Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
14 год. 40 хв.
м. Миколаїв
30.08.2010 Справа № 2а-2672/10/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Птичкіної В.В. при секретарі судового засідання Котенко О. В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євровнєшторг ",
вул. Г. Карпенка, 2, корп. 2, кв. 79, м. Миколаїв, 54030
доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва,
вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 0000162302/0,
за участю
представника позивача: Баришнікова А.О.
представника відповідача: Чабанюка В.С.
прокурора: Коробченка Д.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг»(позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва (відповідач) від 26.11.2008 № 0000162302/0, яким було зменшено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 343667грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що висновки відповідача про допущені позивачем порушення вимог Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ) не підтверджені належними доказами, тому зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування є безпідставним.
У письмових запереченнях на позовну заяву (ар. с. 47-51) відповідач вказав, що право підприємства на отримання бюджетного відшкодування обумовлено наявністю декількох умов, в тому числі надходженням суми податку до бюджету. Проведеною перевіркою було встановлено, що «… на останньому ланцюгу постачання … не підтверджено декларування та внесення до бюджету ПДВ, що були отримані в складі ціни за надані послуги по причині неможливості здійснити перевірки постачальників, а отже -і даних про декларування і внесення ними до бюджету ПДВ».
07.06.2010 перший заступник прокурора Миколаївської області повідомив (вих. № 05-1605-10) про вступ прокурора у справу (ар. с. 53).
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, прокурор і представник відповідача просили у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, дослідивши і оцінивши письмові докази в їх сукупності, суд встановив таке.
18.01.2008 позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2007 року, в якій вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 397459 грн. (ар. с. 84-87).
19.02.2008 позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за січень 2008 року, в якій вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 395045 грн. (ар. с. 88-91).
19.05.2008 позивач подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2008 року, в якій вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, - 251917 грн. (ар. с. 95-98).
За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за грудень 2007 року відповідач 18.03.2008 склав акт № 698/23-700/30533741 (ар. с. 36-40), в пункті 3 розділу 4 якого вказав, що «... неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2007 року у сумі 379178 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запит «Щодо проведення зустрічної перевірки»по основним постачальникам.».
За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за січень 2008 року відповідач 21.04.2008 склав довідку № 1108/23-700/30533741 (ар. с. 69-79), в пункті 2 розділу 4 якої вказав, що «… неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2008 року у сумі 383174 грн., що пов'язано з відсутністю відповідей на запит «Щодо проведення зустрічної перевірки»по основним постачальникам та згідно листа ГВПМ СДПІ ВПП м. Миколаєва від 15.04.2008 року № 10711/26-303.».
За результатами виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за квітень 2008 року відповідач 21.07.2008 склав довідку № 3383/23-700/30533741 (ар. с. 80-83), в пункті 2 розділу 4 якої вказав, що: «… неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2008 року у сумі 234891,00 грн., що пов'язано з відсутністю відповіді на запити «Щодо проведення зустрічної перевірки»по основним постачальникам.».
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вказано у частині 1 статті 13 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів.
З 19.11.2008 по 20.11.2008 у приміщенні ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва відповідач провів документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника за грудень 2007 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2007 по 30.11.2007, за січень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2007 по 31.12.2007, та квітень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2008 по 31.03.2008.
Результати перевірки відповідач виклав в акті від 20.11.2008 № 4998/23-700/30533741 (надалі -акт перевірки, ар. с. 10-35). На стор. 1 акта перевірки (ар. с. 10) відповідач вказав, що перевірка здійснена на підставі п.1,3 ст. 11 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі -Закон № 509), «… та у зв'язку з отриманням відповідей від ПП «Сарниінформсервіс», ТОВ «ЕССЕТС -ЮНІОН»та ТОВ «ЄВРОТОРГ ЛТД», які не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється.».
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 Закону № 509 (а саме цей Закон визначає статус державної податкової служби, її функції та правові основи діяльності) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків). Отже, цей пункт лише визначає право органів державної податкової служби на здійснення документальних невиїзних, планових та позапланових виїзних перевірок.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 11 Закону № 509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу. Ця норма не є підставою для проведення перевірки, тому посилання на неї в акті є недоречним.
