюється у резервуарах споживача. Результати приймання-здачі нафти з нафтопроводів оформлялися актами прийому -здачі нафти на вузлі обліку нафти.
Із акту перевірки вбачається та не заперечується представником відповідача, що позивач на момент виникнення спірних правовідносин був платником податку на додану вартість (свідоцтво від 14.07.1997 р. № 23537992).
Контрагенти позивача за договорами: ТОВ “Татарстан-Експорт” та НАК “Нафтогаз України” на момент виникнення спірних правовідносин також були платниками податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість № 3758/881, № 35480667, копії яких наявні у матеріалах справи.
Судом встановлено, що позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ за належно оформленими податковими накладними, виписаними на виконання умов договору ТОВ „Татарстан-експорт”: №13/11к від 25.11.04р., №15/12к від 01.12.04р., №16/12к від 01.12.04р., №17/12к від 02.12.04р., №18/12к від 02.12.04р., №19/12к від 06.12.04р., №20/12к від 07.12.04р., №21/12к від 14.12.04р., №22/12к від 15.12.04р., №23/12к від 21.12.04р., №24/12к від 22.12.04р., №25/12к- від 23.12.04р., №27/12к від 29.12.04р., №28/12к від 30.12.04р., №29/12к від 31.12.04р.
Також, позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ за належно оформленими податковими накладними, виписаними на виконання умов договору НАК “Нафтогаз України”: №662 від 23.11.04р., №765 від 29.12.04р., №766 від 29.12.04р., №767 від 29.12.04р., №768 від 30.12.04р., №772 від 30.12.04р., №773 від 30.12.04р., №776 від 30.12.04р., №777 від 31.12.04р., №778 від 31.12.04р.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.
Фактичне отримання позивачем продукції на виконання умов укладеного договору з ТОВ “Татарстан-Експорт” підтверджується актами приймання-здачі нафти: №18 від 25.11.04р., №20 від 01.12.04р., №21 від 01.12.04р., №22 від 02.12.04р., №23 від 02.12.04р., № 24 від 06.12.04р., № 25 від 07.12.04р., № 26 від 14.12.04р., № 27 від 15.12.04р., № 28 від 21.12.04р., №29 від 22.12.04р., № 30 від 23.12.04р., № 32 від 30.12.04р., №33 від 30.12.04р., №34 від 31.12.04р., копії яких наявні у матеріалах справи.
Фактичне отримання позивачем продукції на виконання умов укладеного договору з НАК “Нафтогаз України” підтверджується актами приймання-здачі нафти: №19 від 23.11.04р., №37 від 29.12.04р., № 36 від 29.12.04р., №38 від 29.12.04р., №39 від 30.12.04р., №42 від 30.12.04р. , №43 від 30 грудня 2004 року , №41 від 30.12.04р., №44 від 31.12.04р. , №45 від 31.12.04р., копії яких наявні у матеріалах справи.
Розрахунок за поставлену нафту проводився у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями.
Загальна сума сплачених АТ "Укртатнафта" за поставлену нафту складає 782086765 грн. 08 коп.
Таким чином, відбулася фактична сплата АТ "Укртатнафта" сум податку на додану вартість у ціні придбання нафти.
З огляду на викладене, реальність господарської операції - фактичне отримання нафти АТ “Укртатнафта” підтверджується договорами, додатковими угодами, податковими накладними, актами прийому -передачі товару, актами прийому -здачі на вузлі обліку нафти, платіжними дорученнями.
Відповідно до п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Як вбачається із декларації з ПДВ за січень 2005 року, загальна суму податкового кредиту АТ «Укртатнафта»перевищила загальну суму податкових зобов'язань, тобто має від'ємне значення, тому підлягає відшкодуванню підприємству.
Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ “Інконтелм” користувалося пільгами при сплаті податків та не сплачувало податок на додану вартість до бюджету, тому у позивача відсутні підстави для включення сум ПДВ до податкового кредиту, суд зазначає наступне.
Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.
При цьому як встановлено вище, позивач придбавав нафту не безпосередньо у ТОВ “Інконтелм”, а у ТОВ “Татарстан-Експорт” та НАК “Нафтогаз України”.
