12 травня 2023 року м.Київ № 320/11315/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області та просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ від 26.10.2022 № 287 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ від 28.10.2022 № 171 о/с, яким полковника поліції ОСОБА_1 , начальника відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції було звільнено зі служби в поліції за п. 6 (у зв"язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію";
зобов"язати Головне управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01.11.2022;
стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Київській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.11.2022 (наступний день за звільненням) по день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді без урахування обов"язкових податків та зборів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Крім того зазначеною увалою суду було витребувано у відповідача: належним чином завірені копії документів, що стали підставою для звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі наказу від 28.10.2022 № 171 о/с, а саме спірний наказ, довідку від 27.10.2022 № 292, висновок службового рослідування, рапорт, пояснення тощо; інформацію про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у 2021 та у 2022 роках та у разі навності відповідні про це документи; довідку про розмір середньої плати ОСОБА_1 за повні останні два місяці роботи, що передували його звільненню; довідку про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за повні останні два місяці роботи, що передували його звільненню; довідку про доходи ОСОБА_1 за останні шість місяців роботи, що передували його звільненню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази в частині звільнення зі служби позивача є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки звільнення зі служби в поліції є найсуровішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службовї дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Вважає, що передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене в наслідок ретельного службового розслідування та підтверджено належними доказами.
Ззаначає, що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з тих підстав, що ОСОБА_1 вручено підозру у вчинення кримінального правопорушення, однак посилаючись на норми п. 6 та 10 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» де визначено виключно дві підстави для звільнення зі служби в поліції, а саме у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави.
Представник відповідача направив до суду відзив на позову заяву, в якомі просить суд відмовити у задоволенні позову та в обґрунтування зазначає, що 17.10.2022 до Головного управління Національної поліції України в Київській області надійшла інформація про те, що Київською обласною прокуратурою спільно з СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, під оперативним супроводженням ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження відомості 17.08.2022 внесено до ЄРДР за № 42022110000000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України) за вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 5000 тисяч доларів США затримано начальника відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_1 та заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНГІ в Київській області підполковника поліції ОСОБА_2 .
Зазначає, що Головним управлінням Національної поліції України в Київській області було проведено службове розслідування та встановлено, що у діях начальника відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_1 , вбачаються порушення вимог п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію», п. 1, 2, 4, 6, 8, 13 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», абзаців 1, 2, 5 п. 1 розділу І, п. 1, п. 2, абзацу 1 п. 3, п. 4 розділу V Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, п. 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 № 100, внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних слухачів та працівників Головного управління Національної поліції в Київській області; затвердженого наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 05.08.2016 № 919, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, не дотриманні правил внутрішнього розпорядку, не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, не доповіді керівництву Обухівського районного управління поліції та Головного управління Національної поліції України в Київській області про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, поданні неналежного прикладу підлеглим працівникам, використанні службового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, не організації проведення роботи з метою запобігання проявам неєтичної поведінки своїх підлеглих поліцейських, не вжиття заходів після вчинення підлеглим працівником корупційного правопорушення щодо припинення такого правопорушення та негайного письмового повідомлення про його вчинення спеціально уповноваженого органу у сфері протидії корупції.
На думку відповідача, встановлення вказаних обставин є підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної посали, в даному випадку начальника відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що з 25.08.1998 ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ та з 2015 року на службі в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області №170 oвід 01.07.2021 його призначено начальником відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції.
26.10.2022 Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ № 287 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області». р.
28.10.2022 Головним управлінням Національной поліції Київській області прийнято наказ №171ос, яким звільнено зі служби в поліції начальника відділу поліції № l Обухівського районного управління поліції, полковника поліції ОСОБА_1 за п. 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляд звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
Як вбачається з матеріалів справи, що підставою для накладення дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби стали результати службового розслідування, яким встановлено, що 17.10.2022 до Головного управління Національної поліції України у Київській області надійшла інформація про те, що Київською обласною прокуратурою спільно з СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, під оперативним супроводженням ГВ «Д» УЗНД ГУ СБУ у м. Києві та Київській області під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження відомості 17.08.2022 внесено до ЄРДР за № 42022110000000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України (далі КК України) за вимагання та одержання неправомірної вигоди у розмірі 5000 тисяч доларів США затримано начальника відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області полковника поліції ОСОБА_1 та заступника начальника відділу поліції - начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНГІ в Київській області підполковника поліції ОСОБА_2 .
