справа №2-а-2087/10
25 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Башмаков Є.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС роти ДПС № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції Половинченко Олександра Вікторовича про скасуван ня постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
17 серпня 2010 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 23 липня 2010 року відповідачем щодо нього було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АР №206689, згідно якої, його було притягнуто до адміністративної відповідальності та на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн. за правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Позивач з даною постановою не згодний, оскільки вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства, тому просить поновити строк для оскарження даної постанови, визнати її незаконною та скасувати.
Позивач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи у судовому засіданні був повідомлений належним чином повідомлений, але від нього надійшло клопотання про слухання справи без його участі в порядку письмового провадження, в якому підтримав викладені у позові вимоги та просить суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій відповідач не визнає пред'явленні йому позовні вимоги та просить розглянути дану справу згідно норм діючого законодавства.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути даний адміністративний позов, згідно ч. 4 ст. 122 КАС України за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 липня 2010 року відповідачем у відношенні позивача було винесено постанову серії АР №206689 у справі про адміністративне правопорушення, де відповідач зазначив, що цього ж дня о 04 годині 30 хвилин позивач, керуючи автомобілем марки «Деу Ланос» д/н НОМЕР_1 на 378 км автомобільної дороги Харків-Сімферополь (с. Кам'янське), рухався зі швидкістю 86 км/год., чим перевищив встановлену в населеному пункті швидкість на 26 км/год, тим самим порушив вимоги пункту 12.4 Правил дорожнього руху. Згідно даної постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн., що підтверджується зазначеною вище постановою, наявною в матеріалах справи .
Позивач з даною постановою не згоден, оскільки вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, не відображає дійсних обставин справи, складена за відсутності належних доказів та з грубим порушенням законодавства. Крім того, позивач не згоден з діями інспектора, оскільки, прилад, яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень Правил дорожнього руху не є автоматичним засобом фіксації.
Правовідносини, які виникли між сторонами врегульовані нормами Правил дорожнього руху, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП передбачено, що може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, в районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими законом.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Законом.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Частиною 6 ст. 71 КАС України передбачено, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктом 24 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В порушення вимог ст. 254 КУпАП інспектором ДПС не було складено протокол про вчинення адміністративне правопорушення. Крім того, статтею 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, проте, правопорушення (вчинене позивачем), передбачене ч. 1 ст. 122 до зазначеного переліку не входить. У оскаржуваній постанові лише вказано, що до постанови додається протокол, але ні його серія, ні його номер зазначені не були.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення посадовою особою органу міліції не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що саме в ОСОБА_1 є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність (ст. 280 КУпАП).
У оскаржуваній постанові не зазначено яким саме приладом було зафіксовано правопорушення, вчинене ОСОБА_1 (вид засобу фіксації, серія, номер), та відсутні вказівки про те, хто саме проводив дану фіксацію.
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють у автоматичному режимі.
За таких умов, дана фіксація не відповідає вимогам закону.
У відповідності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС № 111 від 27.03.2009 року, використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітниками, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів.
Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень Правил дорожнього руху необхідно мати відомості про цих співробітників щодо проходження ними інструктажу та складання заліків.
У відповідності до ст.10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій результати можуть бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд.
За таких умов кожний засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про перевірку даного примірника засобу вимірювальної техніки.
Судом встановлено, що таких документів позивачу надано не було.
Дані підстави дають можливість стверджувати про порушення інспектором нормативних актів МВС при фіксації порушень, що перешкоджає застосуванню її результатів для притягнення особи до адміністративної відповідальності
Строк оскарження постанови підлягає поновленню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що він був пропущений позивачем з поважних підстав.
Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені у їх сукупності та враховуючи відсутність у постанові належних доказів наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, що тягне за собою неправомірність дії вчиненої посадовою особою при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що спірну постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення на позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, слід скасувати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258, 288, 289 КУпАП, ст.ст. 70-71, ч. 4 ст. 122, 158-163 КАС України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення інспектора ДПС роти ДПС № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшого лейтенанта міліції Половинченко Олександра Вікторовича серії АР №206689 від 23 липня 2010 року.
Визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №206689 від 23 липня 2010 року, винесену інспектором ДПС роти ДПС № 2 УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області старшим лейтенантом міліції Половинченко Олександром Вікторовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
У відповідності до ч. 2 ст. 171-2 КАС України постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є.А. Башмаков