Згідно статуту ТОВ “Інконтелм” є дочірнім підприємством «Українсько-польського спільного підприємства ТОВ «Тайстра» і згідно вимог Закону України «Про іноземні інвестиції»користується пільгами в оподаткуванні . У деклараціях з податку на додану вартість ТОВ “Інконтелм” задекларувало загальні обсяги продажу як такі, що звільнені від оподаткування.
Також, слід враховувати, що у разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Верховний Суд України у постанові від 23 лютого 2010 року зазначив про необхідність дослідження наявності узгоджених дій між контрагентами в ланцюгу купівлі-продажу нафтової сировини: ТОВ “Інконтелм”, ТОВ “Татарстан-Експорт”, НАК “Нафтогаз України”, а також наявності в діях працівників згаданих суб'єктів господарювання ознак кримінально-карних дій. Підтвердження таких обставин може бути підставою для відмови у визнанні права на бюджетне відшкодування.
З метою дослідження вказаних обставин, суд своїми ухвалами від 08 червня 2010 року та від 26 липня 2010 року витребував від прокуратури Полтавської області, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області належні докази, а також направив відповідні запити від 26.07.2010 року до Октябрського районного суду м. Полтави та до Дзержинського районного суду м. Харкова.
Судом встановлено, що за матеріалами податкової перевірки прокуратурою Полтавської області було порушено кримінальну справу № 04318023 відносно службових осіб ЗАТ "Укртатнафта" за ознаками злочинів, передбачених ст. 15 ч. 5, ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України та кримінальну справу № 05815105 за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України по факту замаху на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем службовими особами ЗАТ "ТФПК "Укртатнафта".
Згідно листа прокуратури Полтавської області від 16.08.2010 р. № 04/5-299 вих.10 ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03.08.2007 року, залишено в силі постанову Київського районного суду м. Полтави від 20.07.2007 року, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 04318023. Також, ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.06.2007 року, залишено в силі постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2007 року, якою скасовано постанову про порушення кримінальної справи № 05815105.
Відповідно до службової записки начальника штабу ВПМ Кременчуцької ОДПІ, наданої відповідачем на виконання ухвали суду про витребування, кримінальні справи № 04318023 та № 05815105, які перебували в провадженні слідчого відділу прокуратури Полтавської області закрито на підставі ст. 100 КПК України.
Таким чином, постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2007 року по справі № 4-96/07, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.06.2007 року, копії яких наявні у матеріалах справи, скасовано постанову заступника прокурора Полтавської області від 17.06.2005 року про скасування постанов про відмову у порушенні кримінальної справи та порушення кримінальної справи відносно службових осіб ЗАТ "Укртатнафта", в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб ЗАТ "Укртатнафта" - відмовлено за відсутності складу злочинів, передбачених ст. 15 ч. 5, ст. 191 та ч. 2 ст. 364 КК України.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відношенні посадової особи ТОВ "Інкотелм" ОСОБА_4 також було порушено кримінальну справу №16050051 за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова про попередній розгляд кримінальної справи та його припинення від 09.09.2008 року за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, копія якої наявна у матеріалах справи, - ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 р., а провадження по кримінальній справі ( №16050051) припинено.
Таким чином, ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників контрагентів у ланцюгу купівлі-продажу нафтової сировини: ТОВ “Інконтелм”, ТОВ “Татарстан-Експорт”, НАК “Нафтогаз України”, АТ "Укртатнафта" вироками судів не встановлені.
Суду не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при закупівлі нафти у контрагентів, а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів за договорами купівлі-продажу.
З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п.п. 1.3, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Закону України “Про податок на додану вартість”.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000052305/0/16 від 15.03.2005 року, яким визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 58428335 грн. не ґрунтується на вимогах законодавства України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інконтелм", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000052305/0/16 від 15.03.2005 року, яким визначено до зменшення суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2005 року в розмірі 58428335 грн. (п'ятдесят вісім мільйонів чотириста двадцять вісім тисяч триста тридцять п'ять гривень).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 вересня 2010 року.
Суддя А.Б. Головко