03.08.2022 до Васильківського відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області надійшло звернення ОСОБА_3 з приводу можливих незаконних дій посадових осіб Васильківської міської ради при прийнятті рішення Васильківською міською радою № 08.169-59-VII від 23.12.2019, а саме про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність громадянину ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 площею 1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
04.08.2021 відомості за вказаним фактом Васильківським відділом Обухівською окружною прокуратурою Київської області було внесено до СВДР за № 42021112340000079, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, а його досудове розслідування, на підставі п. 7 ст. 214 КПК України за підслідністю передано до ВП № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області.
Так, 13.08.2021 керівництвом СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУ з метою здійснення досудового розслідування було призначено слідчого - заступника начальника слідчого відділення відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області майора поліції Дмитрова Миколу Валерійовича у кримінальному провадженні № 42021112340000079, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, який прийняв його до провадження і того ж дня, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України виніс постанову про його закриття.
Вивченням довідки. наданої працівниками СУ Головного управління щодо pyxя Кримінального провадження № 42021112340000079, за ознаками кримінального правопорущення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України встановлено, що 13.10.2021 працівниками СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУ було прийнято до провадження матеріли досудового розслідування вказаного кримінального провадження, у якому 13.10.2021 та 27.12.2021 слідчими СВ ВП № 1 Обухівського РУП ГУ приймалось рішення про його закриття, а за рішенням Васильківським відділом Обухівською окружною прокуратурою; Київської області відновлювалось з метою продовження подальшого здійснення досудового розслідування.
15.10.2022 матеріали кримінального провадження № 42021112340000079, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України прийняв до провадження підполковник поліції ОСОБА_2 , який того ж дня, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, виніс постанову про його закриття.
Разом з тим, у ході проведення службового розслідування та з матеріалів кримінального провадження № 42022110000000190 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, які надійшли з Київської обласної прокуратури (№ 11-1294 вих. 22 від 18.10.2022) встановлено, що у 2022 році у громадянина України ОСОБА_5 виник бізнес-план щодо відкриття кав'ярні на земельній ділянці за адресою по адресу: АДРЕСА_1 (кадастровий № 3210700000:12:009:0119).
ОСОБА_5 стало відомо, що у слідчому відділенні відділу поліції № 1 Обухівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч. 12 ст. 367 КК України, де фігурує земельна ділянка із кадастровим № 3210700000:12:009:0119.
Того ж дня, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відбулася телефонна розмова за допомогою месенджера «Телеграм» з використанням мобільного номеру НОМЕР_1 під час якої ОСОБА_5 запитав, яке провадження розслідується, де значиться вказана земельна ділянка, на що ОСОБА_2 запропонував зустрітись, а ОСОБА_5 погодився.
09.08.2022 ОСОБА_5 під'їхав до відділу поліції, який розташований за адресою: Київська область, м. Васильків, вул. Покровського, 3 та зустрівся з ОСОБА_2 на парковці біля поліції.
У ході розмови ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_5 , що у зв'язку з його небажанням дружити і надавати грошові кошти ОСОБА_1 , вони знайшли інші важелі впливу на нього і тому, тепер йому необхідно сплатити 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень і кримінальне провадження, мова про яке йшла у телефонній розмові, буде закрито.
У подальшому, впродовж 13.08.2021, 17.08.2022, 19.08.2022, 16.09.2022 на мобільний телефон ОСОБА_5 , здійснював дзвінки ОСОБА_2 та цікавився, яке він прийняв рішення, на що останній повідомляв, що йому потрібен час подумати яке приймати рішення.
27.09.2022 між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відбулася телефонна розмова в ході якій вони домовилися про зустріч біля кладовища, яке знаходиться на виїзді із м. Васильків біля перехрестя вул. Соборна та 2-го провулку Мічуріна.
В ході зустрічі та під час розмови, ОСОБА_2 на запитання ОСОБА_5 , яке рішення приймається по землі, як будуть поступати, на що останній відповів ОСОБА_2 , що на наступному тижні постарається щось придумати, після чого ОСОБА_5 запитав, що з нього, а ОСОБА_2 відповів - подивимся, постараємося вирішити та з цих питань ОСОБА_5 може спілкуватися безпосередньо з ОСОБА_1 , зателефонувавши йому на мобільний телефон.
Матеріали службового рослідування вказують на те, що 28.09.2022 ОСОБА_5 на месенджер «Телеграм» зателефонував ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ) та у ході спілкування повідомив останньому, що вчора відбулась зустріч з ОСОБА_2 , під час якої він повідомив, що потрібно спілкуватись особисто з ним щодо вирішення різних питань, на що ОСОБА_1 відповів, що їм необхідно зустрітись.