Отже, підстави для проведення перевірки в акті перевірки не вказані.
Як вказано на стор. 2 акта перевірки, документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податку на додану вартість, що перевірялись, були установчі документи позивача, декларації позивача з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за відповідні податкові періоди; договори; інші документи - отримані відповіді від ДПІ інших регіонів України.
За винятком «інших документів -отриманих відповідей від ДПІ інших регіонів України», вказані в акті перевірки документи вже досліджувались відповідачем в ході виїзних позапланових перевірок
Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом про ПДВ.
У відповідності з частиною 1 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.
Згідно з розділом 7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 (в редакції станом на час подання позивачем податкових декларацій), зареєстровані в податковій інспекції (адміністрації) декларації підлягають документальній невиїзній (камеральній) перевірці. За результатами перевірки робиться відповідний запис у розділі IV податкової декларації та складається Акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, визначеною в додатку 2 до цього Порядку. Документальну невиїзну (камеральну) перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, податковий орган проводить протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації.
Документальна невиїзна (камеральна) перевірка декларацій позивача за грудень 2007 року, січень і квітень 2008 року була здійснена відповідачем у листопаді 2008 року, тобто з порушенням строку, встановленого підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ. Акт перевірки додатку 2 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не відповідає.
Крім того, суд зазначає, що ані Законом № 509, ані Законом про ПДВ органу державної податкової служби не надано право здійснювати документальну невиїзну позапланову перевірку після здійснення виїзної позапланової перевірки з тих самих питань.
Викладене вище свідчить про те, що у відповідача не було правових підстав для проведення перевірки і складення за її результатами податкового повідомлення-рішення.
Суть порушень, які, на думку відповідача, допустив позивач, полягає в такому.
На стор. 17-19 акта перевірки (грудень 2007 року) вказано, що позивач у листопаді 2007 року придбав у ТОВ «Вік Ойл»дизельне пальне на суму 964596 грн., в т.ч. ПДВ -160765 грн. Як встановив відповідач, першим відомим постачальником у ланцюгу було ПП «Сарниінформсервіс», яке було ліквідовано. В акті відповідач вказав, що ПП «Сарниінформсервіс»« … проводить сумнівні фінансово-господарські операції і являється як проміжна ланка, створена з метою мінімізації сплати податків та створення віртуального податкового кредиту по ПДВ у підприємств -покупців по всіх ланках ланцюга постачання.». На пропозицію суду представник відповідача надав копію листа Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції від 04.11.2008 № 19360/23-103 (на нього відповідач зробив посилання в акті перевірки), в якому зазначено, що провести перевірку ПП «Сарниінформсервіс»« … не являлось можливим»; 05.08.2008 до Єдиного державного реєстру був внесений запис про ліквідацію (ар. с. 119). Інформації про те, що ПП «Сарниінформсервіс»не задекларувало податкове зобов'язання та не сплатило до бюджету ПДВ за операцією поставки дизельного пального, акт перевірки не містить.
На стор. 19-20 акта перевірки (січень 2008 року) вказано, що позивач у грудні 2007 року придбав у ТОВ «Вік Ойл»дизельне пальне на суму 799400 грн., в т.ч. ПДВ -133233,34 грн. Як встановив відповідач, першим відомим постачальником у ланцюгу було ПП «Сарниінформсервіс». Для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування за січень 2008 року на 133233 грн. відповідач використав ту ж саму аргументацію і документи, що зазначені вище.
На стор. 20-21 акта перевірки (січень 2008 року) вказано, що позивач у грудні 2007 року придбав у ПП «Трейд-Ангара»продукцію (труби) на суму 118013,70 грн., в т.ч. ПДВ -19668,95 грн. Як встановив відповідач, першим відомим постачальником у ланцюгу було ТОВ «ЕССЕТС-ЮНІОН», яке було визнано банкрутом та згідно з ухвалою від 27.05.2008 ліквідовано. На пропозицію суду представник відповідача надав копію листа Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 30.10.2008 № 40798/7/23-4 (на нього відповідач зробив посилання в акті перевірки). В цьому листі (ар. с. 114) вказано, що ТОВ «ЕССЕТС-ЮНІОН»27.05.2008 було визнано банкрутом та ліквідовано. Інформації про те, що ТОВ «ЕССЕТС-ЮНІОН»не задекларувало податкове зобов'язання та не сплатило до бюджету ПДВ за операцією поставки продукції труб, акт перевірки не містить.
