Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
13 год. 20 хв.
м. Миколаїв
31.08.2010 Справа № 2а-4400/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Сандора",
вул. Новозаводська, 17, м. Миколаїв, 54028
доМиколаївської митниці, вул. Московська, 57-а, м. Миколаїв, 54030
проскасування податкових повідомлень № 17, 19 від 16.06.2010,
за участю
представника позивача: Ошовського С.В.
представника відповідача: Ніколенко Г.Д.
прокурора: Коробченка Д.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора»(позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.08.2010 № 10-05-1334 (ар. с. 54), просило скасувати податкові повідомлення Миколаївської митниці (відповідач) від 16.06.2010 № 17 про визначення податкового зобов'язання з акцизного збору та застосування штрафних санкцій (загальна сума 65377,50 грн.) і № 19 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій (загальна сума 41075,82 грн.).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав таке. На виконання укладеного 19.11.2007 позивачем і фірмою “SemVin-Service” S.R.L. (Республіка Молдова) контракту № 06-11/07 у квітні 2008 року позивач ввіз на територію України в режимі ІМ40 сировину для власного виробництва: виноматеріал виноградний натуральний, необроблений ординарний сухий білий «Столовий білий»і сухий рожевий «Ізабелла»(надалі -товар). Для митного оформлення позивач подав відповідачу вантажні митні декларації (ВМД): № 50400012/2008/1662, № 504000012/2008/1666, № 504000012/2008/1667, № 504000012/2008/1673 від 01.04.2008, № 504000012/2008/2195, № 504000012/2008/2198, № 504000012/2008/2201 від 24.04.2008. До ВМД позивач додав міжнародні товарно-транспорті накладні CMR, інвойси, сертифікати походження за формою СТ-1 та посвідчення про якість (ар. с. 58-101). Товар був задекларований за кодами УКТ ЗЕД 2204296500 і 2204297500. Згідно з пунктом «в»частини 2 статті 3 Закону України від 15.09.1995 № 329/95-ВР «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби»(надалі -Закон № 329) не підлягають оподаткуванню акцизним збором вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів. Оскільки ввезений позивачем виноматеріал був використаний для виробництва підакцизного товару (вина), акцизний збір при митному оформленні не сплачувався. За результатами проведеної у 2009 році перевірки відповідач дійшов висновку про те, що вартість імпортованого позивачем у квітні 2008 року виноматеріалу мала оподатковуватись акцизним збором. На підставі цього висновку відповідач 16.06.2010, з посиланням на підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181), визначив податкове зобов'язання зі сплати акцизного збору і пов'язане з цим податкове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (на збільшену вартість ввезеного товару). Крім того, позивач, з посиланням на підпункт 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181, застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 50% від заниження сум податкових зобов'язань. На думку позивача, належних правових підстав для цього у відповідача не було.
У письмових запереченнях на позовну заяву від 23.08.2010 № 07-21/5239 (ар. с. 135-138) відповідач вказав, що проведена ним перевірка не підтвердила факт виготовлення позивачем вина із імпортованих виноматеріалів, в даному випадку мало місце змішування товарів (компонентів) без надання одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових, що, у відповідності зі статтею 280 Митного кодексу України, не є критерієм достатньої переробки. За таких обставин позивач мав при митному оформленні сплатити акцизний збір.
17.08.2010 перший заступник прокурора Миколаївської області повідомив (вих. № 05-1664-10) про вступ прокурора у справу (ар. с. 132).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, прокурор і представник відповідача просили у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
21.12.2009 Миколаївською митницею був складений «АКТ № 0010/9/504000000/0022430008 планової документальної виїзної перевірки стану дотримання ТОВ «Сандора»(код ЄДРПОУ 22430008) законодавства України з питань митної справи за період діяльності з 01.04.08 по 30.06.09»(ар. с. 12-39). На стор. 1 акта зазначено, що перевірку було проведено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 № 1730 «Про затвердження Порядку проведення митними органами на підприємствах перевірок системи звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України»(надалі -Порядок № 1730).
Як вказано у Порядку № 1730, він відповідно до статей 41, 60 і 69 Митного кодексу України визначає механізм проведення митними органами на підприємствах перевірок систем звітності та обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, як у процесі митного оформлення товарів і транспортних засобів, так і після його закінчення, в частині дотримання ними вимог законодавства з питань митної справи. Перевірки проводяться у плановому та позаплановому порядку. План перевірок складається митними органами на кожний квартал виходячи з результатів аналізу імпортно-експортних операцій, що здійснюються підприємствами, відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності контролюючими органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.1999 № 112.
Ухвалою від 02.07.2010 суд зобов'язав відповідача надати витяг з плану перевірок. Вимогу суду відповідач не виконав, в судовому засіданні представник відповідача повідомила, що ТОВ «Сандора»до плану перевірок не було включено.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1730 про проведення планової перевірки підприємству повідомляється за 10 календарних днів до її початку. Відповідач цю норму порушив, про перевірку повідомив позивача напередодні (28.09.2009, ар. с. 142-143).
Враховуючи це, суд дійшов висновку, що відповідач діяв всупереч Порядку № 1730.
Крім того, суд зазначає таке.
Згідно з преамбулою, Закон № 2181 є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Як вказано у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону № 2181, митні органи є контролюючими органами стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України. Порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільним рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону № 2181).