30.09.2022 ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що готовий зустрітись, на що ОСОБА_1 , вказав йому під'їхати до ресторану « Батьківська хата », що розташований на перехресті Одеського шосе та вул. Лісова (Садова) в с. Зайцев . Цього ж дня, ОСОБА_5 прибувши до обумовленого місця зустрівся із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , після чого вони разом поїхали на автомобілі, яким користується ОСОБА_5 , в сторону населеного пункту «Мархалівка» де проїхавщи метрів 800 зупинились і пішли в бік лісу.
У ході розмови, ОСОБА_5 запитав у ОСОБА_1 чи допоможе він вирішити питання із ділянкою по АДРЕСА_1 , оскільки приходять різні запити до Васильківської міської ради щодо перевірок, а також ОСОБА_5 запитав чи бралися якісь ухвали на вказану земельну ділянку, на що ОСОБА_1 відповів, що потрібно дізнаватися та запитав у ОСОБА_2 чи допоможемо.
Після чого ОСОБА_5 запитав, що від нього потрібно, на що ОСОБА_2 відповів 5000 (п'ять тисяч) доларів США. У подальшій розмові, ОСОБА_2 повідомив, що потрібно тиждень два часу і він закриє кримінальне провадження та запевнив ОСОБА_5 , щоб той не хвилювався, оскільки він у справі дії призупинив. Після чого ОСОБА_5 повідомив, що через пару днів він зможе зібрати гроші і передати аванс у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, та запитавшу ОСОБА_1 кому віддавати, на що ОСОБА_1 сказав ОСОБА_5 віддав вказану суму ОСОБА_2 .
Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) доларів США, які останньому сказали покласти в автомобіль марки «Форд» та на запитання коли закриється провадження, на що було повідомлено, у продовж тижня.
17.10.2022 перебуваючи на території ресторану « Батьківська хата », що розташований на перехресті Одеського шосе та вул. Лісова (Садова), с. Зайцев, ОСОБА_1 відбулась повторна зустріч у ході якої ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 постанову про закриття кримінального провадження № 42021112340000078 від 04.08.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України та витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а ОСОБА_5 виконуючи вимогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 поклав грошові кошти на загальну суму 3500 доларів США під бронежилет, що знаходився на задньому сидінні автомобіля марки DODGE JOURNEY.
Не погоджуючись з висновками службового рослідування та наказами Головного управління Національної поліції в Київській області, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено у Законі України «Про Національну поліцію».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності; надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію» під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку (ч. 4 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого ст. 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Частиною 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
У відповідності до п. 3 ст. 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.
Разом з тим, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (ч. 6 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Як вбачається з матеріалів справи після отримання в грошових коштів, працівниками вищезазначених правоохоронних органів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було затримано у порядку ст. 208 КПК України та 18.10.2022 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
19.10.2022 на підставі ухвали Солом'янського районного суду м. Києва (справа № 760/14805/22, 1-кс/760/4823/22) ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_3 строком на 59 (п'ятдесят дев'ять) днів в межах строку досудового розслідування, але не довше ніж до 18.12.2022 включно.
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на службі, у цивільному одязі, без вогнепальної зброї.
Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків (п. 3 ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту).
Таким чином, зазначена подія, що проявилася в отриманні позивачем неправомірної вигоди стала наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання ним вимог ст. 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ігнорування Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179.
Адміністративний суд в силу вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
На думку суду законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Суд звертає увагу, що позивач полковник ОСОБА_1 , перебував на посаді начальника відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Київської області.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не п. 10 цієї норми.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 420/241/20.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Зазначена поведінка ОСОБА_1 безумовно призвела до підриву авторитету органів внутрішніх справ, формування негативної думки у населення про поліцію та дискредитації звання працівника поліції, що, відповідно, свідчить про особисту недисциплінованість позивача та недотримання ним вимог законодавства, присяги працівника поліції та посадових обов'язків.
Також суд вважає, що кваліфікація дій позивача у рамках кримінального провадження та доведення його вини у вчиненні злочинних дій не стосується встановлення вини позивача у порушенні службової дисципліни.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 819/1395/17.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач видав оскаржені накази у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов"язання Головного управління Національної поліції в Київській області поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді начальника відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 01.11.2022, а також стягнення на користь ОСОБА_1 з Головного управління Національної поліції в Київській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.11.2022 (наступний день за звільненням) по день винесення судом рішення про поновлення позивача на посаді без урахування обов"язкових податків та зборів то на думку суду вони є похідними від попередніх, а тому у їх задоволенні також необхідно відмовити.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X.v.Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C.v.the» про неприйнятність заяви № 11882/85).
Також гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway»). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій.
За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що непідлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 -78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.