На стор. 21-22 акта перевірки (квітень 2008 року) вказано, що позивач у березні 2008 року придбав у ТОВ «Югстройпуть»продукцію (рельсо-шпальні решітки Р-65) на суму 180000 грн., в т.ч. ПДВ -30000 грн. Як встановив відповідач, першим відомими постачальником у ланцюгу було ТОВ «ЄВРОТОРГ ЛТД», яке було визнано банкрутом та згідно з ухвалою від 21.08.2008 ліквідовано. На пропозицію суду представник відповідача нажав копію листа Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси від 01.10.2008 № 32671/23-108 (на нього відповідач зробив посилання в акті перевірки). В цьому листі (ар. с. 115) вказано, що ТОВ «Євроторг ЛТД»ухвалою господарського суду від 21.08.2008 визнано банкрутом. Інформації про те, що ТОВ «Євроторг ЛТД»не задекларувало податкове зобов'язання та не сплатило до бюджету ПДВ за операцією поставки рельсо-шпальних решіток, акт перевірки не містить.
На підставі висновків акта перевірки відповідач 26.11.2008 склав, з посиланням на підпункт «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181), податкове повідомлення-рішення № 0000162302/0, яким зменшив заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ: за грудень 2007 року -на 160675 грн., за січень 2008 року -на 152902 грн., за квітень 2008 року -на 30000 грн. (ар. с. 9).
У відповідності з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Виходячи з цього, якщо у справі оскаржується податкове повідомлення-рішення, в якому зазначені порушення платником податків вимог чинного законодавства з питань оподаткування, суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби) має доказати факт цих порушень.
У відповідності з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
І в акті перевірки, і в податковому повідомленні-рішенні зазначено, що позивач порушив:
- підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ;
- підпункт 7.7.2 пункту 7.7статті 7 Закону про ПДВ «з врахуванням п. 1.3, п. 1.8 ст. 1»Закону про ПДВ.
У відповідності з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити певні відомості. Позивач у справі -покупець, тому не він не мав можливості порушити цю норму.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, яким чином визначається податковий кредит. Акт перевірки не містить посилань на те, що позивач визначив податковий кредит всупереч цій нормі.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Акт перевірки не містить інформації про те, що позивач включив до складу податкового кредиту листопада, грудня 2007 року, березня 2008 року суми, що не підтверджені податковими накладними. В судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що суми, які вказані у податковому повідомленні-рішенні, були підтверджені податковими накладними, що було встановлено ще виїзними позаплановими перевірками.
У відповідності з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Акт перевірки жодних доводів на підтвердження факту порушення позивачем цієї норми не містить.
Відсутні в акті перевірки також доводи, які б підтверджували порушення позивачем підпунктів 7.7.1 і 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ.
Пункт 1.3 статті 1 Закону про ПДВ містить визначення платника податку; пункт 1.8 статті 1 -визначення бюджетного відшкодування. Порушити визначення позивач не міг.
Таким чином, під час судового розгляду не підтвердились факти порушень, зазначених ДПІ в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні.
Згідно з приписами підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ підставою для відповідальності платника податку є лише відсутність податкових накладних на момент перевірки такого платника податку. Як вказано вище, відповідачем не спростована та обставина, що сформований позивачем у листопаді, грудні 2007 року і березні 2008 року податковий кредит був підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, що були надані позивачу його постачальниками.
Отже, встановлені у справі фактичні обставини не дають підстав вважати, що позивач неправомірно заявив до відшкодування відповідні суми ПДВ.
Керуючись статтями 94, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.11.2008 № 0000162302/0, що було складено Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва.
Відшкодувати з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Євровнєшторг» судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення/отримання копії постанови апеляційної скарги, вимоги до якої встановлені статтею 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Птичкіна
Постанову складено в повному обсязі 03 вересня 2010 року