Наказом Державної податкової адміністрації України, Державної митної служби України від 16.03.2001 № 109/188 був затверджений «Порядок здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України»(надалі -Порядок № 109/188). Виходячи з вимог підпункту 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 Закону № 2181, саме у відповідності з цим Порядком відповідач мав проводити перевірку. Особливості митного оформлення та контролю за використанням сировини, що ввозиться на митну територію України для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, визначені Розділом 6 Порядку № 109/188. Так, пунктом 6.1 передбачено, що митне оформлення сировини, що ввозиться на митну територію України для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснюється із звільненням від обкладення акцизним збором за умови подання імпортером митному органу довідки податкового органу за місцезнаходженням такого імпортера. Оскільки у квітні 2008 року митне оформлення товару було здійснено із звільненням від обкладення акцизним збором, суд дійшов висновку про те, що необхідна довідка імпортером (позивачем) була подана. Згідно з пунктом 6.2 Порядку № 109/188 митний орган, яким здійснено митне оформлення сировини, увезеної на митну територію України для виробництва алкогольних напоїв і тютюнових виробів, протягом трьох днів після завершення митного оформлення надсилає рекомендованим листом з повідомленням про вручення податковому органу, в якому імпортер зареєстрований як платник податків, копії вантажних митних декларацій, за якими проведено митне оформлення такої сировини, для здійснення подальшого контролю за сплатою акцизного збору.
Таким чином, після завершення митного оформлення сировини, функція контролю митного органу завершується направленням відповідних документів до податкового органу, який, в свою чергу, контролює сплату імпортером акцизного збору на вироблені із ввезеної сировини підакцизні товари.
Враховуючи це, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для перевірки позивача.
Стосовно правомірності визначення податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій суд зазначає таке.
Як вказано у підпункті «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2 статті 1 Закону № 2181).
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України від 25.06.1991 № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, кім законів про оподаткування.
Особливості нарахування та сплати акцизного збору, що справляється з виготовлених українськими виробниками та ввезених на територію України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, визначені Законом № 329.
Алкогольними напоями у розумінні Закону № 329 є продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об'ємних одиниць, які відносяться до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06, 22 08.
За УКТ ЗЕД товарна позиція 22 04 -вина виноградні, включаючи вина кріплені; сусло виноградне, крім того, що включено до товарної позиції 20 09.
Правові відносини у сфері виноградарства та виноробства України, пов'язані з веденням виноградників та виробництвом винограду, вина та інших продуктів виноробства, врегульовані Законом України від 16.06.2005 № 2662-IV «Про виноград та виноградне вино»(надалі -Закон № 2662).
У пункті 11 статті 1 Закону № 2662 вказано, що сусло - свіжовіджатий сік, що одержують при подрібненні та пресуванні винограду чи мезги, призначений для виробництва виноматеріалів, бродіння якого здійснюється у місці переробки винограду; згідно з пунктом 14 статті 1 виноматеріали виноградні - продукти первинної переробки винограду призначені для виробництва вин та іншої виноробної продукції. Таким чином, сусло є виноматеріалом, тобто сировиною для виробництва вина.
Доказів, які б спростували той факт, що імпортований позивачем товар є сировиною, відповідач не надав.
Як вказано вище, згідно з пунктом «в»частини 2 статті 3 Закону № 329, вартість та обсяги імпортованої чи обороти з реалізації (передачі) української сировини, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів, не підлягають оподаткуванню акцизним збором.
Згідно з пунктом 3 статті 1 Закону № 2662 сукупність організаційних і технологічних прийомів виготовлення виноробної продукції є виноробством. Позивач, згідно з пунктом 38 статті 1 Закону № 2662, є підприємством вторинного виноробства -підприємством, яке займається витримкою, дообробкою виноматеріалів та розливом вин або тільки розливом вин у посуд відповідно до нормативних документів.
Матеріалами справи (в тому числі актом перевірки, складеним відповідачем) підтверджено, що результатом діяльності позивача як підприємства вторинного виноробства є виробництво підакцизного товару -вина.
Відповідач, з посиланням на статті 231, 279, 280 Митного кодексу України, зазначив, що позивач не здійснив переробку імпортованих виноматеріалів. Суд відхиляє доводи відповідача з огляду на таке. Стаття 231 Митного кодексу України визначає, що є операціями щодо переробки товарів, при цьому переробка товарів розуміється як митний режим, відповідно до якого ввезені на митну територію України товари, що походять з інших країн, піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання, за умови вивезення за межі митної території України продуктів переробки відповідно до митного режиму експорту. В даному випадку товар не був ввезений на митну територію України в режимі переробки. Статті 279 і 280 Митного кодексу України мають відношення до визначення країни походження товару, а в даній справі між сторонами відсутній спір щодо встановлення цієї обставини.
Викладене вище свідчить про те, що даними документальної перевірки, проведеної відповідачем, факт заниження позивачем сум його податкових зобов'язань (несплата акцизного збору при митному оформленні) не підтверджений, що є підставою для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення від 16.06.2010 № 17 та від 16.06.2010 № 19, що були складені Миколаївською митницею.
Відшкодувати з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Сандора» судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанову складено в повному обсязі 03 вересня 2010 року