справа № 2-10763/10
(заочне)
02 серпня 2010 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Башмакова Є.А.
при секретарі - Жук Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання змін кредитного договору недійсним, -
21 квітня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання змін кредитного договору недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилалася на те, що 02 червня 2006 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір №DNP0GK00000035 у вигляді непоновлюваної кредитної лінії, відповідно до умов якого вона отримала кредитні кошти у сумі 151 000,00 грн. на купівлю нерухомості, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних, з кінцевим терміном повернення - 02 червня 2026 року. В подальшому в порушення умов договору відповідачем в односторонньому порядку було підвищено відсоткову ставку до 22,73 % на рік, починаючи з 01 лютого 2009 року, що позивач вважає неправомірним. На підставі викладеного, позивач просила суд визнати недійсним односторонній правочин ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зміни процентної ставки за кредитним договором №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року, визнати недійсним п. 2.3.1 та п. 2.3.3 зазначеного кредитного договору, також просила стягнути з відповідача на свою користь понесені нею судові витрати.
Представник позивача у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 02 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір №DNP0GK00000035, відповідно до умов якого позивач отримала кредит у розмірі 151 000,00 грн. на наступні цілі - купівля нерухомості, зі сплатою відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 12,00 % річних з кінцевим терміном повернення 02 червня 2026 року, що підтверджується копією зазначеного договору.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором були укладені: договір іпотеки №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року (предмет іпотеки - домоволодіння АДРЕСА_1), договір поруки №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_2 та відповідачем, за яким ОСОБА_2 поручається перед відповідачем за виконання позивачем зобов'язань.
На протязі дії договору, позивач належним чином виконувала зобов'язання за даним договором в частині погашення сплати платежів, що підтверджує копія виписки по рахунку №29090050215338 з 01.01.2005 року по 31.03.2009 рік. Однак, в подальшому під час сплати чергових платежів їй стало відомо про наявну заборгованість за кредитним договором та збільшення відсоткової ставки.
Також позивачем було отримано від відповідача лист щодо підвищення номінальної ставки відсотку за кредитним договором.
Вказаним листом від 25 грудня 2008 року відповідач зазначив, що відповідно до кредитного договору №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року, починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка складатиме 22,73 % річних, а в разі незгоди позивача з такими змінами умов договору їй було запропоновано в строк не пізніше 20 січня 2009 року достроково погасити заборгованість за кредитним договором.
Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту, що є порушенням вимог Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року.
Зокрема, пунктом 1.3 зазначених Правил встановлено, що банки зобов'язані забезпечувати виконання даних Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами. Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов'язаний був разом із листом від 25 грудня 2008 року надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог, зазначених у вищевказаних Правилах, чого здійснено не було.
Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього.
Пункт 3.5 згаданих Правил встановлює, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
В якості аргументації рішення ПАТ «ПриватБанк» в отриманому позивачем листі наводяться фактори згідно Договору. Проте, вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.
Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім порушенням суттєвих умов Договору. Порушення банком взятих на себе зобов'язань з метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання про розірвання Договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Крім того на момент укладання Договору позивач виходила з того, що ПАТ КБ «ПриватБанк» міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки. Правовою підставою для цього є п. 2.3.1 Договору.
Лист від 25 грудня 2008 року було отримано позивачем лише 20 лютого 2009 року, банк міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом та забезпечити отримання даного листа до 10 січня 2009 року, а не 20 лютого 2009 року.
Згідно Постанови НБУ № 107 від 21 квітня 2008 року облікова ставка НБУ з 30 квітня 2008 року була змінена з 11% до 12 %.
Крім того, слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можливе лише в границях кількості пунктів, на які збільшилася ставка НБУ.
Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року, у кредитному договорі може бути передбачено, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Проте, перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим. Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 даного закону, згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору, тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком вносить істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві (ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПАТ КБ «ПриватБанк», коли банк розробляє власну типову (базову) форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статтею 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. Відтак, споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.
За таких обставин положення договору кредитування, що дають ПАТ «ПриватБанк» можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладено в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, який викладений у п. 2.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».
Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача.
Згідно ч. 5 п. 3.4 Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту, банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках.
У спірному Договорі таке правило не наведено ні у вигляді математичної формули, ні у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.
Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.
В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.
В даний час кредитний договір №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року є діючим незмінним правочином.
Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий позивачем лист від відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.
Згідно ч. 1 ст. 643 Цивільного кодексу України, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не надала згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором, про що повідомила у своєму листі від 25 лютого 2009 року голову Правління ПАТ КБ «ПриватБанк».
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.
З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним одностороннього правочину ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо зміни процентної ставки за кредитним договором №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року та визнання недійсним п. 2.3.1 зазначеного кредитного договору, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, підвищувати розмір відсоткової ставки в односторонньому порядку, це є порушенням норм цивільного законодавства України.
Що стосується вимоги позивача відносно визнання недійсним п. 2.3.3 кредитного договору №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року, а саме право банку у разі відмови позичальника в оформленні (переоформленні) якого-небудь із договорів у відповідності до п. 2.2.7та за наявності певних подій (перелік яких зазначений у п. 2.3.3) даного договору змінити умови договору або здійснити його одностороннє розірвання з одночасним надсиланням позичальнику повідомлення, то суд її вважає такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з тим, що відповідач дані умови договору не порушував, змін в односторонньому порядку з цих підстав у кредитний договір не вносив, на час розгляду справи спір з цього приводу між сторонами відсутній і порушень прав, свобод чи інтересів позивача не відбулося.
Відтак, суд вважає за необхідне в цій частині позовних вимог відмовити.
Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Законом України № 661-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», Закону України від № 1822-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір процентів та інших платежів, передбачених кредитним договором», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 57-64, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання змін кредитного договору недійсним задовольнити частково .
Визнати недійсним односторонній правочин Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» щодо зміни процентної ставки за кредитним договором №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року до 22,73%, здійсненого шляхом надсилання ОСОБА_1 листа від 25.12.2008 року.
Визнати недійсним п. 2.3.1 кредитного договору №DNP0GK00000035 від 02 червня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк».
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті державного мита у розмірі 34,00 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 37,00 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, передбаченого ст. 223 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Є.А. Башмаков